1. Актуальність теми.

Сучасний ритм життя суспільства, технічний прогрес, модернізація виробництва зумовлюють постійний зріст травматизму, що вимагає від лікаря-стоматолога вільно орієнтуватися в питаннях діагностики травми щелепно-лицевої ділянки мирного часу, досконалого володіння методами надання першої допомоги при травмі обличчя та подальшого лікування таких постраждалих.

2.Конкретні цілі:

2.1.Аналізувати етіологічні фактори, що сприяють виникненню травматичних пошкоджень.

2.2.Пояснювати особливості статистичних показників травматичних пошкоджень різних ділянок обличчя.

2.3. Запропонувати план обстеження хворого з травмою щелепно-лицевої ділянки.

2.4. Класифікувати травматичні пошкодження щелепно-лицевої ділянки.

2.5. Трактувати принципи діагностики травматичних пошкоджень щелепно-лицевої ділянки.

2.6.Малювати графологічну схему теми.

2.7. Проаналізувати результати лабораторних та інструментальних обстежень.

2.8. Скласти алгоритм дій лікаря під час клінічного обстеження хворого з пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки.

3.Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
1. Топографічна анатомія.	Визначити пошкоджену анатомічну ділянку.
2. Загальна хірургія.	Здійснити тимчасову зупинку кровотечі.
3. Внутрішні хвороби.	Встановити діагноз непритомності, колапсу, шоку.
4. Фармакологія.	Призначити схему медикаментозного лікування постраждалому.
5. Рентгенологія.	Визначити необхідний для хворого метод обстеження.

4. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ.

   1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Ізольована травма.	Це пошкодження однієї анатомічної ділянки одним травмуючим фактором.
2. Поєднана травма.	Це пошкодження двох і більше анатомічних ділянок одним травмуючим фактором.
3. Комбінована травма	Це пошкодження однієї або кількох анатомічних ділянок двома або більше травмуючими факторами.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Що таке травма?

2. Статистика травматичних пошкоджень ЩЛД в мирний час.

3. Класифікація пошкоджень кісток обличчя.

4. Класифікація пошкоджень м’яких тканин обличчя.

5. Основні методи обстеження постраждалого в амбулаторних умовах.

6. Додаткові методи обстеження постраждалих.

2. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Провести пальпацію щелепно-лицевої ділянки у хворого з підозрою на перелом верхньої щелепи.

2. Провести пробу непрямого навантаження у хворого з підозрою на перелом нижньої щелепи.

4. ЗМІСТ ТЕМИ:

6. Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки):

Симптом «окулярів» при переломі верхньої щелепи.

Пряма та бокова оглядова проекції кісток лицевого черепа.

Аксіальна та напіваксіальна (носо-підборідна) проекції черепа.

Прицільна бокова проекція нижньої щелепи.

Б. Задачі для самоконтролю:

1. На прийом до лікаря звернувся пацієнт з травмою носа одержаною під час спортивного тренування. При обстеженні встановлено діагноз перелома кісток носа без зміщення відламків.

Як належить класифікувати дану травму за етіологією враховуючи, що пацієнт працює спортивним тренером? (Відповідь: виробнича травма)

2. Робітник одержав удар дошкою в ділянку верхньої щелепи під час проведення ремонту вдома у вихідний день. Встановлено діагноз: забита рана верхньої губи. Неповний вивих різців верхньої щелепи.

Як кваліфікувати травму одержану за таких обставин? (Відповідь: побутова травма)

3. Хворий звернувся зі скаргами на біль і порушення жування внаслідок удару в ділянку кута нижньої щелепи зправа, одержаного під час бійки, головний біль, нудоту. Встановлено попередній діагноз: перелом нижньої щелепи.

Які додаткові методи обстеження необхідно провести для уточнення діагнозу? (Відповідь: рентгенографія, консультація невропатолога).

В. Матеріали для тестового контролю. Тестові завдання з одиничною правильною відповіддю (α = 2):

1. Яке з наведених пошкоджень можна віднести до ізольованої травми?

A. Опік обличчя та шиї.

B. Перелом верхньої і нижньої щелепи.

C. Перелом нижньої щелепи.

D. Різана рани щоки та піднижньощелепної ділянки.

E. Перелом кісток носа та струс головного мозку.

(Правильна відповідь: С)

2. Яке з наведених пошкоджень є комбінованою травмою?

A. Різана рана щоки.

B. Забита рана підборіддя.

C. Перелом кісток носа та струс головного мозку.

D. Перелом верхньої та нижньої щелепи.

E. Перелом нижньої щелепи та термічний опік обличчя.

(Правильна відповідь: Е)

3. Яке з наведених пошкоджень спричинене травмуючим фактором, який не є фізичним?

A. Термічний опік.

B. Баротравма.

C. Рана м’яких тканин.

D. Радіаційний опік.

E. Опік кислотою.

(Правильна відповідь: Е)

Г. Навчальні задачі 3-го рівня (нетипові задачі):

1. В щелепно-лицеве відділення з місця дорожньо-транспортної пригоди доставлено хворого з відкритим переломом тіла нижньої щелепи. Загальний стан хворого середнього ступеня важкості, в анамнезі втрата свідомості на декілька хвилин, блювота. Хворий скаржиться на нудоту, загальну слабкість, біль в ділянці лівої половини живота. Артериальний тиск – 100/60 мм. рт. ст., пульс 100 уд /хв., слабкого наповнення. Хірург-стоматолог під провідниковим знеболенням зробив репозицію відламків та зафіксував їх шинами Тігерштедта із зачіпними гачками, після чого призначив консультацію терапевта.

Чи є помилка в діях лікаря:(Відповідь: у постраждалого має місце поєднана травма з ознаками травматичного шоку, хірургічні втручання в такому стані виконують лише з приводу кровотечі або асфіксії. Необхідна консультація хірурга-травматолога і невропатолога).

2. На амбулаторний прийом до хірурга-стоматолога звернувся хворий зі скаргами на біль у ділянці кута нижньої щелепи при жуванні, головний біль, запаморочення, нудоту. З’ясовано, що хворий був побитий день тому, мала місце втрата свідомості на декілька хвилин. Після клінічного та рентгенологічного обстеження лікар виключив діагноз перелому нижньої щелепи, призначив прийом анальгіна та контрольний огляд через 3 дні.

Знайдіть помилку в діях лікаря.Відповідь: при наявній клінічній картині була необхідна консультація невропатолога для виключення струсу головного мозку).

3. При огляді постраждалого лікар-стоматолог визначив діагноз двостороннього перелому нижньої щелепи в ділянці підборіддя зі зміщенням відламків, після чого відправив пацієнта в стаціонар санітарною машиною, здійснивши імобілізацію нижньої щелепи за допомогою бинтової пов’язки, що давить. Під час транспортування у хворого з’явились ознаки порушення дихання.

Який тип асфіксії розвинувся у хворого і яку помилку здійснив лікар?(Відповідь: пов’язка, що давить протипоказана при переломах нижньої щелепи в межах зубного ряду зі зміщенням, оскільки призводить до додаткового зміщення відламків. У даного хворого розвинулась дислокаційна асфіксія.).