4. Здійснення форсування влітку та взимку.

До водної перешкоди рота висувається з максимальною швидкістю в готовності до форсування її з ходу. При підході до водної перешкоди командир роти уточнює взводам місце переправи, порядок ведення вогню під час форсування і завдання на протилежному березі.

Рота, діюча в головній похідній заставі, знищує противника, який прикриває підступи до водної перешкоди, захоплює переправи (мости, броди) і закріплюється на протилежному березі. Якщо переправи відсутні чи підірвані противником, то рота форсує водну перешкоду з ходу і розвиває наступ на протилежному березі. Якщо форсувати водну перешкоду з ходу не вдалося, головна похідна застава закріплюється на захопленому рубежі, вогнем усіх засобів придушує противника на протилежному березі та забезпечує її форсування головними силами.

Рота, що діє у складі батальйону в передовому загоні, не вступає в бій з противником, а на максимальній швидкості висувається до водної педешкоди і, використовуючи успіх головної похідної застави, долає водну перешкоду, оволодіває рубежем та утримує його до підходу головних сил.

Рота, що діє у складі батальйону в рейдовому загоні, як правило, долає водну перешкоду на шляху висування до вказаного об'єкту по захоплених головною похідною заставою мостах, бродах, на плаваючих бойових машинах і переправочно-десантних засобах.

Артилерія, частина танків, ПТРК і гранатомети з виходом до водної перешкоди займають вогневі позиції, уражають противника та підтримують форсування і бій підрозділів на протилежному березі.

Механізовані підрозділи, використовуючи результати вогню, під прикриттям аерозолів (димів) на плаваючих бойових машинах долають водну перешкоду, знищують противника своїм вогнем на плаву, завершають його розгром на протилежному березі і розвивають наступ у глибину.

Початком форсування (“Ч”) вважається момент відплиття підрозділів першого ешелону від свого берега, а закінченням — вихід на протилежний берег усіх сил і засобів роти.

Підрозділи, які не мають штатних плаваючих засобів і переправляються на протилежний берег водної перешкоди на самохідних переправочно-десантних засобах першим рейсом, посадку особового складу (завантаження бойової техніки) здійснюють в укритих місцях.

Особовий склад (бойова техніка) наступних рейсів здійснює посадку (завантаження) на переправочні засоби на водній перешкоді біля свого берега.

Танкові підрозділи під час форсування водної перешкоди використовують броди, мости, пороми чи переправляються під водою. Розрахунки показують і досвід навчань підтверджує, що водну перешкоду завширшки 250-300 м можуть успішно подолати: танкова рота – на одній переправі ГСП (ПММ) за 50-60 хв., а під водою чи бродом — за 8-10 хв., танковий батальйон — на двох переправах ГСП (ПММ) та одній переправі ГПТ — за 80-90 хв., а на одній переправі під водою чи бродом танки, переправляються за 20-25 хв.

Переправа танків під водою в основному проводиться після заволодіння механізованими підрозділами протилежним берегом і ретельного розвідування водної перешкоди, на ділянках з пологими входами і виходами, з рівним дном і твердим або піщаним ґрунтом, з глибинами, які не перевищують 5 м, і зі швидкістю течії до 1,5 м/с. Ширина траси на переправі повинна бути не менше 25 м при ширині перешкоди до 200 м і не менше 40 м при ширині перешкоди більше 200 м.

Подолавши водну перешкоду, танкові підрозділи стрімко виходять на свої напрямки і, використовуючи результати вогню артилерії, не затримуючись, разом з іншими підрозділами знищують противника, що обороняється, і розвивають наступ в глибину.

Придані роті артилерійський та зенітний підрозділи, а також мінометна (артилерійська) батарея, протитанковий і гранатометний підрозділи, як правило, переправляються на плаваючих машинах і переправочно-десантних засобах з таким розрахунком, щоб забезпечувалася безперервність підтримки та прикриття наступу роти на протилежному березі. Оскільки противник буде намагатися контратакувати механізовані підрозділи, в першу чергу за ними переправляються протитанкові засоби, танки та самохідна артилерія.

Підрозділи інженерних військ ведуть інженерну розвідку водної перешкоди, обладнують, маскують і утримують переправи та шляхи підходу до них, проробляють проходи в інженерних загородженнях на берегах та у воді, організовують і несуть комендантську службу на обладнаних ними переправах.

Автомобілі механізованих підрозділів, а також підрозділи технічного забезпечення та тилу батальйону, переправляються на переправочно-десантних засобах, поромах і по мостах за артилерійськими та зенітними підрозділами.

Переправлення поранених і хворих на свій берег здійснюється переправочно-десантними засобами, які повертаються після висаджування підрозділів, а за необхідності і спеціально виділеними для цього переправочними засобами.

Рота, що діє у складі головних сил батальйону (бригади, полку), використовуючи успіх передового загону (авангарду) і тактичного повітряного десанту, по захоплених ними переправах чи на переправочно-десантних засобах (механізовані підрозділи, крім того, на бойових машинах піхоти, бронетранспортерах, а танки — під водою) безупинно у міру підходу до водної перешкоди форсує її, з ходу атакує противника, розширює плацдарм, стрімко розвиває наступ у глибину та у взаємодії з іншими підрозділами батальйону знищує противника.

Рота, що виконує бойове завдання на ділянці, де передовий загін (авангард) не діє, форсує водну перешкоду з ходу, як правило, після вогневої підготовки форсування та атаки при підтримці вогню танків та інших засобів, виділених для стрільби прямою наводкою зі свого берега.

В умовах, коли форсування водної перешкоди здійснюється з розгортанням головних сил безпосередньо біля водної перешкоди, рота, діюча у складі першого ешелону батальйону, посадку на бойові машини піхоти (бронетранспортери), на самохідні переправочно-десантні засоби проводить в укритих місцях і висувається до водної перешкоди під час вогневої підготовки форсування та атаки. При такій організації форсування командир роти має можливість більш точно вивчити характер ріки, оборону противника на протилежному березі і організувати бій безпосередньо на місцевості.

Сигнал про початок висування подає командир батальйону, виходячи з часу початку форсування (“Ч”) та часу, необхідного для подолання відстані від місця посадки до урізу води. Підрозділи першого рейсу стрімко висуваються до водної перешкоди і у вставлений час при підтримці вогню артилерії та інших вогневих засобів форсують її та безупинно розвивають наступ в глибину оборони противника.

Підрозділи другого ешелону батальйону (резерву) долають водну перешкоду за підрозділами першого ешелону в готовності до вводу в бій.

Контратаки переважаючих сил противника рота відбиває, як правило, всіма силами при підтримці вогню артилерії та інших вогневих засобів.

Управління ротою в ході форсування здійснюється по радіо з командно-спостережного пункту, який, як правило, розміщується біля урізу води і переміщується на протилежний берег за першим рейсом підрозділів. КСП батальйону розташовується в 100-200 м від берега річки, поблизу від нього знаходяться КСП приданої танкової (механізованої) роти і підтримуючого артилерійського дивізіону. Переправляється командир батальйону на протилежний берег за підрозділами першого ешелону.

Форсування мілководних рік, як правило, здійснюється вбрід після ретельної їх розвідки. Признаками бродів є дороги, стежки або колії, які закінчуються на одному березі і продовжуються на другому, мілкий бриз на поверхні води, характерний для річних мілин, перепади води, які вказують на перехід від мілких місць до глибоких. Частіше всього броди знаходяться на поширених прямих ділянках течії ріки з дуже пологими берегами.

При розвідці броду визначаються підходи і виходи, наявність перешкод, мінно-вибухових загороджень на підходах, берегах і у воді, глибина, ширина і довжина броду, швидкість течії ріки, грунт дна і стан берегів, умови маскувань і переправи, наявність місцевих матеріалів для обладнання броду, наявність укриття для особового складу і техніки.

Після розвідки і прийняття рішення командиром на форсування водної перешкоди вбрід рота приступає до обладнання броду. З цією метою осуваються загородження і перешкоди, які заважають руху; окремі глибокі місця (ями, вибоїни) закидаються каміннями і мішками з піском; позначаються межі броду гілками і вказівниками, а в нічний час, крім того, ліхтарями або спеціальними знаками, що світяться в сторону вихідного берега; укріплюється дно з слабим ґрунтом накидом каміння.

Автомобілі переправляються вбрід на малих швидкостях, не переключаючи передачі і не змінюючи напрямку руху. Напрямок руху колісних машин по броду проводиться під кутом до течії річки з відхиленням в сторону, щоб уникнути при переправі заливання водою радіаторів.

У зимових умовах форсування водних перешкод може здійснюватися по льодових переправах. При достатній товщині льоду форсування водних перешкод мало чим відрізняється від звичайного наступу. Якщо товщина льоду не дозволяє танкам, бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам) та іншій важкій військовій техніці подолати водну перешкоду по льоду, то спочатку її форсують механізовані підрозділи в пішому порядку або на лижах. Озброєння і військова техніка переправляються на протилежний берег після посилення льоду або по поромних, десантних переправах, обладнаних у майнах, а також по захоплених мостах. Танки, крім того, за сприятливих умов можуть долати водну перешкоду по глибоких бродах, а іноді і під водою.

Рота при переправі по льоду повинна дотримуватись встановленого порядку руху, витримувати дистанції і дотримуватись вказаної швидкості руху. В тих випадках, коли лід пошкоджений, ріка долається на переправочних засобах.