Тема 6. Статистика в кримінологічних дослідженнях

1. Поняття кримінально-правової статистики

2. Завдання кримінально-правової статистики

3. Методи кримінально-правової статистики

4. Статистичне спостереження

5. Зведення та групування

6. Обчислення узагальнених показників

1. Кримінально-правова статистика — це система по­ ложень і прийомів загальної теорії статистики, які за­ стосовують для вивчення кримінально-правових і кри­ мінологічних явищ із метою виявлення їх закономір­ ностей і розробки заходів, що протидіють злочинності.

2. Завданнями кримінально-правової статистики є:

• цифрова характеристика масштабів злочинності в абсолютних і відносних показниках, а також оцінка практики боротьби зі злочинністю;

• одержання достовірної інформації про реєстрацію злочинів і заходи боротьби з ними;

• визначення тенденцій і закономірностей зміни зло­ чинності;

• виявленій досягнень і недоліків у боротьбі зі злочинністю.

3. До методів кримінально-правової статистики на­ лежать: масове статистичне спостереження, групування зібраного матеріалу, обробка узагальнених показників, якісний аналіз суспільних явищ.

4. Масове статистичне спостереження — це плано­ мірний науково організований процес збирання інфор­ мації про масові соціальні явища і процеси, що мають стосунок до кримінологічного дослідження шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою.

Статистична інформація про злочинність залежить від того, що і як враховують. Тому головним завданням стати­стичного спостереження в галузі злочинності є реєстрація кожного виявленого злочину та осіб, що його вчинили, які є одиницями її сукупності у відповідних документах обліку.

5. Статистичне зведення являє собою наукову об­ робку матеріалів статистичного спостереження, зведен­ ня окремих одиниць у різні сукупності з метою одер­ жання узагальненої характеристики про явище, яке ви­ вчають, за низкою істотних для нього ознак.

16

Статистичне групування — це розподіл одиниць су­купності на однорідні групи, які якісно розрізняються між собою за тими чи іншими істотними для певного явища ознаками.

Основне завдання групувань у кримінологічному до­слідженні — дати найбільш повну і всебічну кількісну характеристику злочинності, особам, які вчинили зло­чини, жертвам злочинів, причинам та умовам злочинів і реакції суспільства на них. Залежно від завдань дослі­дження розрізняють три види групувань: типологічні, варіаційні та аналітичні.

Типологічні групування — це розподіл досліджуваних явищ на однорідні групи, типи за істотними ознаками (на­приклад, за об'єктом, предметом чи суб'єктом посягання).

Варіаційні групування — це розподіл типово однорід­них груп за кількісними ознаками, що можуть змінюва­тися. З їх допомогою вивчають склад злочинців за ві­ком, освітою, кількістю судимостей, за термінами по­збавлення волі та іншими кількісними ознаками.

Аналітичні групування — це розподіл залежно від взаємо­зв'язку між двома чи кількома різнорідними групами (наприклад, кількість злочинів, учинених у стані алко­гольного чи наркотичного сп'яніння).

6. Останній етап обробки статистичного матеріалу — одержання узагальнених характеристик, що їх може бу­ти виражено:

— в абсолютних (сумарних) величинах;

• у відносних величинах (наприклад відношення частини до цілого);

• у середніх величинах (коли узагальнену характе­ ристику якісно однорідної сукупності досліджуваного явища відносять до якої-небудь кількісної ознаки).