Вогнепальні поранення

Види снарядів: кулі, осколки мін та бомб, кульки, стрілоподібні елементи, вторинні снаряди (зуби, осколки кісток та ін.).

Вогнепальна рана має три зони:

І. Зона ранового каналу – являє собою дефект тканин, який може містити згортки крові, некротизовані тканини, сторонні тіла. Напрямок ранового каналу залежить від положення голови пораненого та щільності тканин.

ІІ. Зона первинного ранового некрозу – стінка ранового каналу, тканини цієї ділянки нежиттєздатні та підлягають видаленню під час ПХО.

ІІІ. Зона молекулярного струсу – має зворотні чи незворотні (невротизація) зміни тканин. Зміни в цій ділянці відбуваються повільно та поступово, часто виникають осередки вторинного некрозу. Визначення цієї зони майже невирішене завдання.

Дія ударної хвилі (за Г.М.Іващенком)

• Гіперемія шкіри, висипи, точкові крововиливи.

• Поява пухирів на шкірі за рахунок відшарування епідермісу.

• Екскоріації, порушення цілісності епітелію, зрив рогового шару.

• Розриви шкіри та підлеглих тканин: клітковини, м’язів, розвиток підшкірної емфіземи.

• Руйнування лицевого скелету.

Особливості вогнепальних ран обличчя:

• Близькість головного мозку і часті його ушкодження різного характеру і ступеня в поєднанні з ушкодженнями ЩЛД.

• Зосередження на обличчі практично усіх (крім тактильного) видів та органів чуття (зір, слух, нюх, смак) та часте їх поєднане ушкодження.

• Безпосередня близькість до тканин і органів ЩЛД великих судинних та нервових стовбурів, ушкодження яких може призвести до тяжких ускладнень (кровотеча, параліч, контрактури, втрата чутливості та ін.)

• Початкові відділи дихальної (гортань, трахея) і травної (глотка, верхня третина стравоходу) систем, ушкодження яких так само викликають ускладнення різного ступеня.

• Велика кількість судинних сіток масивна кровотеча.

• Наявність мімічних м’язів  зяяння рани.

• Наявність зубів  вторинні снаряди, сприяння виникненню ускладнень запального характеру, позитивне  опора для фіксуючих та іммобілізуючи нижню щелепу конструкцій.

• Наявність добре вираженої клітковини, широка венозна сітка, анастомози її із судинами очних ямок та синусами мозку  розвиток менінгітів, енцефалітів, тромбозу синусів та ін.

• Поранення бокових відділів обличчя  параліч мімічної мускулатури, стійки слинні нориці.

• Етико-соціальна функція обличчя.

• Тканини обличчя мають високу регенераторну здатність, стійкість до «місцевої» інфекції, загоєння з утворенням рубців, що містять невелику кількість грубоволокнистих елементів  багата іннервація, значне кровопостачання, висока напруженість клітинного імунітету.

• Спеціальне харчування, особливий догляд.

• Необхідність особливої конструкції протигазу.

• Ушкодження органів слуху, зору, порожнини рота  утруднення в спілкуванні х оточуючими та орієнтації у просторі.

При складанні плану лікування слід враховувати:

• Вид, характер та кількість снарядів.

• Локалізація, напрямок, характер ранового каналу.

• Вид поранення: сліпе, наскрізне, дотичне та ін.

• Обсяг і вид ушкодження окремих тканин і органів ЩЛД.

• Співвідношення рани з прилеглими органами і тканинами лицевої і мозкової частин голови.

• Наявність чи відсутність комбінованих чи поєднаних ушкоджень.

• Функціональний стан життезабезпечувальних систем.

• Психоемоційний стан хворого.

Особливості ПХО вогнепальної рани:

• Обробляючи рани при ротової ділянки відновлення форми губ і колового м’язу рота  першим швом відновити неперервність червоної кайми  петлеподібним швом з’єднати коловий м’яз рота  шви на шкіру та слизову оболонку;

• При значних дефектах кута рота та прилеглих тканин щоки  обшити її краї по периферії, з’єднуючи шкіру та слизову оболонку;

• При наскрізних ушкодженнях, що проникають у порожнину рота, розривах щоки  починають з ушивання слизової оболонки з боку порожнини рота (пам’ятати про слинну протоку);

• При ушкодженні паренхіми залози  пошарово ушивають залозисту тканину, капсулу залози, клітковину та шкіру  гострокінцевим скальпелем протикають слизову щоки виводять гумовий випускник чи трубчастий дренаж  профілактика слинних нориць.

• При пораненні периферичних гілок трійчастого нерва  обробка рани в умовах спеціалізованого центру.

Дотичні поранення належать до легких, для них характерно ушкодження лише м’яких тканин, зяяння рани. Діагностика не викликає труднощів.

Сліпі поранення мають лише вхідний отвір, у рановому каналі є стороннє тіло, що становить небезпеку ушкодження великих судин, нервів, головного мозку, гортані  основа виникнення гнійних ускладнень у віддалені терміни. Діагностика проводиться на основі скарг, даних анамнезу, об’єктивного дослідження, рентгенологічного дослідження (як правило у 2-х проекціях, при не рентгенконтрастних сторонніх тілах  контрастування ранового каналу або із зондом в каналі.

Наскрізні поранення мають вхідний та вихідний отвір, який більший за вхідний. За напрямком ранового каналу поранення можуть бути поперечні, сагітальні та вертикальні.