Екологічна проблематика

МЕДІАЕКОЛОГІЯ

(автори: Олексій Баришполець, Михайло Веклик, Марина Кучеренко,

Борис Потятиник , Ярослава Прихода, Ніна Станкевич)

1. Екологія ноосфери, або

осереддя екологічного руху та ноосфера

(автори матеріалу – Михайло Веклик, Борис Потятиник)

Як би там не було, але саме в особливостях ноосфери можна знайти ключ до розв'язання найбільших екологічних проблем. Справа не так у тих чи інших природоохоронних законах, і не у тому, що войовничі загони Грін Пісу надто малі. Корінь – у тій структурі цінностей, яка склалася у ноосфері. Треба зазначити, що ця структура дестабілізована багатьма чинниками. І ця критична нестабільність переноситься на інші сфери, завдаючи їм невиправної шкоди.

Що маємо на увазі, коли ведемо мову про дестабілізуючі чинники? Назву для прикладу лише два з них, до речі, споріднених між собою. Це – реклама і пропаганда. Нема потреби нагадувати про масштаб цих інформаційних потоків у ноосфері, про їх всюдисущість і величезний гіпнотичний вплив на свідомість людей. Якщо ми бачимо все нові і нові випробовування атомної зброї, то, зрозуміло, що перевагу тут надали ідеологічним концептам над екологічними. Так само, як і з рекламою – цією машиною бажань, що спонукає нас до радикального гедонізму та нестримного, майже лихоманкового споживання. На жаль, якість ноосфери досі була такою, що поведінка людей скеровувалась, здебільшого, на руйнування довкілля.

Екологічний рух у цих умовах нагадує мені людину, яка бореться однією рукою за порятунок окремих поросят, а другою – з усіх сил стимулює попит на свинину.

Переконаний, що ніякі закони не допоможуть (хоч і вони потрібні), доки ми не запустимо в ноосферу нові концепти, які змогли би сприяти нейтралізації інформаційних потоків пропаганди і реклами та стабілізувати ноосферу. Згодом ми висловимо свої міркування щодо таких концептів, усвідомлюючи проте, що їх відбір та ефективність залежатиме від колективних зусиль.

Отже, з цього погляду, осердя екологічного руху мало би бути перенесене в ноосферу. На початку мені здавалось, що традиційна екологія охоче розтягне свої межі і включить до сфери своїх інтересів ще одну сферу. Сферу, насичену текстами, думками, іміджами, які, зрештою, керують поведінкою мільярдів людей. У залежності від структури цієї нової сфери поведінка людства спрямовується або на порятунок природи, або, навпаки, на її нищення.

А тому з подивом зустрічав затяте небажання традиційних екологів розширити межі до кордонів найновішої сфери – ноосфери. Адже говорять екологи не тільки про атмосферне, але й акустичне забруднення наших міст транспортом чи надто голосною музикою в громадських місцях, яка не всім до вподоби. Звідси – один крок до змістового наповнення інформаційних потоків. Тобто того, що говорять, виконують, показують. Чи це високе мистецтво, а чи порнографія або насильство. Проте, виявляється, зась. Перехід від форми до змісту, від шуму до осмисленої інформації є ніби тією негласною межею, яку не наважуються переступити традиційні екологи.