Практичні питання

1. В ролі командира відділення, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із колони в цеп.

2. В ролі командира відділення подати команду на відбиття противника вогнем з місця.

3. В ролі командира відділення подати команду на відновлення руху.

4. В ролі командира відділення, що діє в пішому порядку, подати команду на зміну напрямку руху цепу.

5. В ролі командира відділення подати команду на перешикування відділення із цепу в колону.

6. В ролі командира відділення подати команду на здійснення перебіжки по одному.

7. В ролі командира відділення подати команду на здійснення перебіжки по групах.

8. В ролі командира відділення подати команду на здійснення перебіжки одночасно усім складом відділення.

9. В ролі командира відділення подати команду на переповзання по одному.

10. В ролі командира відділення подати команду на переповзання по групах.

11. В ролі командира відділення подати команду на переповзання одночасно усім складом відділення.

12. В ролі командира відділен­ня подати команду на одночасне пересування всього цепу відділен­ня.

13. В ролі командира відділен­ня подати команду на відхід.

14. В ролі командира відділен­ня управляти вогнем відділення в бою подачею команд на відкриття вогню та постановкою (уточненням) вогневих завдань.

2-Й РІК НАВЧАННЯ

3-й семестр

Т Е М А № 4: Організаційна структура і тактика дій підрозділів умовного противника.

Заняття 3:

Мотопіхотна (танкова) рота умовного противника в бою.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Організаційно-штатна структура і тактика дій умовного противника: Навчальний посібник. Л.: ЛІСВ, 2008. – с. 129-143, 155-178. 2. Вивчення Збройних Сил умовного противника. Навчальний посібник. Кузьмін М.М., Левченко О.В. Київ, НАОУ, 2004. – С. 30 – 39. 3. Пособие «Разведка и иностранные армии». Часть І, ІІ. Издательство академии бронетанковых войск, 1984 г. 4. Рекомендації щодо підготовки та ведення дій механізованими і танковими підрозділами у ході припинення конфлікту, роззброєння та ліквідації незаконних збройних формувань. Навчальний посібник. Київ, ГКСВ, 2002. – С. 4-8.

1. Мотопіхотна (танкова) рота в основних видах бою.

Основи оборони мпр (тр) умовного противника

Оборона – вид бою, до якого війська переходять з метою відбиття нападу противнивка, виграшу часу та економії сил та засобів для наступного переходу в атаку. Мистецькою побудовою оборони та маневром війська повинні зупинити наступ, змусити противника зосередитися на заздалегідь намічених районах та знищити його. Вважається, що оборона може бути успішною, якщо противнику не вдалось створити більш трьохкратної переваги.

Оборона в армії провідних країн світу розглядається, як один із основних видів бойових дій, до яких війська переходять тимчасово з метою зриву наступу противника і економії сил та засобів на одних напрямках і створення переваги над противником, для рішучих дій на інших, недоступних для захоплення противником важливих районів; виграшу часу і утворення зручніших умов для переходу в наступ.

З погляду командування армій провідних країн світу підрозділи, які обороняються, повинні завдати противнику максимальних втрат, порушити його взаємодію, перешкодити згрупуванню сил і розгромити його шляхом активного маневру і вогню. Вважається, що для того, щоб витримати масивний натиск військ противника, в обороні необхідно досягти такого положення, при якому перевага наступаючого противника над підрозділами і частинами, що обороняються, не перевищувала б співвідношення 3:1 на користь наступаючих.

Перехід до оборони може бути передчасним або вимушеним, завчасним і поступовим, в умовах безпосереднього зіткнення з противником або відсутності зіткнення з ним.

Завчасно війська переходять до оборони тоді, коли противник переважає їх в силі і в засобах, і займає вигідніше становище. В цьому випадку вони можуть зайняти намічену ними смугу (район) оборони передчасно до початку бойових дій. Ці смуги (райони) оборони удосконалюються в інженерному відношенні наскільки дозволяє обстановка, основна увага при цьому приділяється завчасному створенню розвинутої системи загороджень.

Вимушений перехід до оборони робиться, коли противник випереджає війська в розгортанні або при невдалому закінченні зустрічного бою. В таких випадках оборона організовується в ході бойових дій під ударами противника.

Сучасну оборону необхідно вести методом оборонно-наступаючих дій. В ході оборонного бою деякі підрозділи, частини можуть стримувати відповідні райони, вести стримуючі дії, застосовувати контратаки, наносити вогневі удари, вести наступ або робити маневр.

В залежності від групування сил і засобів підрозділів, що знаходяться в обороні, інженерного обладнання місцевості і методів ведення оборонного бою, оборону ділять:

- в армії США на: мобільну, позиційну, активну;

- в армії ФРН на: рухому, позиційну.

Мобільна оборона проводиться методом оборонно-наступальних дій.

Позиційна оборона організовується і ведеться з метою збереження цілої смуги (району) оборони шляхом знищення противника на передньому краї або близько нього і ґрунтується на утриманні протягом відповідного часу ряду сильних оборонних позицій, на максимальному використанні вогневих засобів ураження. Для цього в першому ешелоні розгортається велика частина сил і засобів. В другому ешелоні знаходяться менші частини, призначені для збільшення глибини оборони, ліквідації можливих проривів противника шляхом вогневого ураження і проведення контратак.

Активна оборона. Американське командування прийшло до висновку, що на Європейському театрі в початковий період війни, коли ядерна зброя не застосовується, традиційні види оборони (позиційна і мобільна) не повністю відповідають сучасним вимогам і важко сказати, чи зможуть вони відповідати завданням, що стоять перед обороною в початковий період війни.

В зв'язку з цим є розроблений новий вид оборони, що дістав назву активна оборона.

Він базується на тісному згрупуванні вогневої сили звичайних засобів ураження, умов місцевості і маневру силами і засобами в потрібний час на ділянку, якій загрожує небезпека.

Сутність активної оборони, як відмічає закордонна преса, полягає в тому, що до початку дій противника, коли задум його, особливо напрямок головного удару, не виявлений, частини і підрозділи розгортаються порівняно рівномірно по всьому фронту оборони, як правило, в один ешелон із виділенням невеликого резерву і значних сил і засобів в смугу забезпечення. З переходом противника в наступ по мірі виявлення задуму його дій, особливо в напрямку головного удару, суть активної оборони реалізується швидким маневром частинами і підрозділами з другорядних ділянок оборони вздовж фронту і з резерву на небезпечний напрямок.

Райони оборони, з яких були зняті війська і перекинуті на головний напрямок, прикриваються розвідувальними підрозділами, а також вертольотами вогневої підтримки.

Основою концепції активної оборони є швидкий маневр частин і підрозділів на виявлений напрямок головного удару противника. Вважають, що це завдання має розв'язати розвідка. Тому її значення при веденні активної оборони значно підвищується.

В активній обороні передбачається створити сильну смугу забезпечення.

За своїм характером позиційна оборона ФРН в основному аналогічна позиційній обороні армії США. Що стосується пересувної оброни, то вона має деякі характерні особливості.

Рухома (пересувна) оборона армії ФРН опирається в першу чергу на маневреність військ і їх ударну силу. Мета рухомої оборони - стримуючи просування противника в глибину, нанести йому максимальні втрати, зберегти свої сили і виграти час, необхідний для підготовки наступу. При організації рухомої оборони більша частина сил і засобів виділяється до складу резерву (другою ешелону), як це передбачається в мобільній обороні США. Резерв в цьому випадку призначається для проведення контратак з рішучими діями. Вони мають на меті сповільнити просування противника, що веде наступ, нанести йому побільше втрат, скувати його сили і забезпечити свободу дій своїм військам. Стримуючі позиції рекомендується обладнати завчасно.

Позиційна оборона ФРН організовується наперед і передбачає утримання рубежу або району місцевості з метою відбити наступ переважаючих сил противника і нанести йому максимальних втрат. Характерною особливістю позиційної оборони є вміле використання вогневих видів зброї і вигідних умов місцевості.

В обороні мотопіхотна рота може знаходитись у першому або у другому ешелоні батальйону. Вона готує та обороняє ротний район.

В обороні роті ставиться задача нанести поразку противнику вогнем ще до підходу його до переднього краю, не допустити його прориву в глибину оброни. Рота обороняє район до 1500 м по фронту і до 1000 м в глибину. Бойовий порядок рота будує в один або в два ешелони. Звичайно в першому ешелоні знаходиться два взводи, у другому один. Віддалення другого ешелону від першого не перевищує 500 м.

Черговість та терміни виконання інженерних робіт залежать від наявності часу та засобів та визначаються командиром батальйону.

Рота в обороні може бути підсилена танковим взводом. Танки розміщуються, як правило, у ротному районі оборони з розрахунку щоб забезпечити підтримку вогнем першого ешелону роти та приймати участь в контратаці роти або батальйону.

В районі оборони роти можуть бути розгорнуті 2-3 радіолокаційних поста, які використовуються для розвідки угруповання противника перед фронтом та на флангах роти, виявлення переміщення його резервів, уточнення положення своїх військ та спостереження за тилом.

При відсутності безпосереднього зіткнення з противником від кожної роти першого ешелону батальйону висилається бойова охорона у складі підсиленого мотопіхотного взводу на відстань до 1000-2500 м від переднього краю. Окрім бойової охорони, від роти висилається безпосередня охорона та пости спостереження. Безпосередню охорону рекомендується висилати на відстань не більше 500 м від переднього краю.

Контратаки рекомендується силами другого ешелону проводити тільки у випадку, якщо противник зупинений та не встиг підтягнути свій другий ешелон або резерв. Контратаку роти передбачається забезпечити мінометним та артилерійським вогнем, а до складу контратакуючого взводу включати придані танки.

Танкова рота

В обороні танкова рота утримує район до 1,5 км по фронту та до 1 км у глибину, в якому оборудуються взводні опорні пункти. Рота звичайно використовується у складі танкового батальйону. Для кожного танку оборудуються основна та запасна вогневі позиції та укриття для особового складу. С початком атаки противника танки роти висуваються на основні вогневі позиції та відкривають вогонь. Поразку противника рота намагається нанести вогнем всіх наявних засобів перед переднім краєм оборони, з метою зриву або зупинки його наступу. Якщо противнику вдається вклинитися в оборону роти, використовуються контратаки або відхід (за наказом старшого начальника) на запасні позиції.

Основи наступу мпр (тр) умовного противника

Загальні положення бойових статутів армій США та ФРН

Наступ – це рішучі дії військ, в основу яких покладено вміле та цілеспрямоване використання результатів застосування ядерної, високоточної або звичайної зброї. Наступ, за поглядами американського командування, - основний вид бойових дій.

Метою наступу є:

- розгром військ противника;

- захоплення території або найбільш вигідних у тактичному плані ділянок місцевості;

Для успішного виконання задач наступу вважається створення значної переваги над противником (не менш як 6:1) у вирішальний момент та на вирішальному напрямку.

Планування наступу здійснюється на основі шести принципів:

- вивчення противника;

- зосередження сил та засобів;

- придушення вогневих засобів противника, що обороняється;

- нанесення удару, придушення і знищення військ противника;

- ведення наступу в тилу противника;

- тилове забезпечення своїх військ.

При плануванні бойових дій командири всіх ступенів повинні передбачати розвиток і хід наступу, передбачити матеріально-технічне забезпечення військ і способи поповнення витрачених запасів.

В залежності від умов обстановки наступ може бути заздалегідь підготовлений або з ходу. Наступ складається із зближення, прориву, розвитку успіху та переслідування.

Заздалегідь підготовлений наступ проводиться, коли противник випередив у розгортанні сил або підготовив війська для оборони. Метою такого виду наступу є прорив оборони противника, розширення прориву та розвиток наступу в глибину.

Наступ з ходу здійснюється, коли противник без підготовки перейшов до оборони та уступає по чисельності та боєготовності. Воно може здійснюватись з маршу без зупинки із районів зосередження. Наступ з ходу сприяє досягненню раптовості та зменшення ураження наступаючих військ.

Зближення з противником здійснюється, як правило, в колонах. При цьому використовуються приховані маршрути висування, підтримується постійна готовність вогневих засобів до ведення вогнію.

Під час зближення необхідно керуватися наступними принципами:

- підхід до противника повинний проводитися так, щоб бойове зіткнення з ним було здійснене якомога меншим складом сил, що допоможе уникнути невиправданих втрат на початку бою, коли ще багато незрозумілого у системі його оборони;

- важливо, щоб війська, що пересуваються, силою до посиленої роти чи батальйону здійснювали висування по прикритих чи схованих маршрутах від одного рубежу до іншого, використовуючи захисні властивості місцевості з метою зниження ефективності вогню противника. Підрозділи, що пересуваються, повинні бути прикриті вогневими засобами, уже розгорнутими на позиціях і можуть вести вогонь по противнику, що перешкоджає пересуванню військ;

- війська повинні висуватися приховано і використовувати складки місцевості в готовності до зустрічі з противником.

Прорив – основна форма маневру наступу. При здійсненні прориву наступаючі підрозділи долають головну оборонну позицію противника, подавляють або знищують війська, обмежують проти нивка у можливості організувати опір та створюють умови для продовження наступу. Прорив звичайно здійснюється, якщо противник не має відкритих флангів або його оборона розтягнута та має слабкі ділянки.

Прорив здійснюється у три етапи: прорив передової оборонної позиції, розширення прориву в сторони флангів, захват та утримання об’єктів, від яких залежить стійкість всієї оборони.

Розвиток успіху здійснюється другими ешелонами (резервами), а також силами, які приймають участь у прориві оборони, рішучім просуванням в глибину оборони противника, з метою не дати йому можливості закріпитися на нових рубежах.

Сили розвитку успіху діють як самостійно, так і у взаємодії з повітряними десантами, вертольотами вогневої підтримки та підтримуються тактичною авіацією.

Переслідування являється завершальною фазою наступу. Воно ведеться безперервно фронтальним тиском та по паралельним напрямкам з метою відсікання шляхів відходу, облоги противника та знищення його по частинам.

Інші наступальні дії. В арсеналі наступальних дій сухопутних військ США і ФРН існує ще кілька видів: рейди, проведення диверсій, хибні дії, демонстраційні дії і розвідка боєм. Усі вони проводяться з обмеженими цілями за масштабом і завданням, а їхнє здійснення вимагає спеціального планування. Усі ці дії є складовими частинами зазначених вище видів наступу - наступу з ходу чи завчасно підготовленого наступу.

Мотопіхотні та танкові підрозділи в залежності від місця у бойовому порядку, а також від задачі можуть знаходитися у першому або другому ешелоні (резерві) та наступати на головному або допоміжному напрямку.

Підрозділам першого ешелону вказуються задачі, засоби посилення, вихідний рубіж для наступу, рубіж атаки, рубежі регулювання, смуга або напрямок наступу.

Задачі підрозділам ставляться по об’єктам. Підрозділу може бути призначений один або декілька об’єктів, послідовно розташованих в глибині оборони противника. Об’єктами можуть бути населенні та опорні пункти, висоти, ділянки траншей тощо.

З метою найбільш ефективного використання в бою піхотних (мотопіхотних) батальйонів на їх основі створюються батальйоні тактичні групи із засобами підсилення, підрозділами польової та зенітної артилерії, підрозділами інженерних військ та вертольотів вогневої підтримки.

Мотопіхотні та танкові підрозділи будують свій бойовий порядок в колону, у лінію, уступом вправо (вліво) або кутом вперед (назад).

Вихідний рубіж повинен знаходитись у районі розташування своїх військ або контролюватись ними та забезпечувати укриття від вогню прямою наводкою та спостереження противника. При наступі із положення безпосереднього зіткнення з противником вихідним рубежем звичайно є рубіж зіткнення з ним.

Рубіж атаки визначається підрозділам до батальйону включно для погодження дій наступаючих військ з артилерією та знаходиться на відстані 100-150 м від переднього краю оборони противника. Початку наступу передує нанесення ядерних, ракетно-бомбових, авіаційних ударів та артилерійська підготовка. Артилерійська підготовка проводиться після нанесення ядерних ударів, тривалість залежить від характеру проти нивка, кількості та потужності ядерних ударів та складає 15-20 хв. та більше.

Мотопіхота та танки в період ядерних ударів та артилерійської підготовки висуваються на рубіж атаки. З виходом на рубіж атаки, вогонь засобів, що підтримують атаку переноситься у глибину оборони противника, і підрозділи атакують противника.

Наступ передбачається вести рішуче, у високому темпі, від об’єкту до об’єкту. Оволодів об’єктом, підрозділи продовжують просуватися вперед, щоб зберегти зіткнення з противником та не дати йому можливості організувати оборону на новому рубежі.

До наступу рота може переходити в різних умовах бойової обстановки. При відсутності безпосереднього зіткнення з противником рота у складі батальйону здійснює марш з метою зближення з противником. Марш може закінчуватись вихідний роти в район зосередження або безпосередньо на вихідний рубіж.

Район зосередження для роти визначається на відстані 1 години руху до вихідного рубежу. Рота розміщається розосереджено, займає кругову оборону, отримує бойовий наказ та завершує підготовку до наступу.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником рота наступає із займає мого району оборони.

Бойовий прядок роти в наступі може бути в один чи в два ешелони. Найбільш часто рота наступає у двуешелонному порядку.

Одноешелонна побудова бойового порядку роти використовується при ешелонованому бойовому порядку батальйону, при наступі на добре придушену вогнем оборону, діях на широкому фронті, в ночі та при форсування водних перешкод. Бойовий порядок у два ешелони – два взводи в першому та один у другому ешелоні (резерві) роти – дозволяє мати достатньо сил та засобів для первинного удару та нарощування зусиль в ході бою. При наступі на вузькому фронті, відкритому фланзі, на недостатньо розвідану оборону, а також коли об’єкт атаки значно віддалений від вихідного рубежу, рота може мати один взвод у першому та два взводи у другому ешелоні (резерві).

Фронт наступу піхотної роти при одно ешелонному шикуванні може бути до 1200 м, а мотопіхотної роти на БТР або БМП – 1500 м. роті визначаються найближча та наступні задачі на глибину 1,5 – 2 км та 3-4 км від переднього краю оборони відповідно.

Рота може підсилюватись танковими взводами та іншими вогневими засобами, які як правило використовуються централізовано в інтересах всієї роти.

Командир роти здійснює управління ротою в бою з командного пункту або з спостережних постів по радіо, телефону, сигналами, або через посильних.

Танкова рота

При проведенні наступу танкова рота будує свій бойовий порядок, як правило, маючи два танкових взводи в першому та один підсилений взвод у другому ешелоні. Однак, не виключається і одноешелонна побудова бойового порядку. Дистанція між танками та взводами від 50 до 100 м. роті вказуються напрямок наступу і об’єкт атаки на глибині 3-5 км оборони противника.

Якщо противник має сильну та добре розвинуту протитанкову оборону, а умови місцевості ускладнюють застосування танків, танки підтримують дії мотопіхотних підрозділів вогнем з місця, однак на відстані прямого пострілу.

Танки та мотопіхота оволодівають об’єктом атаки у тісній взаємодії: танки знищують піхоту противника та його вогневі засоби, знищують оборонні споруди, а мотопіхота знищує противника у ближньому бою та прикриває танки від протитанкових засобів. Об’єкт, який захоплений закріплюється. Якщо застосовується ядерна зброя об’єкт на закріплюється, а такни та мотопіхота продовжують стрімке переслідування з метою розвитку успіху та переходу у переслідування.

Висновок: Розвинуті у військовому відношенні держави найсерйознішу увагу приділяють не тільки розробці сучасних видів озброєння і удосконаленню організаційної структури військ, але також і удосконаленню прийомів і способів ведення сучасного бою. Тому потрібно брати на озброєння все найкраще, нове, передове з тим, щоб не відставати від найбільш розвинутих у військовому відношенні держав світу.