Розділ 3

Економічна проблематика

Проблемно-жанрові особливості аналізу

Та підготовки матеріалів економічної проблематики

1. Економічна преса: поняття, спеціалізація, особливості

(матеріал належить В. В. Мальцевій: [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/31847.html;

редакторська правка – Холод О. М.)

На сучасному етапі економічний потенціал будь-якої держави, усе більше залежить від рівня використання інформаційних ресурсів у господарському обігу, від їх надійності, структурованості, уніфікованості, а також від ступеня розвитку інформаційної інфраструктури.

Слабке інформаційне забезпечення органів державної влади і керування неповною, недостовірною і несвоєчасною інформацією унеможливлює прийняття оптимальних рішень. Нерозвиненість механізмів регламентації діяльності в інформаційній сфері дозволяє маніпулювати інформацією на догоду зацікавленим структурам. Відсутність механізму включення інформаційного ресурсу в господарський обіг дезорієнтує суб’єктів господарської діяльності, призводить до економічних втрат.

Доцільність вивчення ринку економічної інформації і пов'язаної з ним системи преси зумовлюється переходом України до ринкової форми господарювання в 90–х роках ХХ століття і внаслідок цього різким дефіцитом насамперед економічної інформації (економічна інформація – це необхідний для людей продукт, що існує в друкарській або електронній формі, і так чи інакше пов'язаний із діловим життям країни). Дефіцит спостерігався практично в усіх галузях економіки. Усе зростаючий попит на такого роду інформацію – це результат нової політичної, соціально-економічної обстановки в державі, суть якої полягає в переході до ринкових відносин.

Сьогодні економічна тематика – ключова тема в суспільстві. Економічні та економічно-політичні рішення уряду так чи інакше коригують життя кожного читача, глядача або слухача чи то в робочій, чи то домашній сферах.

Дискусії щодо світової економіки й Євросоюзу, питання про майбутнє ринку праці, роздуми про розташування країни й актуальні реформи – уся інформація зі сфери економіки і фінансів у критичному розгляді набуває центрального значення для політичної й суспільної еліти. Економічні й економіко-політичні питання є центральними в громадських дискусіях і мають велике значення для суспільства. Враховуючи поточні події на ринку акцій та цінних паперів і все зростаючу популярність бірж для капіталовкладень, економічна і фінансова інформація починає цікавити широкий загал.

Поява та розвиток економічної журналістики зумовила і появу вимог до неї. Як і всі засоби масової інформації спеціалізована преса в Україні долала чимало перешкод. Подібна картина спостерігалася й за межами нашої держави. Зокрема, у минулому становлення економічних періодичних видань більшості країн Західної Європи й Америки в умовах розвитку ринкових структур проходило дуже болісно.

2. Суспільні функції економічної журналістики

У працях з теорії журналістики традиційно важливе місце приділяється аналізу функцій журналістики. Це – невипадково. Розгляд і аналіз функцій будь-якої системи соціальної діяльності - найважливіший момент її теорії. Це пов'язано з тим, що "процеси, що відбуваються в кожній системі соціальної діяльності, визначаються, кінець кінцем, тим, що вона здійснює певну функцію в ширшому цілому. Ця функція виступає як зовнішня необхідність, як чинник що детермінує цю систему діяльності".

Наприклад, Е. П. Прохоров, вважаючи журналістику поліфункціональною системою, розрізняє наступні шість функцій журналістики :

• комунікативну – функцію спілкування, налагодження контакту, яку автор називає "початковою функцією журналістики";

• безпосередньо-організаторську, в якій "найнаочніше проявляється роль журналістики як "четвертій владі" в суспільстві";

• ідеологічну (соціально-орієнтуючу), пов'язану з прагненням "зробити глибокий вплив на світоглядні основи і ціннісні орієнтації аудиторії, на самосвідомість людей, їх ідеали і прагнення, включаючи мотивацію поведінкових актів";

• культурно-освітню, яка полягає на думку автора, в тому, "щоб, будучи одним з інститутів культури суспільства, брати участь в пропаганді і поширенні в житті суспільства високих культурних цінностей, виховувати людей на зразках загальносвітової культури, тим самим, сприяючи усебічному розвитку людини";

• рекламно-довідкову пов'язану з "задоволенням утилітарних запитів у зв'язку зі світом захоплень різних шарів аудиторії (сад, город, туризм, колекціонування, шахи і так далі і тому подібне)";

• рекреативну (розваги, зняття напруги, отримання задоволення).

С. Г. Корконосенко пропонує розділяти поняття "Соціально-ролева характеристика журналістики" під якою він розуміє "виконання ряду соціальних обов'язків відповідно до громадських запитів і очікувань" і поняття "Функція журналістики" (визначення якого він, втім, не дає, обмежуючись посиланням на латинське коріння самого терміну "функція").

При цьому "ролева характеристика будується залежно від кількості і якісних особливостей цих сфер (інакше вони називаються соцієтальними системами): економічною, політичною, духовно-ідеологічною і соціальною".

Таким чином, він виділяє чотири соціальні ролі журналістики :

• виробничо-економічну,

• інформаційно-комунікативну,

• регулюючу,

• духовно-ідеологічну.

При цьому, у межах цих ролей, тобто в межах тієї або іншої соціальної сфери, журналістика, на його думку, "виконує специфічні ролеві функції, які наказані їй, як і іншим учасникам процесів, що йдуть в цій сфері.

Так, в економічній області вона стає елементом системи виробництва, придбаває якості товару. У соціальному вимірі головним є збір, накопичення, зберігання, переробка і поширення інформації. У духовній сфері преса виконує пізнавальну, освітню, виховну, мобілізуючу функції, властиві усім ідеологічним інститутам".

Автор вважає, що ролевий підхід дає можливість описати складний комплекс функціонування ЗМІ. При цьому він, очевидно, розуміючи теоретичну слабкість цього підходу, обмовляється, що "це як би не власні функції журналістики як унікального громадського інституту, а віддзеркалення законів і умов діяльності, що склалися поза нею, не за її ініціативою".

Вважати, що бути товаром є функція журналістики – це, видно, перебільшення, так само як і висновок про те, що функціями журналістики є збір, зберігання і т. д. інформації, навіть якщо під журналістикою розуміти тільки "унікальний громадський інститут". Тут, очевидно, змішані уявлення про функції журналістики і, наприклад, про етапи циркуляції інформації в інформаційних процесах, які властиві зовсім не тільки журналістиці.

пропонує, далі суб'єктний підхід до вичленення системи функцій журналістики, тобто спробу класифікувати функції на основі потреб суб'єктів, "які вступають у взаємодію з пресою". Суть цього підходу, згідно з автором, "полягає, передусім, у визнанні того факту, що структура функцій журналістики багатогранна і багатошарова. На об'єктивні можливості ЗМІ накладаються суб'єктивні інтереси, воля, можливості тих, хто вступає у взаємодію з пресою".