64. Суспільні товари та зовнішні ефекти. Оптимізація суспільного вибору. 65. Маркетинг та його значення у функціонування підприємства. 66. Основні показники економічної діяльності країни (ВВП, ВНП, ЧНП, НД, національне багатство). 67. Номінальні та реальні показники. Індекси цін. 68. Економічна теорія та економічна політика. 69. Рівень інфляції. Форми та види інфляції. 70. Особливості інфляції в перехідному періоді в економіці Украї

64. Суспільні товари та зовнішні ефекти. Оптимізація суспільного вибору.

Як відомо, одна з найважливіших функцій ринкового механізму — передача інформації про альтернативні витрати виробництва товарів та послуг. Ринок робить це за допомогою цін. Рівноважна ціна, що установилася на рівні збалансованості попиту та пропозиції, відбиває рівень альтернативних можливостей учасників обміну, у противному випадку вони використовують свої ресурси в іншому місці. Можуть, проте, виникати ситуації, коли витрати чи вигоди від виробництва і споживання не дістають повного відображення в цінах, а створюють певні побічні ефекти, які впливають на третю сторону, що не бере участі в обміні. Такі впливи називаються зовнішніми ефектами. Зовнішні витрати. Класичний приклад зовнішнього ефекту — екологічне забруднення. Зовнішні вигоди: Припустимо, металургійний завод, що спалює кокс у доменних печах, витрачає на виробництво 1 т сталі 100 дол. США. Ці витрати складаються з витрат на паливо, устаткування, виплати заробітної платні, погашення відсотків за кредитом тощо. Це — внутрішні витрати підприємства і вони відображаються в піні як альтернативні можливості, прогаяні при використанні цих ресурсів в іншому виробництві. Ринкова ціна має відбити принаймні ці внутрішні витрати, тобто бути не меншою за 100 дол. США за 1 т. Проте справжні витрати виробництва сталі цим не вичерпуються. її виробництво пов'язане з викидом у навколишню атмосферу значної кількості сажі, сірчистих газів та інших шкідливих продуктів. Ці ефекти будуть зовнішніми витратами виробництва сталі, оскільки впливають на людей, що не виступають ні її продавцями чи покупцями, ні учасниками процесу її виплавки. Зовнішні витрати складатимуть частину альтернативних витрат, оскільки відбивають збиток, заподіяний забрудненням: загибель дерев, руйнування будинків і пам'ятників, захворювання людей, що не працюють на цьому підприємстві. Проте ці витрати не відбиваються в ціні продукції, що залишається на рівні внутрішніх витрат. По суті така ціна несе перекручену інформацію, оскільки дає змогу вважати, що виробництво 1 т сталі обходиться дешевше, ніж це є насправді. У свою чергу це спричиняє ослаблення стимулів у пошуках дешевших замінників сталі, залучення у виробництво сталевого брухту, застосування металозберігаючих технологій. Поряд із зовнішніми витратами можуть виникати й зовнішні вигоди для третьої сторони. Власник пасіки надає побічну послугу власнику сусіднього фруктового саду, оскільки бджоли запилюють дерева і тим самим збільшують врожай фруктів. Вищий рівень освіти в країні не тільки приносить користь тим, хто її безпосередньо здобуває, а й дає побічні позитивні ефекти: зниження рівня злочинності, зниження безробіття, а отже, витрат на програми підтримки зайнятості. Ринкові ціни, як правило, не відбивають ці побічні ефекти та не враховують повні альтернативні витрати на виробництво меду й одержання освіти. Певні кроки в урахуванні зовнішніх ефектів можна зробити й у межах ринкових структур, що ґрунтуються на приватній ініціативі. Власники можуть укласти між собою контракти, розподіляючи вигоди і втрати від таких ефектів. Так, пасічник та власник фруктового саду можуть домовитися про те, що перший за деяку плату або за знижку в ціні на фрукти відкриватиме вулики в період цвітіння. У більшості випадків зовнішні ефекти ледве відчутні на рівні приватної ініціативи й потрібно коригування з боку державних і суспільних структур. Так, у випадку із забрудненням довкілля державні органи можуть під загрозою штрафів зажадати установити газо- та пиловловлювачі. Можна також спеціально оподаткувати виробництво, зробивши так, щоб вартість продукції дорівнювала повним альтернативним витратам, а здобуті суми використовувати для компенсації наслідків забруднення. Суспільний сектор та його інститути виконують функцію виміру зовнішніх ефектів і перерозподілу доходів, яку не реалізує традиційний ринковий механізм. Друга причина активної участі суспільних структур в економічному житті — існування товарів та послуг колективного користування чи так званих суспільних товарів. Особливість таких благ — їх невиключеність зі споживання і відносно рівномірне споживання всіма членами суспільства чи колективу без додаткових витрат. Прикладом такого типу блага може бути світло маяка, яким користуються усі без винятку кораблі, що входять у гавань. Неможливо відсторонити кого-небудь від користування такою послугою на тій, наприклад, підставі, що він за неї не заплатив. Поява кожного корабля не вимагає додаткових витрат для виконання маяком своїх функцій. Послуги маяка тому не можуть виступати на ринку як звичайний товар, ціна якого складається на основі попиту та пропозиції. Тими ж самими особливостями відзначаються послуги національної оборони, охорони суспільного порядку, державного управління та ін. Витрати на усі види діяльності такого роду покликана відшкодовувати держава, спрямовуючи сюди через бюджет необхідні ресурси. Громадяни ж повинні платити за них також, вносячи свої платежі до бюджету у вигляді податків. Поряд із суто суспільними товарами можуть існувати змішані товари, особливість яких — часткова невиключеність зі споживання. Послугами національного парку люди можуть скористатися індивідуально, купити квиток і насолоджуватися красою природи та чистим повітрям. Але ті, хто живе поблизу, можуть користуватися цими благами безкоштовно, оскільки виключити їх з використання неможливо, як неможливо відсторонити їх від вигод розвиненішої інфраструктури району (зручні дороги, велика кількість транспорту, розвинена система обслуговування). Те ж саме можна сказати про послуги пошти, вільні радіопередачі й телебачення. Такі послуги можуть надавати підприємства приватного сектора, але вони також виступають продукцією суспільного сектора економіки, оскільки невиключеність зі споживання робить їх доступними незалежно від оплати, що неприйнятно для фірм, мета яких — максимізація прибутку.

65. Маркетинг та його значення у функціонування підприємства.

Ма́ркетинг (англ. marketing) — це діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів.

Необхідність дослідження ринку виникає з розвитком серійного виробництва, коли все більше підприємств починає працювати не на замовлення, а на вільний продаж, на невідомого споживача. Однак цілеспрямована діяльність по дослідженню ринку стала відносно регулярною лише на початку ХХ ст. Спочатку вся маркетингова діяльність зводилася до епізодичного коректування виробництва і збуту відповідно до змін ринкової ситуації. Пізніше до маркетингових проблем увійшло прогнозування та планування тривалих змін обсягів, продаж, рівня витрат тощо. Лише у 70-ті роки сформувалася стратегія управління виробництвом та збутом з орієнтацією на ринок. Маркетинг перетворився у активний комплексний засіб розв язання довгострокових комерційних проблем. Термін "market" (ринок), що дослівно перекладається "ринкознавство" і означає діяльність у сфері ринку. Визначення маркетингу можуть бути розділені на дві основні групи: класичні і сучасні. Класичні (обмежені) визначення трактують маркетинг як підприємницьку діяльність у сфері збуту. Так, у словнику ділових термінів, виданому в 1948 р. у США, маркетинг визначається як "економічна діяльність, що полягає у просуванні товарів та послуг від виробника до споживача". Сучасні (узагальнені) визначення маркетингу розширюють це поняття. Відомий американський маркетолог Ф.Котлер визначає його як "вид людської діяльності, спрямований на задоволення потреб шляхом обміну" [14:47]. Більш детальне визначення дається Американською асоціацією маркетингу, яке було прийняте в 1985 р.: "Маркетинг - це процес планування і втілення задуму, ціноутворення, просування і реалізації ідей, товарів і послуг шляхом обміну, який задовольняє цілі окремих осіб і організацій." Деякі автори вважають, що маркетинг не обмежується товарами і послугами, його об'єктами можуть бути організації, люди, території. Такої точки зору дотримуються, зокрема, американські маркетологи Дж.Р.Евенс і Б.Берман. Вони вважають, що маркетинг - це передбачення, управління і задоволення попиту на товари, послуги, організації, людей, території та ідеї шляхом обміну. Спеціалісти вважають, що маркетинг - це справа не тільки продавців, а й покупців, які займаються пошуком потрібного товару за прийнятною ціною. Таким чином, сучасний маркетинг - це особлива галузь економічної науки, яка займається вирішенням проблем раціоналізації у широкому розумінні шляхом розробки відповідного інструментарію. Розрізняють "мікромаркетинг", який вирішує питання оптимізації виробництва на рівні окремої фірми, і "макромаркетинг", спрямований на розв'язання більш широких проблем, зокрема, реалізації продукції на рівні народного господарства, стимулювання економічного розвитку країни, тощо. Початковий етап розвитку американської економіки характеризувався масовим виробництвом товарів. На ринку попит перевищував пропозицію. покупці віддавали перевагу вже відомим і дешевим товарам. Щоб перемогти у конкурентній боротьбі і забезпечити собі фінансовий успіх, виробники збільшували виробництво товарів і намагалися скорочувати свої витрати, для чого впроваджували нові методи підвищення продуктивності праці. Внаслідок такої спільної роботи виробників відбувалося насичення ринку товарами та послугами. Це сприяло більш повному задоволенню кількісних потреб споживачів. За таких умов підвищуються вимоги до якості товарів. Щоб продати свої товари, виробники змушені були більше уваги приділяти цій характеристиці. Поступово ринок насичується і якісними товарами. Виникають проблеми збуту. Виробники починають інтенсифікувати свої комерційні зусилля, шукати ефективніші методи збуту і стимулювання продажу. Загострення проблеми реалізації товарів поставило на порядок денний розробку теорії маркетингу. Спочатку маркетингові дослідження охоплювали усі види збутової діяльності. В центрі уваги були питання торгівлі, реклами, кредиту і т.п. Сфера виробництва не була предметом вивчення. Маркетинг як особлива галузь науки поступово розвивався від суто прикладних розробок до загальних питань теорії. Розширювалась і сфера маркетингових досліджень. Нова концепція розглядала виробництво і збут як єдине ціле. Її об'єктом стала вся діяльність по розробці нових продуктів і технологій, плануванню і виконанню виробничих програм, фінансуванню і збуту продукції. В основу маркетингу було покладено вивчення попиту споживачів. За своєю суттю концепція маркетингу - це орієнтація виробників на потреби споживачів. Фірма повинна виробляти те, що потрібно останнім. Вона зможе одержати прибуток лише тоді, коли повніше задовольнятиме попит на ринку. Аналізуючи різні етапи розвитку ринкової економіки, можна зробити висновок, що не всяку діяльність, пов'язану із задоволенням потреб споживачів шляхом обміну, можна назвати маркетингом. Для маркетингу є характерним те, що його діяльність орієнтується на потреби. Саме потреби споживачів є основним об'єктом уваги виробників товарів і послуг. Девізами багатьох фірм є такі: "Відшукати потреби і задовольнити їх", "Виробляти те, що можна продати, а не намагатися продати те, що виробляється", "Любити клієнта, а не товар". Саме через задоволення потреб споживачів виробники реалізують свою кінцеву мету - одержання прибутку. А засобом для її досягнення маркетинг пропонує не окремі зусилля, а комплекс заходів. Говорячи про значення маркетингу як теоретичної концепції, насамперед слід підкреслити, що він дозволяє фірмам краще пристосовуватися до умов ринкової економіки. Ніколи виробники розвинутих країн не були в такій складній ситуації, як нині. Адже всі ринки розподілені між виробниками і насичені різноманітними товарами. За цих умов важко проводити підприємницьку діяльність, перемагати у конкурентній боротьбі. Маркетинг створює для фірм необмежені можливості, як-то кажуть, протриматися "на плаву". Не випадково маркетинг називають філософією бізнесу. До основних функцій маркетингу належать:

Аналітична функція

1. Аналіз і систематичне вивчення існуючих ринків. 2. Вивчення потреб різних груп споживачів. 3. Вивчення фірмової структури ринку. 4. Вивчення товарної структури ринку. 5. Аналіз внутрішнього середовища підприємства.

Виробнича функція

1. Організація виробництва нових товарів, розроблення нових технологій. 2. Організація матеріально-технічного постачання. 3. Управління якістю і конкурентноздатністю готової продукції.

Збутова функція

1. Організація системи товароруху. 2. Організація сервісу. 3. Організація системи формування попиту і стимулювання збуту. 4. Проведення ціленаправленої товарної політики. 5. Проведення ціленаправленої цінової політики.

Функція управління і контролю

1. Організація стратегічного і оперативного планування на підприємстві. 2. Інформаційне забезпечення управління маркетингом. 3. Організація контролю маркетингу.

Маркетинг має велике значення у регулюванні ринкової економіки. Це, по-суті, діяльність суб'єктів ринку по регулюванню своїх економічних відносин. Врешті-решт маркетинг виступає чіткою організаційною формою сучасного товарного виробництва з відповідним змістом. Маркетинг має велике значення для удосконалення самого виробництва. Щоб оперативно реагувати на потреби споживачів, виробники повинні швидко змінювати асортимент своєї продукції, поліпшувати її якість, а інколи навіть змінювати її вид. Для цього необхідно систематично впроваджувати нову техніку і технологію, гнучкі виробничі системи, прогресивні форми організації виробництва і праці.