66. Основні показники економічної діяльності країни (ввп, внп, чнп, нд, національне багатство).

.Макроэкономические показатели. Для оцінки стану економіки, результатів економічної діяльності країни розраховується сукупність макро-економічних показників, які складають систему національ­них рахунків.

ВВП — це макроекономічний показник, який є сукуп­ною ринковою вартістю кінцевих товарів І послуг, виробле­них на території країни за певний проміжок часу (як пра­вило, за рік)

ВНП — це макроекономічний показник, який є сукуп­ною ринковою вартістю кінцевих товарів та послуг, вироб­лених національною економікою за певний проміжок часу (за рік).

Відмінність між ВВП та ВНП полягає в тому, що ВВП розраховується за територіальним принципом, а ВНП — за національним При обчисленні ВВП враховується вартість продукції, виробленої на території країни незалежно від того, хто є власником факторів виробництва: громадяни цієї країни або іноземні громадяни Наприклад, прибутки іно­земної корпорації, що отримані на території певної краї­ни, будуть враховуватися у ВВП цієї країни, але не вра­ховуватися при обчисленні ВНП цієї країни.

При обчисленні ВНП враховується вартість продукції, виробленої факторами виробництва, що належать резиден­там цієї країни. Але вони не обов'язково розташовані на території цієї країни. Наприклад, заробіток громадян краї­ни, отриманий за кордоном, доходи від власності, що роз­ташована за кордоном, будуть враховуватися при обчис­ленні ВНП, але не включатися у ВВП. ВНП = ВВП + чисті факторні доходи з-за кордону

Чисті факторні доходи з-за кордону = = доходи, отримані громадянами країни за кордоном, -

- доходи Іноземних громадян, отримані на території певної країни

В одних країнах основним показником обсягів виробни­цтва вважається ВНП, в Інших (у тому числі й в Україні) — ВВП. При обчисленні ВНП (ВВП) враховують тільки вартість кінцевих товарів і послуг, тобто тих, що підлягають кінце­вому споживанню, а не переробці або продажу. Якщо враховувати у складі ВВП (ВНП) вартість ще й проміжних угод, то обсяги ВНП (ВВП) зростуть у декілька разів, ос­кільки будуть містити подвійний рахунок. Так, вартість акумулятора буде враховуватися і після продажу акуму­ляторів заводом, що їх виготовляє, також після продажу автомобілебудівним заводом у складі автомобіля, а також при продажу автомобіля ділером споживачу.

ВНП (ВВП) можна розраховувати 3 способами: за витратами (метод кінцевого використання); за доданою вартістю (виробничий метод); за доходами (розподільний метод).

При розрахунку ВНП за витратами підсумовують усі витрати економічних суб'єктів на придбання виробленої в країні продукції. До складу цих витрат відносять:

С — особисті споживчі витрати, або витрати домогоспо-дарств (до них не належать витрати на придбання житла);

І — валові інвестиції, що включають витрати фірм на придбання нового обладнання, машин; будівництво або придбання нових споруд; інвестиції у товарно-матеріальні запаси, житлове будівництво. До валових інвестицій входять чисті інвестиції та амортизація, тобто покриття зносу основних фондів; G — державні витрати на закупку товарів та послуг; Хп — чистий експорт, що визначається як різниця між експортом (X) та імпортом (М).

Таким чином,

Y = C + I + G + Xn, де Y — це валовий національний продукт При розрахунку ВНП виробничим методом підсумовують вартість, яка додається на кожній стадії виробництва. Додана вартість — це різниця між вартістю продукції, виробленою фірмою, та сумою, сплаченою постачальникам за сировину, матеріали, комплектуючі, тобто за проміжну продукцію. Сума усієї доданої вартості дорівнює вартості кінцевих товарів та послуг.

Слід пам'ятати, що у ВНП (ВВП) при обчисленні не вра­ховують фінансові угоди (державні та приватні трансфер­ти, купівлю-продаж цінних паперів), купівлю-продаж уживаних речей. При розрахунку ВНП за доходами підсумовують усі види факторних доходів, а також амортизацію та непрямі податки на бізнес.

До факторних доходів включають: компенсацію за працю найманих робітників (заробітна плата, премії, заохочення); доходи власників (доходи некорпоративних підприємств); рентні доходи; прибутки корпорацій (в їх складі виділяють дивіден­ди, нерозподільний прибуток, податок на прибуток); чистий процент (різниця між процентними платежа­ми фірм іншим секторам економіки та процентними плате­жами, отриманими фірмами від інших секторів).

Недоліками ВНП як основного показника результатів виробничої діяльності країни є те, що він не враховує: вартість товарів та послуг, які не поступають на ринок; зростання вільного часу громадян; якість продукції, якщо вона не відбивається в ціні; зміни у стані навколишнього середовища; тіньову економіку.

Недоліком ВНП є також те, що він не відбиває точно, наскільки зросло виробництво у поточному році, тому що включає амортизаційні відрахування. Для більш точного вимірювання національного виробництва використовуєть­ся показник чистого національного продукту (ЧНП):

ЧНП = ВНП - амортизація (А).

Національний дохід (НД) показує величину чистого до­ ходу суспільства. Він визначається сумою усіх цін факторів виробництва або доходів власників економічних ресурсів у поточному році. НД = ЧНП - непрямі податки на бізнес.

До важливих макроекономічних показників також на­лежать особистий дохід та післяподатковий дохід.

Особистий дохід = НД — відрахування на соціальне страхування — податки на прибутки корпорацій — нероз­подільний прибуток + трансферти.

Післяподатковий дохід = Особистий дохід — індивіду­альні податки.

Показники особистого та післяподаткового доходів є основою для безпосередніх розрахунків обсягів споживань та заощаджень індивідів До основних макроекономічних показників запасу відно­сять такий показник, як національне багатство. Національне багатство — це сукупність матеріальних та нематеріаль­них благ, які є у розпорядженні суспільства на певну дату та які створені працею людей за весь попередній період.

Національне багатство включає як матеріальні, так й нематеріальні результати людської діяльності.

Основними елементами матеріальних результатів є: основні фонди; оборотні фонди (запаси сировини, матеріалів, пали­ва, залишки незавершеного виробництва, запаси готової продукції); товарні запаси; державні резерви, запаси оборонного призначення, золотий запас; предмети тривалого користування домогосподарств (транспортні засоби; меблі; предмети культурно-побутового та господарського вжитку); природні ресурси, залучені до економічного викори­стання (землі, ліси, води, надра).

До нематеріальних складових національного багатства відносять: науковий та освітній потенціал; кваліфікаційний потенціал; культурний пот

Номінальні та реальні показники. Індекси цін. номінальний 5ЖГрассчітивается в цінах поточного року, локальні ВВП - в порівнянних (то є постійних, базисних) цінах, що дає можливість оцінити зміну фізичного обсягу випуску за певний проміжок часу. На величину номінального ВВП впливають два процеси:

а) динаміка реального обсягу виробництва;

б) динаміка рівня цін.

Реальний ВВП розраховується за допомогою коригування номінального ВВП на індекс цін:

Номінальний ВВП

Реальний ВВП =

Індекс цін

Якщо величина індексу цін менша за одиницю, то відбувається коректування номінального ВВП у бік збільшення, яка називається інфлірованіем.Якщо величина індексу цін більше одиниці, то відбувається дефщюваніе - коригування номінального ВВП у бік зниження.

Індекси цін використовуються для оцінки змін темпів інфляції, динаміки вартості життя.

Івдекс споживчих цін (ІСЦ, або СР1в англійській абревіатурі - consumer price index) показує зміну середнього рівня цін «кошика» товарів і послуг, зазвичай споживаних середньої міської сім'єю. Склад споживчого кошика фіксується на рівні базисного року.

Індекс даного типу не враховує зміни в структурі ваг в поточному періоді в порівнянні з базисним, що дещо спотворює результат. Так, ІСЦ, де використовується споживчий кошик базисного року, не бере до уваги зміни в структурі споживання у поточному періоді, наприклад заміну більш дорогих благ дешевшими в умовах зростання цін. Це призводить до завищення зростання вартості життя, якщо в якості оціночного показника використовується ІСЦ.

Індекс цін - неявний дефлятор ВВП, або як його коротко називають, дефлятор ВВП, розраховується за типом індексу Пааше, тобто індексу, де в якості ваг використовується набір благ поточного періоду.

На відміну від індексу Ласпейреса, індекс Пааше кілька занижує збільшення рівня цін в економіку, оскільки також не враховує динаміку структури ваг, але фіксує її вже в поточному періоді. Якщо з його допомогою оцінювати зростання вартості життя, то не буде враховано вплив на споживачів підвищення цін на блага, які були присутні в наборі базисного року, але відсутні в наборі поточного року.

Індекс Фішера частково усуває недоліки індексів Ласпейреса і Пааше, усереднюючи їх значення:

РР = № * Рр

.