- •Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет імені в. Н. Каразіна Теоретичні основи та способи розв’язання задач з аналітичної хімії
- •Вступне слово
- •Основні позначення
- •1. Величини, що визначають склад
- •1.1. Хімічний склад
- •Розв’язок. Масова концентрація дорівнює
- •1.2. Стехіометричні розрахунки за рівнянням реакції
- •1.3. Вправи
- •2. Закон дії мас. Алгебра хімічних реакцій
- •2.1. Загальні співвідношення
- •2.2. Активності та рівноважні концентрації
- •Позначення констант рівноваг
- •2.3. Лінійні комбінації реакцій
- •2.4. У який бік зміщено рівновагу реакції?
- •2.5. Як записувати реакції у лабораторних журналах?
- •2.6. Вправи
- •3. Концентраційно-логарифмічні діаграми (клд)
- •3.1. Клд для гетерогенних систем
- •3.2. Графіки логарифмів розчинності
- •3.3. Вправи із гетерогенних систем
- •3.4. Умови переважання в гомогенних системах
- •3.5. Ускладнення у визначенні областей переважання
- •3.6. Клд для систем із одноядерними комплексами
- •3.7. Зміна ядерності реагентів
- •3.8. Вправи із гомогенних систем
- •4. Баланс компонентів
- •4.1. Загальні принципи
- •4.2. Підстановка рівнянь здм у рівняння балансу
- •4.3. Одноядерні продукти
- •4.4. Фази постійного складу
- •4.5. Вправи Гомогенні системи
- •5. Розрахунки за балансом компонентів
- •5.1. Буферні розчини
- •5.2. Стехіометричні співвідношення концентрацій
- •Кислотно-основні рівноваги
- •5.3. Ієрархія макро- та мікрокомпонентів
- •5.4. Гетерогенні системи
- •5.5. Кількісний вимір буферних властивостей
- •5.6. Вправи Буферні розчини
- •Стехіометричне співвідношення концентрацій
- •Гетерогенні системи
- •Буферні властивості
- •Системи із комплексами
- •6. Розрахунки за балансом реакції
- •6.1. Умови балансу
- •6.2. Прості розрахунки
- •Добуваючи квадратний корінь з обох частин, маємо
- •6.3. Методи розрахунків
- •6.4. Вправи
- •7. Умовні константи рівноваги
- •7.1. Класи реагентів
- •7.2. Умовні константи рівноваги
- •7.3. Умовні константи в розрахунках рівноваг
- •7.4. Графіки залежностей часток та їх логарифмів
- •7.5. Графіки логарифмів умовних констант
- •Параметри графіка залежності
- •7.6. Вправи
- •8. Декілька фаз змінного складу
- •8.1. Розподіл речовини між фазами
- •Відношення об’ємів порцій фаз дорівнює
- •Тангенси кутів нахилу асимптот для логарифма умовної константи екстракції оксинату плюмбуму від pH, приклад 8.4
- •8.2. Іонний обмін
- •8.3. Вправи
- •9. Утворення певної рівноважної концентрації, розчинності або ступеня екстракції
- •9.1. Метод балансу компонентів
- •На кроці 5 (непотрібному для уточнення клд) використовуємо
- •9.2. Метод балансу реакцій
- •9.3. Концентрація реагенту, що забезпечує задані умови для іншої речовини
- •9.4. Відокремлення компонентів Графічний розв’язок цієї проблеми показано на прикладі 3.3. Тут розгляньмо типові розрахункові методи.
- •9.5. Вибір величини умовної константи
- •9.6. Вправи
- •Варіанти завдання для вправи 9.1
- •10. Визначення компонентів. Гравіметрія
- •10.1. Стехіометричні співвідношення у гравіметрії
- •10.2. Розрахунок результату аналізу
- •10.3. Похибки у гравіметрії
- •10.4. Вправи
- •11. Титриметрія: стехіометричні розрахунки
- •11.1. Загальні відомості про титриметрію
- •11.2. Результат кислотно-основного титрування
- •Аліквотне відношення, {Vк/Vп}, безрозмірне, бо величини Vк та Vп виражено у однакових одиницях.
- •Виводячи формулу, маємо (у процентах)
- •11.3. Визначення концентрації розчину титранту за титруванням зразкової речовини
- •Для еквівалентів коефіцієнти вживаємо неявно,
- •Стехіометричний множник 2 приховуємо, застосовуючи еквівалент, (1/2)h2c2o4, або (1/2)h2c2o4·2h2o.
- •11.4. Оцінка наважок та аліквот
- •Бюретці відповідає оптимальна витрата титранту 20 мл, отже nst(oh‑) 2·10‑3 моль, n(н2с4н4о4) nst(oh‑) / 2 1·10‑3 моль.
- •11.5. Окреме визначення декількох аналітів
- •За двома рівняннями,
- •11.6. Зворотне титрування
- •Титруванню надлишку реагенту відповідає реакція
- •Дія 4. Масова частка CaCo3(s) у мінералі дорівнює
- •11.7. Визначення продукту, в який перетворено аналіт
- •Бо при зворотному титруванні здобутий po43‑ знову переходить у hpo42‑. Надлишок реагенту титруємо за реакцією
- •Дія 5. Масова частка p2o5 у мінералі дорівнює
- •11.8. Окисно-відновне титрування
- •11.9. Комплексометричне титрування
- •Дія 4. Масова частка kAl(so4)2 12 h2o у технічному галуні ‑
- •11.10. Вправи
- •Окисно-відновне титрування
- •Комплексонометричне титрування
- •12. Титриметрія: розбіжність точок –стехіометрії та кінцевої
- •12.1. Загальні уявлення
- •12.2. Дослідження титрування безпосередньо за клд
- •12.3. Різні методи титрування
- •12.4. Класи та умовні константи у титруванні
- •12.5. Вибір умов титрування за графіками залежностей логарифмів умовних констант
- •Параметри асимптот для прикладу 12.10
- •Із здм реакції
- •Параметри асимптот графіків (приклад 12.11)
- •Параметри асимптот графіків (приклад 12.12)
- •12.6. Вправи
- •Кислотно-основне титрування
- •Окисно-відновне титрування
- •Комплексонометричне титрування
- •Теоретичні проблеми титрування
- •Цитована література
- •Відповіді до вправ
- •61077, М.Харків, пл. Свободи, 4 Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Організаційно-видавничий відділ нмц
4.2. Підстановка рівнянь здм у рівняння балансу
Рівняння. ЗДМ для реакції у канонічній формі ‑
[Ai] = i i = 1, 2, ..., s, (4.3)
де i – концентраційні константи рівноваг реакцій, а bj = [Bj].
Підставляючи вирази (4.3) у рівняння балансу, приходимо до системи m рівнянь балансу – ЗДМ
tk = bk + ik i k = 1, 2, ..., m. (4.4а)
Якщо, доповнюючи реакції тривіальними,
Bk Bk, = 1,
у суму включити й рівноважні концентрації компонентів, bk, то рівняння балансу – ЗДМ набудуть вигляду
tk = ik i k = 1, 2, ..., m. (4.4b)
У рівняннях (4.4) легко перевіряти тотожність величин ij – коефіцієнтів і показників степені при bj. Це одна з переваг перетворення компонентів перед «алгебраїчними вправами» з рівняннями для традиційного набору компонентів. Полегшується й робота із комп’ютерними програмами: уводимо лише одну матрицю коефіцієнтів ||ij||. Розв’язавши систему рівнянь, знайдені bj підставляємо у ЗДМ й обчислюємо рівноважний склад.
Алгоритм розрахунку рівноваг складається з кроків:
Вибрати компоненти й скласти реакції у канонічній формі, знайти їх концентраційні константи ЗДМ.
Скласти рівняння балансу – ЗДМ, використовуючи стехіометричні коефіцієнти реакцій у канонічній формі.
Розв’язати рівняння відносно bj, j = 1, 2, ..., m.
Обчислити [Ai], підставляючи bj у ЗДМ.
Розгляньмо спочатку кроки 1, 2 та частково 3. Кроки 3 та 4 розгляньмо у главі 5. Уживають різні позначення для bj : h = [H+]; m для рівноважної концентрації іона металу (не плутати із числом компонентів!); a – для рівноважної концентрації ліганду тощо.
Приклад 4.4. Рівняння балансу – ЗДМ для розчину із c(NaCl) = 0,050 моль/л, c(Hg(NO3)2) = 0,025 моль/л, c(HNO3) = = 0,10 моль/л (система прикладу 4.2).
Розв’язок. Складімо систему рівнянь (4.4) відносно h = [H+], m = [Hg2+], a = [Cl‑], b = [NO3‑]. Для цього підставмо вирази рівноважних концентрацій за ЗДМ для реакцій (4.1),
t(H+) = c(HNO3) = h – Kwh‑1 – *1 m h‑1 – 2 *2 m h‑2 –3 *3 m h‑3 –
‑ *12 m2 h‑1 – 3 *33 m3 h‑3 – *K m a h‑1,
t(Hg2+) = c(Hg(NO3)2) = m + 1(Hg2+, NO3‑) m b + 2(Hg2+, NO3‑) +
+ 1(Hg2+, Cl‑) m a + 2(Hg2+, Cl‑) m a2 + 3(Hg2+, Cl‑) m a3 +
+ 4(Hg2+, Cl‑) m a4 + *1 m h‑1 + *2 m h‑2 + *3 m h‑3 +
+ 2 *12 m2 h‑1 + 3 *33 m3 h‑3 + *K m a h‑1,
t(Cl‑) = c(NaCl) = a + 1(Hg2+, Cl‑) m a + 2 2(Hg2+, Cl‑) m a2 +
+ 3 3(Hg2+, Cl‑) m a3 + 4 4(Hg2+, Cl‑) m a4 + *K m a h‑1,
t(NO3‑) = 2 c(Hg(NO3)2) + c(HNO3) =
= b + 1(Hg2+, NO3‑) m b + 2 2(Hg2+, NO3‑) m b2.
Приклад 4.5. Рівняння балансу – ЗДМ для розчину H3AsO4 та HI.
Розв’язок. Уводячи h = [H+], a = [H3AsO4], i = [I‑] й нумеруючи i відповідно послідовності реакцій у прикладі 4.3, маємо
t(H+) = c(HI) = h ‑ 1 h‑1 – 2 h‑1 a – 2 3 h‑2 a – 3 4 h‑3 a + 2 5 h2 a e2 + 6 h a e2,
t(H3AsO4) = c(H3AsO4) =
= a + 2 h‑1 a + 3 h‑2 a + 4 h‑3 a + 5 h2 a e2 + 6 h a e2,
t(I‑) = c(HI) = i + 2 7 i2 e‑2 + 3 8 i3 e‑2,
t(e‑) = 0 = 2 5 h2 a e2 + 2 6 h a e2 – 2 7 i2 e‑2 – 2 8 i3 e‑2.
Різні варіанти вибору компонентів. Увага: коефіцієнти у рівнянні балансу залежать від вибору інших компонентів.
Приклад 4.6. Баланс компонентів при різному їх виборі для розчину щавлевої кислоти H2C2O4 і лугу, NaOH.
Розв’язок. Як звичайно, вибираємо компонент H2O. Як другий компонент розгляньмо іон Н+, зручний у кислотно-основних реакціях. Є 3 варіанти вибору компонентів: (1) {H+, C2O42‑}; (2) {H+, HC2O4‑}; (3) {H+, H2C2O4}.
У всіх варіантах однією із реакцій є
H2O ‑ H+ OH‑, lg Kw = ‑ 13,74.
До неї додаємо: для варіанта (1)
H+ + C2O42‑ HC2O4‑, lg H1 = 4,27, 2 H+ + C2O42‑ H2C2O4, lg H2 = 5,52;
для варіанта (2)
‑ H+ + HC2O4‑ C2O42‑, lg Ka2 = ‑ lg KH1 = ‑ 4,27, H+ + HC2O4‑ H2C2O4, lg KH2 = 1,25;
для варіанта (3)
‑H+ + H2C2O4 HC2O4‑, lg Ka1 = ‑ lg KH2 = ‑ 1,25, ‑ 2 H+ + H2C2O4 C2O42‑, lg (Ka1 Ka2) = ‑ lg H2 = ‑ 5,52.
Рівняння балансу для варіанта (1) ‑
t(H+) = 2 c(H2C2O4) ‑ c(NaOH) = [H+] ‑ [OH‑] + [HC2O4‑] + 2 [H2C2O4],t(C2O42‑) = c(H2C2O4) = [C2O42‑] + [HC2O4‑] + [H2C2O4],
для варіанта (2) ‑
t(H+) = c(H2C2O4) ‑ c(NaOH) = [H+] ‑ [OH‑] ‑ [C2O42‑] + [H2C2O4], t(HC2O4‑) = c(H2C2O4) = [C2O42‑] + [HC2O4‑] + [H2C2O4],
для варіанта (3) ‑
t(H+) = c(H2C2O4) ‑ c(NaOH) =
= [H+] ‑ [OH‑] ‑ [HC2O4‑] – 2 [C2O42‑],
t(H2C2O4) = c(H2C2O4) = [C2O42‑] + [HC2O4‑] + [H2C2O4].
Розгляньмо ще вибір, зручний для буферної системи із рН lg KH1 4, де на КЛД (рис. 3.5) вище за інші йдуть графіки lg [C2O42‑] та lg [HC2O4‑]. Для «переважаючих компонентів», {Н2О, C2O42‑, HC2O4‑}, реакції ‑
‑ C2O42‑ + HC2O4‑ H+, lg Kа2 ‑ lg KH1 = ‑4,27, Н2О + C2O42‑ ‑ HC2O4‑ ОH‑, lg KH1 + Kw = ‑ 9,47,
2 НC2O4‑ ‑ C2O42‑ H2C2O4, lg KH2 ‑ lg KH = 3,02.
Для цього варіанта рівняння балансу ‑
t(C2O42‑) = ‑ c(H2C2O4) ‑ c(NaOH) = [C2O42‑] - [H+] + [OH‑] ‑ [H2C2O4],
t(HC2O4‑) = 2 c(H2C2O4) ‑ c(NaOH) =
= [HC2O4‑] + [H+] –[OH‑] + 2 [H2C2O4].