Способи управління вогнем

Управління вогнем може здійснюватися:

- подачею команди на відкриття вогню;

- постановкою (уточненням) вогневих завдань.

Під час подачі команди на відкриття вогню командири вказують:

1) кому (якому підрозділу) відкрити вогонь;

2) цілевказання;

3) установка прицілу;

4) установка цільника або величина винесення точки прицілювання;

5) точка прицілювання;

6) довжина черги та (при необхідності) розхід боєприпасів;

7) момент відкриття вогню (команда «ВОГОНЬ!»).

Наприклад:

1) Кулеметнику Гриценку, орієнтир 2 праворуч 20 далі 50 – ПТРК в окопі, п'ять, цільник ліворуч два, під ціль, довгими - ВОГОНЬ!

2) Стрільцям 2-го відділення, прямо жовта пляма ліворуч 10 ближче 70 – група піхоти, шість, вліво дві фігури, у пояс, короткими - ВОГОНЬ!

Під час подачі команди на відкриття вогню із БМП (танка) вказується:

1) кому (якому підрозділу) відкрити вогонь;

2) яким снарядом (кулеметом) вести вогонь («Бронебійним», «Кулемет»тощо)

3) цілевказання;

4) дальність до цілі в метрах;

5) спосіб стрільби (з ходу, з місця, коротка);

6) момент відкриття вогню (команда «ВОГОНЬ!»).

Наприклад: Навіднику-оператору, керованим, південна околиця СИХІВКА – танк, 3200, коротка, ВОГОНЬ!

Добре підготовленим військовослужбовцям (підрозділам) замість команди на відкриття вогню командири, як правило, ставлять вогневі завдання. На відміну від команди на відкриття вогню, вогневі завдання не дають вихідних установок (установки прицілу, прицільної марки, точки прицілювання) і не визначають момент відкриття вогню словом «ВОГОНЬ!», а дають тільки цілевказання і завдання на ураження цілі («ЗНИЩИТИ», «ПОДАВИТИ» тощо). Отримавши вогневе завдання, той, хто стріляє, самостійно визначає вихідні установки та момент відкриття вогню.

Під час постановки (уточнення) вогневих завдань командири вказують:

1) кому (якому підрозділу) ставиться вогневе завдання;

2) цілевказання;

3) вид вогню і спосіб стрільби (при необхідності);

4) розхід боєприпасів (при необхідності);

5) завдання на ураження цілі.

Наприклад:

1) 1-му відділенню, орієнтир 3 праворуч 20 далі 50 зелений горб, лівіше два кущі, за правим – кулемет, зосередженим, з місця, розхід - 15, ЗНИЩИТИ!

2) Акація-3, я Акація, прямо в траншеї кулемет і группа піхоти, з ходу - ЗНИЩИТИ!

Коректування вогню здійснюється від місця положення цілі, орієнтирів (місцевих предметів) і розривів снарядів із вказанням величини відхилення по дальності і напрямку.

Висновок: Таким чином, управління діями і вогнем підрозділу під час виконання поставлених завдань полягає в спостереженні за результатами дій і вогню, прийнятті рішень за обстановкою, яка складається, постановці (уточненні) завдань підрозділам (підлеглим) і вогневим засобам.

Висновок до заняття: Сучасний загальновійськовий бій, що характеризується високоманевреними, динамічними діями, триває, як правило, недовго і ведеться у високих темпах. Для успішного виконання завдань у бою необхідно широко застосовувати маневр підрозділами та вогнем, успішно використовувати велику вогневу міць, високу маневреність, рухомість та ударну силу штатних та приданих вогневих засобів. Тому управління підрозділами і вогнем є найважливішою складовою частиною роботи командира підрозділу в бою.

Т Е М А № 13: Пересування підрозділів.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІ (батальйон, рота). – К.: Видавництво «Варта», 1998 р. Ст. 262-294. 2. Подготовка офицеров запаса Сухопутных войск. Учебник под общей редакцией Ю.А. Науменко. - М.: Воениздат, 1989. – С. 84-93. 3. Тактика загальновійськових підрозділів: Навчальний посібник. К.: АЗСУ, 1998.– С. 234-247. 4. Тактика. Учебник под общей редакцией В.Г. Резниченко. - М.: Воениздат, 1984. – С. 415-483. 5. Мотострелковый (танковый) батальон в бою. Учебное пособие под редакцией Д.А. Драгунского.- М.: Воениздат, 1986. – С. 254-285.