Тема 49. Профілактика корупційних злочинів

1. Загальна профілактика

2. Спеціальна профілактика

3. Організація боротьби з корупційною злочинністю

1. У межах загальної профілактики необхідно звести до мінімуму використання корупції як засобу станов­ лення, розвитку і зміцнення нових суспільних відносин, соціальної опори ринкових відносин, а також припини­ ти легалізацію та зростання кримінальних капіталів.

2. Спеціальна профілактика корупції передбачає такі заходи:

• встановлення такого матеріального рівня утриман­ ня службовців, який здатний забезпечити їм і їхнім ро­ динам пристойний рівень життя;

• поліпшення контролю за доходами і витратами держав­ них та інших категорій службовців, за кадровою політикою;

• забезпечення безпеки осіб (а також їх родин), які здійснюють боротьбу з корупційною злочинністю;

• запровадження режиму службового використання дорогих державних квартир, будинків, наданих у зв'язку із обійманою державною посадою;

• формування усіх виплат із бюджетної системи дер­ жави тільки на основі закону тощо.

3. Організація боротьби з корупційною злочинністю має ґрунтуватися на:

• системному аналізі змін корупції та її причин; ви­ значенні стратегії і тактики боротьби з нею з урахуван­ ням реальних соціально-економічних, політичних умов, стану громадської свідомості, правоохоронної системи;

• основі закону, а не підзаконних актів;

• розробці цільових програм боротьби з корупцією в Україні;

114

• ефективній підготовці кадрів і формуванні в пра­ воохоронних органах спеціалізованих підрозділів;

• використанні допомоги різних інститутів грома­ дянського суспільства, населення, юридичних осіб;

• систематичній оцінці результатів роботи і корегу­ ванні заходів впливу тощо.

Тема 50. Кримінологічна характеристика організованої злочинності

1. Поняття організованої злочинності

2. Ознаки організованої злочинності

3. Характеристика ознак

4. Класифікація організованих злочинних структур

і. Організована злочинність — це системно пов'язана сукупність злочинів, учинених учасниками стійких, ієрархізованих, планомірно діючих злочинних структур (груп, співтовариств, асоціацій), діяльність яких прямо або опосередковано взаємо підтримується та узгоджуєть­ся, будучи спрямованою на отримання максимального прибутку зі злочинного бізнесу на певній території або у певній сфері, що є під її контролем.

Відповідно до Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від ЗО червня 1993 р. під останньою слід розуміти сукуп­ність злочинів, що вчиняються у зв'язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань¹.

2. Можна виокремити такі ознаки організованої зло­ чинності:

• стійкість;

• системність;

• масштабність;

• мета;

• способи;

• забезпечення власної безпеки.

3. Ознака стійкості реалізується в таких характерне -

Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з орга-рЗованою злочинністю» від ЗО червня 1993 р. // Відомості Верховної н_я^д"\~ 1993 р. — № 35. — Ст. 358 (з наступними змінами та доповнен-

115

тиках, як наявність постійних завдань і тривалий харак­тер злочинної діяльності; її планування і підготовка; су­вора ієрархія учасників і наявність керівного ядра; чітка дисципліна.

Ознака системності пов'язана зі стійкістю⁴! безпосе­редньо реалізується в таких характеристиках організо­ваної злочинності, як прямий чи опосередкований зв'язок і спеціалізація її структур у масштабі регіону, галузі економіки, виду кримінального бізнесу (взаємо­дія, ієрархічний зв'язок, погоджений розподіл сфер діяльності, зв'язок конкуренції і протистояння тощо). При цьому виділяють багаторівневість системи за схе­мою: організована злочинна група — злочинне співтова­риство — сукупність супідрядних чи взаємодіючих у ре­гіоні, у ряді регіонів, країні в цілому, у ряді країн зло­чинних співтовариств («асоціації» злочинних структур).

Масштабність — одна з ознак організованої злочин­ності, йдеться про регіональний, міжрегіональний, у ме­жах країни в цілому або транснаціональний характер діяльності.

Мета організованих злочинних структур полягає в отриманні доходів злочинним шляхом, збагаченні у ве­ликих та особливо великих розмірах.

Способи вчинення злочинів учасниками організованих злочинних структур відрізняються професіоналізмом. Для них характерна висока технічна підготовка; плану­вання і розподіл ролей; створення сприятливих умов; організація співробітництва осіб і груп, що реалізують різні, але взаємозалежні функції; рішучість і жорсто­кість дій. Особливістю організованих злочинних струк­тур є наявність спеціалізованої функції забезпечення без­пеки учасників від соціального та правового контролю. Відзначаються: особлива увага до конспірації; виділення в цих структурах учасників із контррозвідувальними й охоронними функціями; розробка сценаріїв поведінки рядових учасників, які беруть на себе відповідальність за збереження і носіння зброї, її застосування тощо, для того, щоб уберегти керівників злочинних груп (співто­вариств); розробка сценаріїв поведінки керівників (^ак' тивних учасників) на випадок затримання чи виклику до правоохоронних органів.

116

За рівнем організації розрізняють такі злочинні струк­тури:

• організовані злочинні групи — формування з трьох і більше осіб, які об'єднались для вчинення одного або кількох злочинів.

• злочинна організація — стійке ієрархічне об'єднан­ ня осіб, які спрямовані на вчинення тяжких або особли­ во тяжких злочинів;

• мафія — злочинне об'єднання з так званою мере­ жевою структурою, яка має кілька рівнів управління.

4. За масштабом діяльності є такі організовані зло­чинні структури:

• регіональні;

• міжрегіональні; ,

• національні (в межах країни);

• транснаціональні (міжнародні).

За напрямами діяльності організовані злочинні структури можна поділити на ті, що функціонують у сфері:

• кримінального бізнесу — незаконний обіг наркотич­ них засобів і психотропних речовин, зброї, предметів історії та мистецтва; контрабанда стратегічних матеріа­ лів і шкідливих відходів; торгівля живими (людськими) органами і тканинами; викрадення автомобілів; органі­ зація азартних ігор, проституції тощо;

• тіньової економіки — контроль і вилучення частини прибутку, розподіл сфер впливу, безпосереднє створен­ ня тіньових підприємств і т. д.;

• легальної економіки — відмивання коштів, отрима­ них злочинним шляхом; інвестування їх у високопри­ буткові підприємства і т. ін.

Негативні фактори, які детермінують організовану злочинність:

~ криза політичних, соціально-економічних та куль­турних основ організації життя суспільства;

• недостатня активність органів державної влади, зу­ мовлена дефектами політичного устрою, корумповані- ^тю, слабкістю політичних лідерів, їх нездатністю ефек­ тивно діяти в складних умовах;

• незабезпеченість (матеріальна, організаційна, куль- ^тУрна) раціонального функціонування демократичних Інститутів суспільного устрою;

117

— міждержавні суперечності, які перешкоджають кон­ центрації зусиль суспільства в боротьбі зі злочинністю;

• кримінальне самовідтворення (здатність злочин­ ності до самоорганізації та самодетермінації злочинної діяльності);

• неефективність заходів боротьби з кримінальними проявами.