2. Етноси та їхні культури. Міжетнічні стосунки

Від Мізинської культури, що існувала на нашій території десь 15 чи 20 тисячоліть тому (відкрита археологами біля річки Мізинь на Чернігівщині), і аж до XVI–XVII століть нашої ери – ось у такому часовому обширі шукають історики початків Українського народу. На жаль, усі ці пошуки ґрунтуються на гуманітарних, соціологічних, а то й відверто політичних засадах, коли науковцю покладається за обов’язок неодмінно визначити першоджерело – першого царя, першу битву, першу писемну чи ще яку пам’ятку, дату винайдення першого колеса або укладення першої конституції. Не диво, що майже немає такої доби й такої культури в історії Азії та Європи, від якої хто-небудь не спробував би вивести наш рід. Від трипільців, кельтів, персів, гунів, скіфів, сарматів, від греків, поляків, кавказців, хозарів, болгар, татаро-монголів, угро‑фінів і навіть від росіян. Відповідно, немає такого родоводу Українців, який хтось не взявся б переконливо спростовувати.

Людей, які щиро вірують в історичну науку, мав би охопити сором. Не охоплює. А це тому, що тут ми насправді маємо до діла не з наукою, а з релігією. Точніше – з десятками релігій, кожна з яких, звичайно ж, єдино істинна й беззаперечна. А що робити, коли від XVI століття й далі вглиб часу немає надійних документів ані надійних приладів, якими можна було б виміряти й перевірити «істину»? Тому так легко зайняти й відстоювати будь-яку позицію в цьому питанні: спростувати її так само неможливо, як довести існування чи не-існування бога.

Здавалось би, нема ради. І таки нема, якщо вперто довбати цю скелю з позиції гуманітарних наук. Тому ми спробуємо підійти до проблеми з природничого боку. Розглядаючи й зрозумівши етнос як явище Природи, ми не тільки можемо – ми зобов’язані вивчати його як об’єкт саме природничих наук.

2.1 Етнос – явище Природи

А з чого, власне, я взяв, що етнос – явище Природи? На таке запитання можна відповісти ще кращим запитанням: а як же його інакше розуміти, це явище? Чи може це не явище, а якась примара людської уяви (як ото бог, соціалізм, астрологія, …)?

Весь людський світ складається і завжди складався з етносів. Від того, що їх називають народами, націями, населенням, популяцією, контингентом, від того, що їх перемішують, перевиховують і просто знищують (інші етноси), від того, що політичні злодії та вчені невігласи їх ігнорують, заперечують і відмовляються вивчати, – від того етнічна природа людства не змінюється, а тільки страждає.

Етнос – це, передусім, система. Жива система, що створилася стихійним еволюційним шляхом (без керівної, нагадую, ролі людського розуму!) впродовж багатьох століть, а радше тисячоліть. Це живий організм – не за словниковим тлумаченням, а за суттю свого існування. Він чудово пристосований до навколишньої Природи, до тривалої й плодотворної взаємодії з нею, він її споживає, але водночас навчається берегти й береже її та збагачує. Повільно, але навчається. Завдяки тисячоліттям природного добору він надзвичайно живучий; дехто в надмірному захваті навіть називає його невмирущим, вічним – це вже занадто, бо кожний етнос, як усякий живий організм, народжується, розвивається, бореться за життя та рано чи пізно вмирає.

Людському розумові не йметься, і завжди знаходяться охочі позмагатися з Природою. Позірна лагідність і безоборонність Природи роз’ятрює апетити особливо охочих та активних, їх дедалі більше спокушає можливість підкоряти й споживати багатющі ресурси Природи. Тому й етноси та етнічні багатства стають такою самою поживою, як і осетр, нафта, ліси, уран, – все йде на потребу «господарям світу», які не можуть спинитися, бо роз’їли ту потребу так, що й самі вже не контролюють її. Так новий у Природі феномен – людський розум з його нечуваними функціями (уявою, передбаченням, винахідництвом) – увійшов у непримиренний конфлікт із самим середовищем, яке його породило. Це, по суті, внутрішній саморуйнівний конфлікт, бо насправді людина – це не щось приблудне на планеті, а органічний продукт Природи. Яскравим проявом цього конфлікту є людська здатність і потреба вбивати один одного – один на один, рід на рід, плем’я на плем’я, народ на народ. Жодний біологічний вид на Землі такого масового самоїдства не знає.