Тема 3. Кримінологія в системі наук

1. Взаємодія кримінології та кримінального права

2. Кримінологія і кримінальний процес

3. Співвідношення кримінології та криміналістики

4. Зв'язок кримінології та кримінально-виконавчого права

5. Кримінологія та кримінально-правова статистика

6. Взаємодія кримінології та деліктології

7. Зв'язок кримінології з економікою

8. Взаємодія кримінології та педагогіки

9. Кримінологія та юридична конфліктологія

10. Взаємозв'язок кримінології з психологією, соціологією, політологією

і. Кримінологія взаємодіє як з юридичними, так і з соціологічними науками. З-посеред юридичних криміно­логія найтісніше пов'язана з кримінальним правом.

Кримінально-правова теорія та кримінальний закон, що на ній оснований, дають юридичну характеристику злочинам і злочинцям (суб'єктам злочину), які станов­лять основу кримінології. Своєю чергою, кримінологія надає кримінальному праву, законодавцеві та правоза-стосовній практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики зло­чинів, розробляє прогнози щодо майбутніх змін цього негативного явища. Це дозволяє вчасно реалізовувати нормотворчу діяльність у плані визнання діянь злочин­ними або переведення злочинів у ранг інших правопо­рушень (криміналізація або декриміналізація).

2. Зв'язок кримінології та кримінального процесу по­лягає в тому, що суспільні відносини, які регулюються кримінально-процесуальними нормами, націлені не тільки на недопущення реально можливої та припинен­ня розпочатої злочинної діяльності за допомогою опера­тивних служб кримінальної міліції чи безпосереднім за­стосуванням передбачених законом заходів примусу (тримання під вартою, арешту майна, вилучення доку-

ментів тощо), а й виявлення причин та умов вчинення конкретних злочинів.

3. Криміналістика розробляє методику виявлення та фіксування фактичних даних про причини та умови вчинення злочинів, типологічні характеристики ситуа­ цій вчинення злочинних проявів, способів дій злочин­ ців, а також організаційно-технічні й тактичні засоби захисту особи та майна від злочинів, що ускладнює вчи­ нення останніх. Кримінологія ж вказує основні напрями для їх розробки, які випливають із даних про структуру і динаміку злочинності, типові криміногенні ситуації тощо, а також розглядає ці рекомендації як складову частину системи профілактичних заходів і аналізує ефективність їх застосування.

4. Взаємодія кримінально-виконавчого права і криміно­ логії найактивнішою є щодо боротьби з рецидивом зло­ чинів, результативності виконання покарань, а також ресоціалізації та адаптації осіб, які вчинили злочин піс­ ля відбуття ними покарання. При цьому кримінально- виконавче право вивчає сам порядок і процес відбуван­ ня покарання в аспекті реалізації його цілей і проблем­ них ситуацій, що виникають, а кримінологія — причини та умови рецидиву й заходи щодо їх усунення. Кримі­ нально-виконавче право і кримінологія спільно розроб­ ляють рекомендації із запобігання рецидиву, підвищен­ ня ефективності виправлення засуджених осіб.

5. Кримінально-правова статистика, як і криміноло­ гія, вивчає масові суспільні явища: сукупність (систему) злочинів, учинених за певний час на певній території; осіб, які їх вчиняють; допомагає з'ясувати причини та умови вчинення злочинів, а також намітити систему за­ ходів їх профілактики тощо. Основними способами зби­ рання, обробки та аналізу зазначеної інформації є ста­ тистичні методи масового спостереження, групування, аналізу тощо. Зведені дані кримінально-правової ста­ тистики органів внутрішніх справ, прокуратури, Мініс­ терства юстиції, суду, податкової та митної служб і ре­ зультати конкретних кримінологічних досліджень дають узагальнену картину злочинності. Знеособлені дані загальносоціальної статистики (демографічної, медичної, економічної та ін.) використовують під час

дослідження причин та умов злочинності й тенденцій її розвитку. • ,

6. Кримінологія пов'язана з деліктологією — міждис­ циплінарною комплексною наукою про некримінальні правопорушення, їх причини та умови, особу правопо­ рушника, шляхи та засоби запобігання правопорушен­ ням, її систему становлять адміністративна, дисциплі­ нарна, цивільна і сімейна деліктологія.

7. Кримінологічний аналіз причин та умов злочинності в сфері економіки, так само, як і спеціальне вивчення злочинів у сфері господарської чи службової діяльності, неможливі без знання економічної обстановки, галузе­ вої та прикладної економіки.

8. Кримінологія пов'язана з педагогікою. Взаємодія цих наук особливо важлива при дослідженні злочинів неповнолітніх, жінок, побутових і рецидивних злочинів. Знання педагогіки застосовують також у процесі роз­ робки та аналізу ефективності індивідуальних заходів запобігання злочинам. Можна вважати обґрунтованим припущення про виокремлення такого напряму на межі кримінології та педагогіки, як кримінологічна педагогі­ ка, або педагогічна кримінологія.

9. Кримінологія взаємодіє також із новою науковою дисципліною — юридичною конфлгктологією, яка дослі­ джує соціальні конфлікти, механізм їх виникнення, шляхи розв'язання, різновиди конфліктів (внутрішні, зовнішні тощо).

10. Кримінологія також використовує положення за­ гальної, юридичної та прикладної психології для пізнання причин і умов злочинності та злочинів, оскільки вони відіграють провідну роль у вивченні й класифікації осо­ би злочинця, мають значення для розробки заходів про­ філактичного впливу. Те саме стосується даних демо­ графії, соціології (соціології права) та політології, які ви­ користовуються в процесі прогнозування і планування боротьби зі злочинністю, а також у спеціальній профі­ лактиці злочинів неповнолітніх, побутових і рецидив­ них злочинів, злочинів, учинених особами без постійно­ го місця проживання, представниками національних меншин, тощо.

Отже, соціально-правова природа кримінології при­пускає її унікальну для юриспруденції комплексність,

тісну взаємодію з багатьма науковими і галузевими на­прямами. Однак це ніякою мірою не позначається на чіткому визначенні предмета кримінології, його елемен­тів, на розмежуванні зі спорідненими галузями знань та права.