Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
студ.doc
Скачиваний:
509
Добавлен:
06.03.2016
Размер:
18.42 Mб
Скачать

Лікувальна тактика лікаря при поєднаних травмах щелепно-лицевої ділянки

Вибір лікувальної тактики повинен бути базуватися на індивідуальному підході до кожного хворого. Разом з тім, є перелік заходів, що обов’язкові для усіх хворих незалежно від характеру пошкодження та виду травми:

  1. Хворі зі поєднаною травмою обличчя та головного мозку підлягають госпіталізуванню у профільну лікувальну установу (відділення нейрохірургії, щелепно-лицеве відділення, відділення політравми).

  2. Обов’язкова умова лікування – дотримання ліжкового режиму при задовільному стані протягом 1-2 тижнів.

  3. Усім хворим зі струсом головного мозку рекомендують холод на голову.

  4. Для поліпшення обмінних процесів у нервової тканини здійснюють внутрішньовенні вливання 20-30 мл 40% розчину глюкози.

  5. Обов’язкове діагностування у хворого зі пошкодженням головного мозку гіпер- або гіпотензивного синдрому.

При синдромі лікворної гіпертензії поведінка хворих відрізняється психомоторним збудженням, некритичним відношенням до свого стану, не дотриманням ліжкового режиму. Хворі скаржаться на дифузний головний біль. Відмічаються слухові, зорові та тактильні гіперпатії: хворі не виносять шуму, яскравого світла, торкання до ліжка. Таким хворим здійснюють спино-мозковий прокол з визволенням спино-мозкової рідини та зниженням її тиску на 25% по відношенню до вихідного (у нормі 100-200 мм водного стовпа). Здійснюють дегідратаційну терапію (10 мл 25% розчину сульфату магнію в/м, 1-2 мл 1% розчин лазіксу в/м). Положення хворого у ліжку з напівпіднятим головним відділом.

При лікворної гіпотензії хворі в’яли, сонливі, психічно виснажені. Лице бліде, рясний піт, головний біль посилюється при зміні положення голови. Хворі лежать без подушки. Здійснюють в/в введення 10-15 мл бідистильованої води, крапельне введення під шкіру або в/в 300-500 мл 5% розчину глюкози. Положення хворого у ліжку з напівпіднятим відділом ніг.

  1. Медикаментозне лікування, що зміцнює організм, молочно-рослинна дієта з обмеженням солі, багата вітамінами, білками, обмеження вживання води.

  2. Ретельна та своєчасна обробка кісткових ран, дефектів м’яких тканин та іммобілізація відламків кісток для профілактики гнійно-запальних ускладнень.

  3. Необхідність відновлювального лікування хворих після стаціонарного лікування.

Обсяг медичної допомоги на догоспітальних етапах:

  1. протишокові заходи;

  2. боротьба з асфіксією;

  3. боротьба з кровотечею та крововтратою;

  4. тимчасова іммобілізація відламків кісток;

  5. правильна евакуація постраждалих (лежачи на боці ураження з введеним повітроводом або інтубація пораненого).

В приймальному відділенні здійснюють обов’язкову консультацію хірурга-травматолога, нейрохірурга, невропатолога, починають реанімаційну та інтенсивну терапію.

Спеціалізоване лікування поділяється на екстрене, швидке та відстрочене лікування.

До екстреного лікування відноситься: зупинка кровотечі, забезпечення дихання (профілактики асфіксії), трахеостомія, інтубація.

До швидкого лікування відноситься: операція ПХО ран, тимчасова іммобілізація відламків кісток (строк до 2 диб після надходження у лікувальний заклад).

Відстрочене лікування здійснюють через 48 годин: операція ПХО ран, постійна іммобілізація відламків кісток.

Проведення спеціалізованого лікування здійснюють після стабілізації гемодинамики (12 годин від початку протишокових заходів) або у період виводу з шоку (4-7 годин).

Лікування ушкоджень нижньої щелепи:

  1. при сполученні зі струсом головного мозку – атравматична репозиція і фіксація відламків під ретельним знеболюванням;

  2. при сполученні з забоєм головного мозку – після консультації невропатолога роблять репозицію і фіксацію відламків шинами або остеосинтез у терміни, що залежать від динаміки неврологічної симптоматики;

  3. при сполученні з важкою закритою черепно-мозковою травмою – після консультації з невропатологом роблять репозицію і фіксацію відламків шинами або остеосинтез у терміни, що залежать від динаміки неврологічної симптоматики.

Лікування переломів верхньої щелепи:

  1. при сполученні зі струсом головного мозку: фіксація відламків індивідуальними дротовими або пластмасовими шинами, за допомогою апарата Збаржа у 1-2 добу після травми; оперативне лікування через 3-5 днів після травми;

  2. при сполученні з забоєм мозку і важкою закритою черепно-мозковою травмою: після консультації невропатолога – фіксація відламків апаратом Збаржа або оперативне закріплення в терміни, що залежать від динаміки неврологічної симптоматики.

Лікування переломів кісток носа:

  1. при сполученні з коммоцией мозку:

  • редресація або репозиція відламків під ретельним знеболюванням;

  • фіксація відламків шиною Шефтеля або контурною пов’язкою;

  • при сполученні з забоєм мозку і важкою черепно-мозкової травмою (після консультації невропатолога):

    –редресація або репозиція відламків під ретельним знеболюванням;

    – фіксація відламків шиною Шефтеля або контурною пов’язкою у терміни, що залежать від динаміки неврологічної симптоматики.

    Лікування забоїв м'яких тканин лиця:

    1. при сполученні з коммоцией і контузією мозку – рання ПХО рани;

    2. при сполученні з важкою черепно-мозковою травмою після консультації невропатолога – первинно-відстрочена або пізня ПХО рани в терміни, що залежать від динаміки неврологічної симптоматики.

    Ускладнення і наслідки сполучених травм лиця і головного мозку:

    1. уповільнена консолідація відламків;

    2. нагноєння рани;

    3. повторні кровотечі;

    4. посттравматичний остеомієліт;

    5. порушення зору;

    6. зниження слуху;

    7. зниження чутливості на обличчі;

    8. головна біль;

    9. запаморочення;

    10. зниження пам'яті;

    11. швидка стомлюваність;

    12. арахноїдит;

    13. менінгоенцефалит;

    14. енцефалопатії;

    15. травматична епілепсія та деградація особи;

    16. стенокардія рефлекторного генезу.

  • Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]