Змістовий (структурно-смисловий) аналіз

За жанром матеріал тяжіє до проблемного нарису, або твору роздуму. Змістовий аналіз не дає змоги зафіксувати чітку будову тексту, але вона наближена до стандартної схеми твору-роздуму, хоча і порушує її, замінюючи висновки на рекомендації, таким чином будову твору можна охарактеризувати: тези, аргументи, рекомендації. Детальний аналіз проблеми відсутній, але подаються шляхи її вирішення.

Функціональний (рольовий) аналіз

Нарис спрямований викликати певну реакцію суспільства і влади на проблему, втілити в життя патріотичні ідеї, викликати у читача відчуття усвідомлення себе як українця. Спонукає поважати свою націю, традиції і берегти їх.

Соціально­оціночний аналіз

1. Автор дотримався морально-етичних норм. Підняв питання поваги до власної країни і нації, підвищення самоусвідомлення громадян, як українців.

2. Матеріал є соціально актуальним, оскільки проблема дійсно існує в суспільстві (народ забуває свої традиції, коріння, зневажає свою країну).

Соціальна тематика витверезники можуть повернутися Джерело: http://www.Bbc.Co.Uk/ukrainian/news/2010/06/100610_detoxification_centers_bo.Shtml

Автор матеріалу – Євгенія Руденко

Бі-Бі-Сі, Київ

Київська міліція пропонує повернути витверезники, твердячи, що такі установи можуть врятувати людей у стані алкогольного сп’яніння від загибелі. Міліція не приховує, що ідея з витверезниками з’явилася після трагічної смерті київського студента у райвідділку.

"Київська міліція підняла це питання, щоб були витверезники хоча б не такі, як за радянських часів, а медичні установи, які б мали спеціальний статус. Щоб тих людей міліція не збирала і не доправляла до райуправлінь", – речник київської міліції Володимир Поліщук у коментарі Бі-Бі-Сі говорить, що не має точної концепції якими будуть ці нові витверезники і все залежить від законотворців.

Радянська практика

Перші витверезники були створені на початку 20–го століття, як притулки для сп'янілих. Пізніше, за часів Ряднського Союзу, ці установи набули поширення і мали на меті боротьбу з пияцтвом.

Але люди, які туди потрапляли, зустрічали переважно замість доброзичливих медиків, які б допомагали зняти алкогольну інтоксикацію, міліціонерів, що виводили людину зі стану сп'яніння принизливим способом. Український письменник та громадський діяч Дмитро Капранов згадує свої студентські роки і роботу у так званій добровільній народній дружині:

"Нам завжди пропонували роботу у витверезнику. Формулювалося це так – хто хоче їхати у витерезник – робота непильна і цирк бесплатний. Можна було збиткуватися з п'яних – їх обливали з шланга під високим напором водою, штовхали, били. На п'яного потім все спишеш десь він впав, ми такого його уже взяли, – ніхто ж не бачив".

Протокол і сп'яніння

Правозахисник Дмитро Гройсман згадує, що останній в Україні витверезник закрили десять років тому з простої причини – він мав бути медичною установою без жодного відношення до міліції.

Пан Гройсман стверджує, що утримання людини у стані алкогольного сп'яніння у райвідділку не врегульовано законом: "Якщо людина знаходиться у такому стані, то неможливо скласти протокол, бо вона не може з ним нормально ознайомитися. І це серйозна проблема, яка не врегульована законом".

У радянський час на тих, хто споживає алкоголь намагалися вплинути не лише за допомогою витверезників.

Водночас, речник київської міліції Володимир Поліщук стверджує, що нині немає медичних установ, які б зайняли місце витверезників. Існують наркологічні диспансери, виклик яких додому коштує майже тисячу гривень:

"Ми б хотіли, щоб були заклади, де можна було б надавати кваліфіковану медичну допомогу людям напідпитку".

На запитання Бі–Бі–Сі чи означає це, що присутність працівників міліції там не передбачається, пан Поліщук відповів: "Ні, чому, там спецпалати будуть".

Назад у минуле?

Письменник Дмитро Капранов вважає відновлення витверезників однією з ознак повернення України у радянське минуле:

"Це будуть зони тренінга у яких можна виховувати катів. З іншого боку – майданчик для боротьби з опозицією. Навіть кефір має мінімальний градус алкоголя. У витверезнику люди незахищені повністю, бо немає адвоката. У совєтів найбільші катування були у психлікарнях, - тобто закладах не міліцейських, а медичних".

Більшості мешканців Західної Європи такий заклад, як витверезник, невідомий.

Якщо людина не може сказати, куди їй треба йти і поводить себе неадекватно, - її доправляють до лікарні.

Загальноприйнятне європейське правило – цивільна поліція супроводжує людину у стані алкогольного сп'яніння додому і віддає на поруки родичам або близьким друзям.

АНАЛІЗ ЖУРНАЛІСТСЬКГО МАТЕРІАЛУ