13. Засоби підвищення ефективності висвітлення екопроблематики

Головним засобом підвищення ефективності висвітлення екологічної проблематики у вітчизняних мас-медіа є вдосконалення професійної підготовки екожурналістів. У свідомості екожурналіста треба створювати базову світоглядну систему загальних уявлень про місце та роль людини у природі, сутність процесів і явищ, які відбуваються в довкіллі. Це дасть змогу сформувати глобальне бачення проблем взаємин між людиною й природою, особливу систему світосприйняття. Цей науково-теоретичний фундамент доцільно зводити з використанням здобутків міждисциплінарних знань (екологія, філософія, соціологія, історія тощо). Не менш важливу роль відіграє професійна етика екожурналіста, культура подання матеріалів.

Для глибокого розуміння екологічної проблематики журналіст повинен володіти систематизованими прикладними знаннями, які можна застосувати для аналізу та правильної інтерпретації конкретних подій та явищ, які відбуваються в природі. Такі знання можна отримувати, вивчаючи додатково основи дотичних до екожурналістики наук, наприклад, біології, хімії, фізики, медицини.

Для підвищення впливовості, переконливості, образності та читабельності публікацій із тематики довкілля екожурналіст має оволодіти методикою творчого використання широкого спектру жанрових форм, а також мовностилістичних прийомів.

Питання для самоперевірки

1. Актуальність проблеми захисту навколишнього середовища.

2. Розвиток екологічної журналістики.

3. Висвітлення проблем, пов’язаних із проблемами деградаційного антропогенного впливу на природу.

4. ЗМІ про основні чинники екологічного лиха в Україні.

5. Висвітлення в ЗМІ проблем, пов’язаних з урбанізацією.

6. Екологічні проблеми міста: особливості висвітлення у ЗМІ.

7. Екологічна небезпека воєнних дій: особливості висвітлення у ЗМІ.

8. Запобігання ядерній катастрофі: особливості висвітлення у ЗМІ.

9. Забруднення довкілля відходами хімічної та ін. видів промисловості: особливості висвітлення у ЗМІ.

10. Марнотратне ставлення до природних ресурсів: особливості висвітлення у ЗМІ.

11. Проблеми заповідних територій: висвітлення в ЗМІ.

12. Особливості висвітлення в ЗМІ міжнародних конфліктів через стан навколишнього середовища.

13. Жанрові форми та мовностилістичні прийоми масово інформаційної діяльності у висвітленні екотематики.

14. Використання термінології в екологічних матеріалах ЗМІ.

Тест для перевірки поточних знань

1. Протягом останніх кількох десятиріч екологічні проблеми в усьому світі:

   1. нікого не цікавлять,

   2. виходять на передній план,

   3. вже не актуальні.

2. Екологічні проблеми в ЗМІ висвітлюються як актуальні для українського суспільства, яке зазнало значних негативних впливів (екологічних, соціальних, економічних) унаслідок техногенної катастрофи, яка сталася на:

   1. Чорнобильській АЕС,

   2. Київській ГЕС,

   3. Запорізькій АЕС.

3. На переосмислення людиною ставлення до довкілля насамперед впливають засоби масової комунікації (ЗМК), які можуть ефективно формувати екологічне:

   1. мислення театральної аудиторії,

   2. мислення політичної аудиторії,

   3. мислення масової аудиторії.

4. Доповніть речення: «Актуальність проблеми захисту навколишнього середовища для журналістики зумовлена потребою вироблення ________________ засад висвітлення екологічної тематики в сучасній українській пресі.

   1. методологічних,

   2. академічних,

   3. медичних.

5. Актуальність проблеми захисту навколишнього середовища для журналістики зумовлена зростанням соціально-комунікативного попиту на:

   1. екуменістичну інформацію (що відображає ідеологію і рух за співпрацю та взаєморозуміння між християнами різних конфесій),

   2. економічну інформацію,

   3. екологічну інформацію.

6. ЗМІ повідомляють про те, що за сприятливих економічних умов активно розвиватиметься виробництво, а відтак проблеми екології постануть:

   1. з іще більшою силою,

   2. не такими болісними,

   3. як другорядні.

7. Від представників мас-медіа, які висвітлюють екологічну тематику, нині вимагаються:

   1. концентрація волі, застосування нових методів боротьби з курінням;

   2. концентрація уваги, зусиль, застосування нових методів і знань;

   3. концентрація уваги, зусиль, застосування нових шляхів подорожі.

8. Аналіз і систематизація накопиченого досвіду української екожурналістики, визначення тенденцій у висвітленні проблем довкілля, безперечно, є необхідним для:

   1. подальшого регресу діяльності мас-медіа,

   2. подальшого скасування існуючих методів мас-медіа,

   3. подальшого вдосконалення діяльності мас-медіа.

9. Складні об’єктивні умови, а також специфічна економічна, політична атмосфера, у якій розвиваються вітчизняні ЗМК, значною мірою впливають на:

   1. способи висвітлення екологічної тематики,

   2. способи висвітлення економічної тематики,

   3. способи висвітлення технологічної тематики.

10. Однією з ознак розвитку сучасної української екопреси є:

    1. збільшення кількості видань,

    2. зменшення кількості видань,

    3. збільшення кількості людей.

11. Екотематика належить до:

    1. соціально не значущої тематики,

    2. соціально значущої тематики,

    3. спортивно значущої тематики.

12. Екологічна проблематика – це особливий різновид інформації, який:

    1. має свою специфіку подання,

    2. не має свою специфіку подання,

    3. має свою специфіку споживання.

13. Екологічна журналістика є відгалуженням журналістики:

    1. як фаху,

    2. як ремесла,

    3. як аматорства.

14. Теоретичний фундамент екожурналістики створювали відомі вітчизняні науковці:

    1. Гоян О. Я., Лизанчук В. В.;

    2. Прилюк Д., Москаленко А.;

    3. Партико З., Серажим К.

15. Нині успішно продовжують розвивати напрямок масовоінформаційної екодіяльності такі дослідники:

    1. Іванов В., Різун В.;

    2. Бєляков О., Беневоленська Т.;

    3. Горевалов С. І., Холод О. М.

16. Аналіз наукових праць засвідчив, що проблемам висвітлення екологічної тематики сьогодні приділяється:

    1. недостатня увага,

    2. достатня увага,

    3. мінімальна увага.

17. Нині щодо нової спеціалізації – екологічна журналістика – можна говорити, стихійне самоформування:

    1. продовжується,

    2. завершене,

    3. не завершене.

18. Нині слід вважати, що заснування напряму діяльності екологічної журналістики, її методико-теоретичної базу:

    1. тільки починається,

    2. вже завершується,

    3. активно розвивається.

19. Чи не єдиним підручником з екожурналістики нині вважається той, який написали і видали дослідники:

    1. Московського державного університету,

    2. Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

    3. Київського міжнародного університету.

20. Нині існує перекладений та адаптований до наших умов посібник з екожурналістики, який містить не лише теоретичну частину, а й систематизований аналіз практичного досвіду висвітлення екотематики і підготовлений:

    1. американськими екожурналістами-теоретиками,

    2. китайськими екожурналістами-теоретиками,

    3. радянськими екожурналістами-теоретиками.

РОЗДІЛ 5