3.Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
1.Нормальна анатомія.	Знати будову верхньої щелепи, анатомію мязів які кріпляться джо вехньої щелепи та інших кісток лицевого скелета, будову зубо-щелепної системи.
2.Загальна хірургія.	План обстеження хворого з травматичним пошкодженням.
3. Біофізика.	Біомеханіку зубо-щелепної системи..
4. Патологічна фізіологія	Етіологія та патогенез переломів верхньої щелепи.
5. Топографічна анатомія і оперативна хірургія.	Трактувати топографічну анатомію щелепно-лицевої ділянки в цілому і верхньої щелепи зокрема. Принципи оперативних доступів до різних відділів щелепно-лицевої ділянки.
6. Відновлювальна пластична хірургія щелепно-лицевої ділянки	Наслідки травматичних пошкоджень щелепно-лицевої ділянки мирного часу, заходи щодо запобігання виникнення ускладнень та інвалідизації потерпілих.
7. Хірургічна стоматологія і щелепно-лицевої хірургія	Основні питання сполучної травми, взаємозвязок органів і систем щелепно-лицевої ділянки.

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
1.Симптом “окулярів”	Виникає при переломі основи черепа
2.Гематоми нижніх повік ока або хибний “симптом окулярів”	Виникає при переломі кісток носа, та ви лицевої кістки

4.2.Теоретичні питання до заняття:

1. Види хірургічних методів лікування невогнепальних переломів вилицевої кістки.

2. Дати визначення поняттям «прямий та непрямий остеосинтез».

3. Види прямого остеосинтезу, показання та протипоказання до застосування, методики оперативних втручань.

4. Види непрямого остеосинтезу, показання та протипоказання до застосування, методики оперативних втручань.

5. Помилки та ускладнення під час та після застосування хірургічних методів лікування невогнепальних переломів вилицевої кістки та дуги.

7.Загальне (медикаментозне) лікування невогнепальних переломів вилицевої кістки та дуги в мирний час.

4.3.Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Оволодіти основним методами обстеження хворого з переломом вилицевої кістки, дуги та кісток носа в мирний час.

1.2. Провести додаткові методи обстеження хворого з переломом вилицевої кістки, дуги та кісток носа в мирний час.

1.3. Провести диференційну діагностику перелома вилицевої кістки, дуги та кісток носа з переломами інших кісток щелепно лицевого відділу

1.4.Скласти план лікування хворого з переломом вилицевої кістки, дуги та кісток носа в мирний час.

1.5. Реабілітація хворого після перелому вилицевої кістки, дуги та кісток носа в мирний час.

5. Зміст теми:

Переломи вилицевої кістки з пошкодженням стінок гайморової пазухи

При переломі вилицевої кістки та дуги хворий скаржиться на порушення відкривання рота, деформація обличчя в місці перелому. Втрата чутливості на місці перелому.у хворого відмічається диплопія на місці перелому. Прояви таких симптомів є показанням для проведення репозиції кісток. Найкращим терміном для репозиції є вправлення кісток в перші години. Або дні після перелому.Однако якщо у хворого відмічається тяжкий стан то її можна проводити навіть через 10-12 днів після травми. А інколи і в більш пізній термін.

Виділяють такі способи репозиції виличної кістки і дуги: 1) закриті ( без розтину тканин); 2) відкриті внутрішньо ротові; 3) відкриті зовнішньо ротові; 4) внутрішньо носові ( через верхньощелепну пазуху); 5) комбіновані.

Класифікація переломів кісток носа була запропонована в 1958 році Ю.Н.Волковим, яка записана в таблиці.

Клініка. Хворі скаржаться на деформацію спинки носа, носову кровотечу,набряк м,яких тканин. Крововилив в шкіру носа та повік, біль, порушення носового дихання. Також може бути струс головного мозку.