Евакуаційно-етапна система лікування ранених (за Опелем)

Поле бою (перша медична допомога):

• запобігання загрози смерті пораненого шляхом визволення з під завалів, гасіння палаючого одягу;

• тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі шляхом накладання пов’язки, що давить;

• накладання на рану асептичної пов'язки з використанням пакету перев’язочного індивідуального (ППІ);

• надання пораненому положення обличчям униз для попередження асфіксії;

• усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові і можливих сторонніх тіл, фіксацію язика при його западанні;

• введення знеболюючого засобу за допомогою шприц-тюбика;

• прийом протиблювотних засобів (етапіразін) із аптечки індивідуальної (АІ);

• одягання на потерпілого шолому для поранених у голову у випадку ураження місцевості ОР та виніс потерпілого з місця поранення;

• введення антидотів ураженим отруйними речовинами;

• вгамування спраги із фляги пораненого (при тяжких пораненнях – один кінець бинта треба занурити у флягу з водою, другий – у рот поране­ного).

Для надання першої медичної допомоги в першу чергу використовуються медичні засоби, які є у пораненого (АІ, ППІ, ІПП).

Медичний пункт батальйону (долікарська допомога) доповнює першу медичну допомогу. ЇЇ головні завдання:

• контроль і виправлення раніше накладених пов’язок;

• введення знеболюючих чи серцевих препаратів;

• боротьба з асфіксією;

• тимчасова зупинка кровотечі;

• прийом антибіотиків;

• прийом антиблювотних препаратів (по показанням);

• зігрівання поранених, які знаходяться у шоковому стані;

• вгамування спраги;

• підготовка до евакуації.

Характер та обсяг медичної допомоги при асфіксії і кровотечі такий же, як і при наданні першої медичної допомоги. Заміну пов’язки здійснюють лише у тих випадках, коли пов’язка не відповідає своєму призначенню. В інших випадках здійснюють лише огляд пов'язки або підбинтовку. Оптимальні строки надання долікарської допомоги 1,5-2 години з моменту пошкодження (поранення).

Медичний пункт полку (перша лікарська допомога) передбачає проведення наступних заходів:

• зупинка кровотечі;

• усунення асфіксії усіх видів;

• здійснення транспортної іммобілізації при клаптевих рваних ранах м’яких тканин обличчя;

• виправлення неправильно накладених і сильно промоклих пов’язок;

• введення антибіотиків, серцевих та знеболюючих ліків;

• проведення протишокових заходів;

• введення правцевого анатоксину при відкритих, особливо забруднених ранах щелепно-лицевої ділянки;

• вгамування спраги;

• заповнення первинної медичної картки;

• підготовка до евакуації.

Більша частина потерпілих з пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки одержує медичну допомогу у перев’язочній МПП. Оптимальні строки надання першої лікарської допомоги 4-5 годин з моменту пошкодження (поранення).

Окремий медичний батальйон (кваліфікована медична допомога) пораненим у щелепно-лицеву ділянку передбачає проведення таких заходів:

• усунення асфіксії;

• остаточна зупинка кровотечі та боротьба з гострою крововтратою;

• попередження і боротьба з шоком;

• хірургічна обробка рвано-клаптевих і сильно забруднених землею ран обличчя;

• харчування поранених;

• підготовка до подальшої евакуації.

Первинна хірургічна обробка ран, як правило, не повинна проводитись в ОМедБ, як це було в другу світову війну. Зараз доказано (М.В. Мухін, Я.М. Збарж, Б.Д. Кабаков), що повноцінну і радикальну хірургічну обробку доцільно проводити в спеціалізованих шпиталях. Виключення складають поранені з легкими поверхневими пошкодженнями м’яких тканин і тяжко поранені, які по життєвим показникам не можуть бути направлені далі. Усі щелепно-лицеві поранені незалежно від виду поранення і загального стану повинні бути оглянуті лікарем-стоматологом у перев’язочній при знятих пов’язках. Це необхідно робити тому, що на цьому етапі поранений повинен одержати подальше евакуаційне призначення. Лікар-стоматолог оцінює ступінь поранення, уточнює діагноз, установлює чергу в наданні допомоги:

I черга – щелепно-лицеві поранені, що мають потребу у кваліфікованій хірургічній допомозі по життєвим показникам (з ознаками шоку, кровотечею, асфіксією);

II черга – поранені з явищами помірного порушення дихання, мови, з дуже промоклими пов'язками, а також усі поранені із сполученими та комбінованими пошкодженнями;

Ш черга – сліпі поранення;

ІV черга – всі інші постраждали з легкими пораненнями.

Лікар-стоматолог проводить промивання порожнини рота розчинами антисептиків, організовує харчування поранених, гамування спраги. Крім того, він веде відбір і тимчасово госпіталізує нетранспортабельних. З цієї точки зору, перш за все, поранених розподіляють на дві групи:

• поранені, яких не буде в подальшому евакуйовано. Це особи з поверхневими пошкодженнями м'яких тканин обличчя без дефектів тканин. Після хірургічної обробки ран і накладання швів їх залишають в ОМедБ у команді одужуючих. Через 8-10 діб вони повертаються в свої частини.

• поранені з дуже тяжкими пошкодженнями, їх залишають для тимчасової госпіталізації з метою виведення з цього стану. Відбір і тимчасова госпіталізація нетранспортабельних (на термін від 2 до 10 діб) проводиться по таким показникам: а) після перенесеної гострої крововтрати; б) стан шоку; в) загроза асфіксії; г) загроза кровотечі; д) необхідність у невідкладній хірургічній стоматологічній допомозі.

Оптимальні строки надання кваліфікованої медичної допо­моги – 8-12 годин з моменту пошкодження (поранення).

Спеціалізований польовий пересувний хірургічний шпиталь (спеціалізована медична допомога):

• вичерпна допомога при кровотечі, асфіксії та шоку, якщо вона не була забезпечена на попередніх етапах;

• кінцева зупинка кровотечі та її профілактика;

• радикальна первинна хірургічна обробка ран м’яких тканин обличчя та ротової порожнини;

• кінцеве лікування усіх ран м’яких тканин за виключенням тих, що потребують багатоетапного лікування (відновлювальні операції за допомогою філатовського стебла чи складні комбіновані методики);

• лікування ранніх ускладнень та профілактика пізніх;

• проведення ранніх відновлювальних операцій за допомогою місцевих тканин, метода вільної пересадки тканин;

• спеціальний догляд та харчування поранених.

Поранені, які мають пошкодження м’яких тканин з значними дефектами та спотворенням обличчя, порушенням функції, які потребують довгострокового лікування (більше 2-х місяців) з використанням багатоетапних відновлювальних операцій направляються для подальшого лікування в спеціальні шпиталі внутрішнього району країни.

Треба відмітити, що послідовність в наданні перелічених видів медичної допомоги не завжди буде дотримуватись. Вона буде повністю залежати від умов бойової та медичної обстановки, а також від ступеня застосування засобів евакуації. Як результат – не завжди поранені будуть проходити послідовно всі етапи медичної евакуації. Наявність санітарного евакуаційного транспорту дозволить в деяких випадках евакуювати поранених з передових етапів ме­дичної евакуації у військові польові шпиталі або в ОМедБ. Як приклад, це медичне забезпечення обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані, коли поранені з поля бою вертольотами доставлялись безпосередньо на етапи, де їм надавалась кваліфікована або спеціалізована медична допомога.