Економічна теорія та економічна політика.
Економічна теорія — наука про основні закономірності розвитку економічної системи, поведінку людини і груп людей у виробництві, розподілі та споживанні життєвих благ з метою задоволення потреб при обмежених (рідкісних) ресурсах, що породжує проблему економічного вибору і конкуренцію за їх використання. Це наука, яка вивчає економічні закони і економічні відносини.
Економі́чна полі́тика — система заходів, здійснюваних державою та її владними структурами або іншими особами, спрямованих на регулювання економічних процесів. Економічна політика включає постановку тих або інших цілей і визначення шляхів та методів їх досягнення.
Економічна політика поділяється на дві галузі: конституючу економічну політику та регулюючу економічну політику.
Сутність конституючої економічної політики: становлення та закріплення на тривалий час типових умов господарювання.
Сутність регулюючої економічної політики: поточне регулювання господарських процесів в межах існуючих типових умов господарювання.
Велику роль у формуванні економічної політики відіграє економічна теорія.
Економічна політика повинна базуватися на певних принципах:
принцип науковості, який передбачає, що ця політика повинна враховувати вимоги об'єктивних економічних законів
принцип комплексності, який передбачає здійснення заходів у взаємозв'язку між собою
принцип збалансованості, який полягає в оптимізації співвідношення цілей та засобів їх досягнення
принцип конкретно-історичного підходу, адже економічна політика не може бути єдиною як для всіх народів, так і для окремих етапів розвитку суспільства
принцип альтернативності, який передбачає врахування різних варіантів розвитку.
Економічна політика підприємства — це загальні, незалежні від часу орієнтири, які визначають напрями економічної діяльності підприємства. Економічні комерційні цілі допускають максимізацію прибутку і мінімізацію витрат. Економічну політику можна розглядати як сукупність таких політик — маркетингової, промислової і фінансової.
Основні види економічної політики
Антициклічна політика — це політика спрямована на підтримку певних стабільних темпів економічного зростання, на недопущення падіння, виникнення криз.
Структурна політика — це політика спрямована на формування сучасної, прогресивної і ефективної структури національного господарства.
Монетарна політика — це політика, яка передбачає забезпечення економіки країни необхідною кількістю грошей, регулювання грошового та кредитного ринків.
Фіскальна політика — передбачає державне визначення джерел формування державних доходів, бюджету та основних напрямків його витрат.
Маркетингова політика підприємства включає товарну, цінову, збутову політику (політику розподілу), а також політику комунікацій.
Товарна політика підприємства — це комплекс заходів щодо планування асортименту товарів, які випускаються, та послуг, які надає підприємство, фірма.
Цінова політика — це комплекс економічно зважених заходів щодо встановлення оптимальної ціни на товари і послуги та їх регулювання залежно від пропозиції, регулюючих дій держави.
Регуляторна політика — напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами країни. Регуляторна політика включає політику держави у дозвільній сфері.