Параметри асимптот графіків (приклад 12.12)

Графік pY^A

pH				tg (Zn2+)		tg (ZnY2‑)			tg 		Ордината кінця інтервалу
Від		До
…		8,45		0		0			0		16,50
8,45		11,57		-2		0			-2		10,26
11,57		11,9		-3		0			-3		9,27
11,9		12,72		-3		1			-2		7,63
12,72		…		-4		1			-3
Графік pYB1							Графік pYB2
pH			tg 		Ордината кінця інтервалу		pH			tg 		Ордината кінця інтервалу
Від	До						Від	До
…	5,50				8,0		…	3,0				15,6
5,50	12,3		0		8,0		3,0	7,0		-1		11,6
12,3	14		1		9,7		7,0	…		0		11,6

Графік pMg^C

pH		tg 	Ордината кінця інтервалу
Від	До
…	11,45	0	9,88
11,45	…	-1	3,85 (pH = 14)

Скрізь, крім украй лужної області, крива pY^B1 на рис. 12.13 нижча за криву pY^C, нерівність (12.23b) не виконується, й титрування з цим індикатором є неможливим. Переходові забарвлення відповідає більша витрата титранту, ніж у «вершині ями» на КЛД, де титровано значну кількість Mg²⁺ (компонента, що заважає). Комплекс ZnHPar⁺ є занадто стійким.

Аніонові SNAZOXS, Ind^3‑, відповідають lg K_H2 = 7,0, lg K_H3 = 3,0. Продукти приєднання H⁺ до сульфогруп переважають лише у далекій кислій області. Частинка Ind^3‑ жовтогаряча, HInd^2‑ рожева,  H₂Ind^‑ пурпурова, комплекс ZnInd жовтий. Обмін лігандами ‑

1	ZnInd‑	 Zn2+ + Ind3‑,	‑ lg 1(Zn2+, Ind3‑) = ‑ 6,9,
1	Zn2+ + Y4‑	 ZnY2‑,	lg  = 16,50,
ZnInd‑ + Y4‑		 ZnY2‑ + Ind3‑,	lg K(ZnInd‑  ZnY2‑) = 9,6.

При pH > 7,0, де переважає Ind^3‑, асимптота є горизонтальною,

pY^B2 = lg K(ZnInd^‑  ZnY^2‑) – lg c(Zn²⁺) = 9,6 + 2,0 = 11,6.

Нерівність (12.24b) для графіка pY^B2 на рис. 12.13 виконується при 5,1 < pH < 5,7 (піридиновий буфер). Піридин, C₅H₅N, lg K_H = 5,23, не утворює комплексів з Mg²⁺. Комплекси із Zn²⁺ малостійкі (lg ₁ = 1,0, lg ₂ = 1,6, lg ₃ = 1,9), їх невеликий вплив на хід кривої pY^A можна врахувати через умовні константи. Якщо c(Mg²⁺) зменшити, то крива pY^C пройде нижче, дальше від pY^B2, й титрування стане точнішим. Як етап побудови діаграми наводимо табл. 12.3.