Особливості наступу вночі

Одним із принципів наступу є його безперервність. Для досягнення цього принципу найважливіше значення має безупинне ведення бою як вдень, так і вночі. Це дозволяє утримувати ініціативу, нав'язувати свою волю противнику, порушити його задуми і в результаті досягти рішучої перемоги, іноді меншими силами. Виходячи з цього, наступ вночі може розпочинатися з прориву оборони противника чи бути розвитком денних бойових дій. Ніч сприяє досягненню скритого маневру, досягненню раптовості та зменшенню втрат від вогню противника, захопленню ініціативи та розгрому противника, який обороняється, в більш короткі терміни.

Разом з тим, під час ведення бойових дій вночі утруднюється орієнтування на місцевості та розпізнавання цілей (об'єктів), дотримування заданого напрямку і стеження за полем бою, підтримка взаємодії та управління підрозділами, ускладнюється подолання загороджень і перешкод. Утруднюється водіння бойових і транспортних машин, здійснення маневру, виявлення перешкод і загороджень, підвищується стомленість особового окладу. Вночі виникає небезпека втрати підрозділами напрямку наступу, помітно знижується ефективність вогню всіх видів. Частіше, ніж вдень, підрозділи можуть опинятися в неясній (незрозумілій) обстановці та наражатися на різні несподіванки. Навіть під час застосування засобів, приладів нічного бачення для виконання вогневих завдань може знадобитися в 1,3-1,5 раза більше часу і більша витрата боєприпасів всіма вогневими засобами. Вночі різко збільшується уражаюча дія світлового випромінювання ядерного вибуху.

Тому для успішного ведення наступу вночі від особового складу підрозділів вимагається високий моральний дух, військова виучка (вміння), натренованість, всебічна підготовленість, підготовка озброєння і техніки, що підтверджується досвідом війн та навчань.

Погана видимість чи цілковита її відсутність є головним чинником, який справляє негативний вплив на ведення наступу вночі. Щоб створити сприятливі умови для такого бою, застосовуються засоби штучного освітлення та прилади нічного бачення.

Для штучного освітлення використовуються освітлювальні (світні) бомби, світні снаряди, мани, освітлювальні набої, прожектори та світлосигнальні засоби (сигнальні патрони та міни з кольоровими вогнями, трасерні кулі і снаряди, кольорові орієнтувально-сигнальні бомби (гарматні), комплекти сигнальних вогнів, світлофори та світлові показчики (індикатори).

За допомогою освітлювальних снарядів (мін) освітлюються місцевість та об'єкти, осліплюються спостережні пункти та обслуга вогневих засобів, коригується вогонь артилерії, ставляться створи (орієнтири), освітлювальні бомби служать для освітлення великих ділянок місцевості та великих об'єктів противника. Прожектори використовуються для освітлення місцевості та об'єктів, осліплення противника, орієнтування своїх військ, для боротьби з прожекторами та приладами нічного бачення противника.

Освітлювальні (реактивні) набої призначаються для освітлення місцевості та цілей противника безпосередньо перед бойовими порядками своїх підрозділів. Світлосигнальні засоби застосовуються для орієнтування на місцевості, здійснення цілевказання, виклику, переносу та припинення вогню, подачі (дублювання) сигналів (команд), розпізнавання та позначення своїх підрозділів тощо. За їхньою допомогою значно полегшується управління підрозділами і підтримка безперервної взаємодії між ними.

Орієнтування може здійснюватися постановою світлових орієнтирів (створів), освітленням розмежувальних ліній між батальйонами, позначенням маршрутів руху (колонних шляхів), меж, проходів, переправ, посадочних майданчиків тощо. За допомогою приладів нічного бачення здійснюється стеження, розвідка противника, управління курсом і швидкістю руху танків, БМП (БТР), а також вони використовуються для ведення вогню зі стрілецької зброї та артилерійських систем.

Перехід до наступу вночі на противника, який обороняється, може здійснюватися як з положення безпосереднього зіткнення з противником, так і з ходу. До того ж наступ може розпочинатися на початку ночі, в середині та незадовго до світанку. Перехід у наступ на початку ночі дозволяє використовувати більше часу для розгрому противника, а друга половина ночі чи час перед світанням вигідні тому, що пильність противника в цей період, як правило, знижується.

Коли наступ вночі є продовженням денних дій, атака позицій та рубежів противника проводиться, як правило, з ходу.

Для проведення наступу вночі найбільш сприятливою є чиста (відкрита) місцевість з ясновидними в темряві орієнтирами (шосе, польові дороги, узлісся, струмки, просіки тощо).

Успіх нічного бою залежать від ретельної його організації, завчасного проведення рекогносцировки (розвідування), скритості підготовки та ступеню натренованості особового складу під час дій вночі, а також від умілого використання приладів нічного бачення та засобів освітлення.

Прорив оборони противника вночі, як правило, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним. Рота прориває оборону, як правило, у складі батальйону, а батальйон — у складі бригади (полку).

Роті під час наступу вночі призначається таке ж за глибиною бойове завдання, як і під час наступу вдень.

Бойовий порядок роти має будуватися з таким розрахунком, щоб забезпечити завдання сильного первинного удару по противнику та більшу самостійність наступальних підрозділів. Механізована рота, як правило, підсилюється танками, артилерійськими та саперними підрозділами, а танкова рота — механізованими та саперними підрозділами.

Підготовка до наступу вночі проводиться у світлий час доби. В роботі командира роти щодо організації наступу вночі є ряд особливостей. Крім звичайних питань, командир визначає: видимі вночі орієнтири, азимут напрямку наступу та напрямний взвод; завдання щодо знищення та подавлення приладів нічного бачення, радіолокаційних засобів і засобів світлового забезпечення противника; порядок позначення свого місцезнаходження, застосування приладів нічного бачення, світломаскувальних пристроїв, освітлення місцевості та способи позначення проходів у загородженнях; заходи щодо захисту особового складу від світлового випромінювання ядерного вибуху; порядок забезпечення підрозділів освітлювальними та сигнальними засобами, трасуючими снарядами та набоями з трасуючими кулями.

Рекогносцировка (розвідування) проводиться у світлу пору доби з наступним уточненням необхідних питань вночі.

Під час організації взаємодії, крім звичайних питань, командир роти узгоджує порядок застосування освітлювальних засобів за планом старшого начальника і виділених у його розпорядження щодо меж і часу з діями підрозділів. Крім того, він указує порядок позначення проходів у загородженнях та шляхів висування до них; сигнали взаємного розпізнавання, цілевказівки та взаємодії, а також порядок позначення рубежів, досягнутих підрозділами.

Після завершення всієї роботи щодо організації наступу з настанням темряви командир роти проводить повторну рекогносцировку, вивчає з командирами підрозділів загальний вид місцевості у напрямку наступу в нічних умовах; місцеві предмети та характерні форми рельєфу, видимі у темряві, які можна використати як орієнтири, уточнює орієнтіири, напрямок наступу напрямного взводу, завдання іншим підрозділам щодо місцевих предметів, напрямок руху їх в атаку, місця проходів у загородженнях, способи їх позначення та порядок подолання.

У підрозділах в цей період проводиться підготовка до нічних дій. Особлива увага приділяється перевірці технічного стану приладів нічного бачення, внутрішнього та зовнішнього освітлення машин, нанесенню на машини розпізнавальних знаків, поповненню запасів освітлювальних засобів, а також підготовці азимутників та особового складу постів освітлення.

Наступ вночі розпочинається, як правило, після вогневої підготовки атаки. Іноді з метою досягнення раптовості наступ може розпочинатися і без вогневої підготовки атаки. В цьому випадку артилерія розпочинає стріляти з початком атаки чи за сигналом командира роти.

Механізована рота, як правило, наступає в пішому порядку в тісній взаємодії з приданими танками. При цьому танки, бойові машини піхоти (бронетранспортери) діють, як правило, в цепу механізованих підрозділів. Другий ешелон (резерв) батальйону переміщується ближче до бойового порядку підрозділів першого ешелону.

Освітлення місцевості та об'єктів перед фронтом наступу здійснюється освітлювальними авіаційними бомбами, артилерійськими снарядами, мінами та освітлювальними набоями, а позначення своїх підрозділів — світловими пристроями, невидними з боку противника, і сигнальними набоями.

Рота переходять в атаку за сигналом командира батальйону в указаному їй напрямку. Для додержання напрямку наступу підрозділи артилерії періодично ставлять світлові орієнтири. З початком атаки артилерійські та гранатометні підрозділи перепідпорядкоіуються ротам, а протитанкові відділення — механізованим взводам.

В ході наступу рота має точно дотримуватися вказаного їй напрямку, встановленим порядком позначати своє положення на досягнутих рубежах, вживати заходів щодо забезпечення безпеки під час подолання важкопрохідних ділянок, вправно використовувати прилади нічного бачення та засоби освітлення місцевості, а для осліплення приладів нічного бачення противника — аерозолі (дими).

Особлива увага має бути приділена веденню розвідки та забезпеченню флангів, пошуку поранених та їх евакуації.

Під час наступу в умовах відсутності у противника суцільного, безперервного фронту оборони командир роти зобов'язаний використовувати ніч для охоплення (оточення) та обходу опорних пунктів противника з метою атаки їх у темну пору чи на світанку одночасно з різних напрямків і тилу.

Рота другого ешелону батальйону просувається в похідній колоні в указаному напрямку. Вона вводиться в бій для розвитку наступу, як правило, в проміжок між ротами першого ешелону чи на фланзі батальйону. Під час вводу в бій їй уточнюється бойове завдання та указується азимут напрямку наступу.

Командир роти управляє підрозділами, пересуваючись безпосередньо за напрямним взводом.

Під час переходу від нічних дій до денних командир роти ще до світанку організує додаткову розвідку з метою виявити підготовку та напрямки контратак противника, уточнює бойові завдання підрозділам, підтягує артилерію, підсилює протиповітряну оборону, вживає заходів до забезпечення флангів, закріплення на важливих рубежах, поповнення запасів боєприпасів та інших матеріальних засобів, а також щодо розосередження підрозділів і приведення їх у готовність до відбиття контратак.

До світанку до бойових порядків рот першого ешелону наближаються командно-спостережний пункт батальйону, підрозділи технічного забезпечення та тилу, а поранені та хворі евакуюються у тил.

Висновок: Наступ взимку і вночі є більш складним. Погіршуються умови для спостереження, маневру бойової техніки, орієнтування, цілевказівок, коректування вогню, а також управління підрозділами та взаємодії з ними. Разом з тим, створюються сприятливі умови для маскування, нанесення ударів з флангів та тилу. Тому, від командира вимагається досконале знання всіх цих особливостей, висока організованість, оперативність і обґрунтованість у прийнятті рішення.

Висновок до заняття: Досвід війн (збройних конфліктів) останніх десятиріч вимагає від командирів підрозділів постійної уваги до вивчення природи сучасного загальновійськового бою, відмінного знання тактики, основ і способів застосування штатних, приданних і підтримуючих підрозділів, їх технічних і бойових можливостей, а також знання тактики дій підрозділів противника, що застосовуються в бою. При організації та веденні наступу в особливих умовах командир роти повинен широко використовувати фактори, що сприяють досягненню мети наступу, та вживати заходів щодо зниження дії факторів, які впливають негативно.

Порядок роботи командира роти щодо організації наступу

Отримавши бойове завдання на перехід у наступ, командир роти:

• з’ясовує завдання;

• визначає заходи, які потрібно проводити негайно для швидкої підготовки підрозділів до виконання бойового завдання;

• проводить розрахунок часу;

• віддає вказівки щодо підготовки до виконання бойового завдання, про час і порядок роботи на місцевості;

• оцінює обстановку;

• приймає рішення і доповідає його старшому командиру;

• проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює своє рішення і віддає бойовий наказ;

• організує взаємодію;

• віддає вказівки по захисту від ЗМУ, ВТЗ;

• організує всебічне забезпечення бою і управління;

• віддає вказівки на проведення виховної роботи;

• доповідає старшому командиру про готовність до наступу.

Під час з’ясування отриманого завдання командир роти повинен зрозуміти: мету майбутніх дій, замисел старшого командира (особливо способи розгрому противника), завдання, місце в бойовому порядку та роль роти у бою, завдання сусідів і порядок організації взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

На основі з’ясування отриманого завдання, командир визначає заходи, які необхідно провести негайно для найшвидшої підготовки роти до виконання отриманого завдання:

- заходи, пов'язані з підготовкою особового складу, техніки, поповненням запасів матеріальних засобів, бойовою технікою, озброєнням і особовим складом, евакуацією хворих і поранених, захистом особового складу від зброї масового ураження тощо;

- заходи щодо організації розвідки, підготовки даних для прийняття рішення, час і порядок роботи на місцевості тощо.

Вихідними даними для розрахунку часу на організацію бою є:

- час отримання завдання та готовність роти до її виконання;

- час доповіді рішення старшому командиру;

- терміни участі командира у заходах, які проводяться старшим командиром щодо організації бою на місцевості, час сходу і заходу сонця.

Після розрахунку часу він віддає вказівки заступникам, командирам підрозділів щодо орієнтування про майбутні дії, організації розвідки, час рекогносцировки й порядок роботи на місцевості та про підготовку даних, необхідних для прийняття рішення.

Оцінка обстановки включає: оцінку противника, своїх підрозділів, сусідів, місцевості, стану погоди, пори року, та інших факторів, які впливають на виконання бойового завдання.

Під час оцінки противника командир вивчає: дані про склад, положення, стан, ступінь захищеності, систему вогню та загороджень, сильні та вразливі сторони противника та можливий характер його дій.

Під час оцінки своїх підрозділів - дані про склад, положення, стан, можливості, захищеність і забезпеченість своїх підрозділів.

Під час оцінки сусідів - дані про склад, положення і характер дій сусідів та умови взаємодії з ними.

Під час оцінки місцевості - дані про характер рельєфу, захисних і маскуючих властивостей місцевості та її вплив на дії підрозділів, а також найбільш можливі напрямки дій літаків і вертольотів противника.

Також командир вивчає радіаційну, хімічну та біологічну обстановку. Крім того, враховуються стан погоди, час доби та їх вплив на підготовку та ведення наступу. По кожному елементу обстановки робляться висновки в інтересах прийняття рішення і визначення завдань підрозділам.

Крім того, проводяться розрахунки розподілу сил та засобів, часу висування на рубежі розгортання, проходження рубежів (пунктів), зайняття районів та інші.

У результаті з'ясування завдання та оцінки обстановки КР приймає рішення, у якому визначає:

- задум бою;

- бойові завдання підрозділам;

- основні питання взаємодії;

- організацію управління.

Основу рішення становить задум бою, у якому визначаються:

- напрямок зосередження основних зусиль;

- способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідовності і як розгромити з указанням порядку його ураження вогнем танків, бойових машин піхоти, інших штатних і приданих засобів, заходів щодо обману, а також порядок дій підрозділів);

- бойовий порядок роти.

Крім того, залежно від умов переходу в наступ командир роти визначає (якщо вони не вказані старшим командиром) вихідні і очікувальні райони (позиції), вихідний рубіж, рубежі розгортання, рубіж переходу в атаку і маршрути висування.

У бойовому наказі на наступ командир роти вказує:

у першому пункті - стислі висновки з оцінки противника;

у другому пункті - об'єкти та цілі, які уражаються засобами старшого командира на напрямку дій, а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними;

у третьому пункті - бойове завдання роти та задум бою, а при наступі з ходу, крім того, маршрут висування роти, рубіж (пункт) розгортання в ротні і взводні колони, рубіж спішування і рубіж переходу в атаку;

у четвертому пункті - після слова "наказую" ставляться бойові завдання: механізованим взводам; мінометній (артилерійській) батареї та іншим вогневим засобам, у тому числі приданим; вогневим засобам, які виділені для стрільби прямою наводкою; іншим підрозділам посилення;

у п'ятому пункті - витрата ракет і боєприпасів на виконання завдання;

у шостому пункті - час готовності до виконання завдання;

у сьомому пункті - місце командно-спостережного пункту, а також на кого з командирів взводів покладається управління ротою при виході з ладу командно-спостережного пункту роти;

у восьмому пункті – об’єкти, позначені знаками червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, вказані старшим начальником.

Під час постановки завдань командир роти у четвертому пункті бойового наказу вказує:

- механізованим (танковим) взводам — засоби посилення, об’єкт атаки і напрямок продовження наступу, вихідну позицію і час їх зайняття (при наступі з ходу - час проходження рубежів (пунктів);

- приданій мінометній (артилерійській) батареї — вогневі завдання, час і порядок їхнього виконання, район вогневих позицій і порядок переміщення;

- приданим вогневим засобам — цілі для ураження під час атаки переднього краю оборони противника, місце в бойовому порядку і порядок переміщення.

- вогневим засобам, виділеним для стрільби прямою наводкою, — цілі для ураження в період вогневої підготовки атаки і з початком атаки, вогневі позиції та час їхнього зайняття, дії після виконання завдання;

- приданому зенітному підрозділу — в яких напрямках вести розвідку повітряного противника і які підрозділи прикрити від ударів з повітря у вихідному районі, під час висування, розгортання, атаки переднього краю оборони противника і наступу в глибині, місце в колоні під час висування і в бойовому порядку роти, порядок переміщення, час і ступені готовності.

Т Е М А № 32: Механізована рота у тактичному повітряному десанті.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІ (батальйон, рота). – К.: Видавництво «Варта», 1998 р. Ст. 245-261. 2. Тактика загальновійськових підрозділів: Навчальний посібник. К.: АЗСУ, 1998.– С. 197-219.