- •Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет імені в. Н. Каразіна Теоретичні основи та способи розв’язання задач з аналітичної хімії
- •Вступне слово
- •Основні позначення
- •1. Величини, що визначають склад
- •1.1. Хімічний склад
- •Розв’язок. Масова концентрація дорівнює
- •1.2. Стехіометричні розрахунки за рівнянням реакції
- •1.3. Вправи
- •2. Закон дії мас. Алгебра хімічних реакцій
- •2.1. Загальні співвідношення
- •2.2. Активності та рівноважні концентрації
- •Позначення констант рівноваг
- •2.3. Лінійні комбінації реакцій
- •2.4. У який бік зміщено рівновагу реакції?
- •2.5. Як записувати реакції у лабораторних журналах?
- •2.6. Вправи
- •3. Концентраційно-логарифмічні діаграми (клд)
- •3.1. Клд для гетерогенних систем
- •3.2. Графіки логарифмів розчинності
- •3.3. Вправи із гетерогенних систем
- •3.4. Умови переважання в гомогенних системах
- •3.5. Ускладнення у визначенні областей переважання
- •3.6. Клд для систем із одноядерними комплексами
- •3.7. Зміна ядерності реагентів
- •3.8. Вправи із гомогенних систем
- •4. Баланс компонентів
- •4.1. Загальні принципи
- •4.2. Підстановка рівнянь здм у рівняння балансу
- •4.3. Одноядерні продукти
- •4.4. Фази постійного складу
- •4.5. Вправи Гомогенні системи
- •5. Розрахунки за балансом компонентів
- •5.1. Буферні розчини
- •5.2. Стехіометричні співвідношення концентрацій
- •Кислотно-основні рівноваги
- •5.3. Ієрархія макро- та мікрокомпонентів
- •5.4. Гетерогенні системи
- •5.5. Кількісний вимір буферних властивостей
- •5.6. Вправи Буферні розчини
- •Стехіометричне співвідношення концентрацій
- •Гетерогенні системи
- •Буферні властивості
- •Системи із комплексами
- •6. Розрахунки за балансом реакції
- •6.1. Умови балансу
- •6.2. Прості розрахунки
- •Добуваючи квадратний корінь з обох частин, маємо
- •6.3. Методи розрахунків
- •6.4. Вправи
- •7. Умовні константи рівноваги
- •7.1. Класи реагентів
- •7.2. Умовні константи рівноваги
- •7.3. Умовні константи в розрахунках рівноваг
- •7.4. Графіки залежностей часток та їх логарифмів
- •7.5. Графіки логарифмів умовних констант
- •Параметри графіка залежності
- •7.6. Вправи
- •8. Декілька фаз змінного складу
- •8.1. Розподіл речовини між фазами
- •Відношення об’ємів порцій фаз дорівнює
- •Тангенси кутів нахилу асимптот для логарифма умовної константи екстракції оксинату плюмбуму від pH, приклад 8.4
- •8.2. Іонний обмін
- •8.3. Вправи
- •9. Утворення певної рівноважної концентрації, розчинності або ступеня екстракції
- •9.1. Метод балансу компонентів
- •На кроці 5 (непотрібному для уточнення клд) використовуємо
- •9.2. Метод балансу реакцій
- •9.3. Концентрація реагенту, що забезпечує задані умови для іншої речовини
- •9.4. Відокремлення компонентів Графічний розв’язок цієї проблеми показано на прикладі 3.3. Тут розгляньмо типові розрахункові методи.
- •9.5. Вибір величини умовної константи
- •9.6. Вправи
- •Варіанти завдання для вправи 9.1
- •10. Визначення компонентів. Гравіметрія
- •10.1. Стехіометричні співвідношення у гравіметрії
- •10.2. Розрахунок результату аналізу
- •10.3. Похибки у гравіметрії
- •10.4. Вправи
- •11. Титриметрія: стехіометричні розрахунки
- •11.1. Загальні відомості про титриметрію
- •11.2. Результат кислотно-основного титрування
- •Аліквотне відношення, {Vк/Vп}, безрозмірне, бо величини Vк та Vп виражено у однакових одиницях.
- •Виводячи формулу, маємо (у процентах)
- •11.3. Визначення концентрації розчину титранту за титруванням зразкової речовини
- •Для еквівалентів коефіцієнти вживаємо неявно,
- •Стехіометричний множник 2 приховуємо, застосовуючи еквівалент, (1/2)h2c2o4, або (1/2)h2c2o4·2h2o.
- •11.4. Оцінка наважок та аліквот
- •Бюретці відповідає оптимальна витрата титранту 20 мл, отже nst(oh‑) 2·10‑3 моль, n(н2с4н4о4) nst(oh‑) / 2 1·10‑3 моль.
- •11.5. Окреме визначення декількох аналітів
- •За двома рівняннями,
- •11.6. Зворотне титрування
- •Титруванню надлишку реагенту відповідає реакція
- •Дія 4. Масова частка CaCo3(s) у мінералі дорівнює
- •11.7. Визначення продукту, в який перетворено аналіт
- •Бо при зворотному титруванні здобутий po43‑ знову переходить у hpo42‑. Надлишок реагенту титруємо за реакцією
- •Дія 5. Масова частка p2o5 у мінералі дорівнює
- •11.8. Окисно-відновне титрування
- •11.9. Комплексометричне титрування
- •Дія 4. Масова частка kAl(so4)2 12 h2o у технічному галуні ‑
- •11.10. Вправи
- •Окисно-відновне титрування
- •Комплексонометричне титрування
- •12. Титриметрія: розбіжність точок –стехіометрії та кінцевої
- •12.1. Загальні уявлення
- •12.2. Дослідження титрування безпосередньо за клд
- •12.3. Різні методи титрування
- •12.4. Класи та умовні константи у титруванні
- •12.5. Вибір умов титрування за графіками залежностей логарифмів умовних констант
- •Параметри асимптот для прикладу 12.10
- •Із здм реакції
- •Параметри асимптот графіків (приклад 12.11)
- •Параметри асимптот графіків (приклад 12.12)
- •12.6. Вправи
- •Кислотно-основне титрування
- •Окисно-відновне титрування
- •Комплексонометричне титрування
- •Теоретичні проблеми титрування
- •Цитована література
- •Відповіді до вправ
- •61077, М.Харків, пл. Свободи, 4 Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Організаційно-видавничий відділ нмц
3.8. Вправи із гомогенних систем
Вправа 3.6: колір індикаторів. Яке забарвлення відповідає переважаючій формі індикатору, у розчині з заданим рН:
(а) індикатор – метиловий червоний, лужна форма L‑ жовта; проміжна, HL, і кисла, H2L+, червоні; логарифми констант lg KH1 = 4,84, lg KH2 = 2,63, рН = 7,0;
(b) індикатор – метиловий оранжевий, лужна форма L‑ жовта; кисла, HL, червона; логарифм константи lg KH = 3,37, рН = 6,0;
(c) індикатор – феноловий червоний, лужна форма L‑ фіолетова; кисла, HL, безбарвна; логарифм константи lg KH = 4,84, рН = 7,0;
(d) індикатор – хлорфеноловий червоний, лужна форма L‑ жовта; кисла, HL, пурпурова; логарифм константи lg KH = 5,92, рН = 3,0;
(e) індикатор – бромфеноловий синій, лужна форма L‑ жовта; кисла, HL, синя; логарифм константи lg KH = 4,84, рН = 7,0;
(f) індикатор – бромкрезоловий зелений, лужна форма L‑ жовта; кисла, HL, синя; логарифм константи lg KH = 4,02, рН = 2,0;
(g) індикатор – бромкрезоловий пурпуровий, лужна форма L2‑ жовта; кисла, HL‑, пурпурова; логарифм константи lg KH1 = 6,33, рН = 3,0;
(h) індикатор – бромтимоловий синій, лужна форма L‑ жовта; кисла, HL, синя; логарифм константи lg KH = 7,34, рН = 5,0.
Вправа 3.7. Яка сумісна область переважання (змінна – рН) у продуктів розглянутої у прикладі 1.6 реакції, якщо: lg KH1(MoO42‑) = 3,65, lg KH2(MoO42‑) = 3,55 [I=1], lg KH((CH2)6N4) = 6,30, lg KH1(PO43‑) = 12,35, lg KH2(PO43‑) = 7,20, lg KH3(PO43‑) = 2,15 [I=0]?
Побудова КЛД. У вправах, щоб опанувати принципами алгоритму, будуємо усю КЛД.
Вправа 3.8. Побудуйте КЛД із головною змінною рН для продуктів кислотно-основних перетворень неорганічних речовин. Загальні концентрації основ Бренстеда, t(M) = 0,010 моль/л:
(а) основа CN‑, кислота HCN, lg KH1 = 9,21;
(b) основа CO32‑, кислоти HCO3‑ та CO2 (гіпотетична H2CO3 у водяному розчині практично не існує), lg KH1 = 10,33, lg KH2 = 6,35;
(c) основа NH3 (або NH4OH за застарілими позначеннями, прийнятим у технічній літературі), кислота NH4+, lg KH1 = 9,24;
(d) основа N2H4, кислота N2H5+, lg KH1 = 7,98;
(e) основа NO2‑, кислота HNO2, lg KH1 = 3,15;
(f) основа PO43‑, кислоти HjPO4 j‑3, lg KH1 = 12,35, lg KH2 = 7,20, lg KH3 = 2,15;
(g) основа AsO43‑, кислоти HjAsO4(j‑3), lg KH1 = 11,50, lg KH2 = 6,96, lg KH3 = 2,24;
(h) основа As(OH)4‑ (у деяких підручниках H2AsO3‑), кислота As(OH)3, lg KH1 = 9,29;
(i) основа HO2‑, кислота H2O2, lg KH1 = 11,65;
(j) основа S2‑, кислоти HjSj‑2, lg KH1 = 13,9, lg KH2 = 7,02;
(k) основа SO32‑, кислоти HSO3- та SO2 (гіпотетична H2SO3 у водяному розчині практично не існує), lg KH1 = 7,18, lg KH2 = 1,91;
(l) основа SO42‑, кислоти HjSO4(j‑2), lg KH1 = 1,99, lg KH2 = ‑3,0 (H2SO4 вважаємо за сильну кислоту, бо майже всюди [H2SO4] 0);
(m) основа Se2‑, кислоти HjSe(j‑2), lg KH1 = 15,0, lg KH2 = 3,89;
(n) основа IO3‑, кислота HIO3, lg KH1 = 0,77;
(o) основа Fe(CN)64‑, кислоти HjFe(CN)6(j‑4), lg KH1 = 4,30, lg KH2 = 2,6;
(p) основа – гідразин, H2N-NH2, кислоти H2N-NH3+, lg KH1 = 7,98, та +H3N-NH3+, lg KH2 = ‑0,9.
Вправа 3.9. Які області переважання на осі рН для кислотно-основних перетворень органічних речовин? Побудуйте відповідну КЛД із головною змінною рН (для основ Бренстеда, t(M) = 0,010 моль/л):
(а) основа CH3COO‑ (іон ацетату), кислота CH3COOH (оцтова); lg KH1 = 4,76;
(b) основа C2O42‑ (тобто ‑ООС‑COO‑, іон оксалату), кислоти HjC2O4(j‑2): HC2O4‑, або HOOC-COO‑ (іон гідрооксалату), та H2C2O4, або HOOC-COOH (щавлева, оксалатна); lg KH1 = 4,26, lg KH2 = 1,25;
(c) основа C4H4O52‑, або ‑OOC-CH(OH)-CH2-COO‑ (аніон яблучної кислоти), lg KH1 = 5,10, lg KH2 = 3,46;
(d) основа C6H5O73‑, або ‑OOC-CH2-C(OH)(COO‑)-CH2-COO‑, (іон цитрату); кислоти HjC6H5O7(j‑3) (при j = 3 – цитринова, або лимонна); lg KH1 = 6,40, lg KH2 = 4,76, lg KH3 = 3,13;
(e) основа C7H4O32‑, або ‑O-C6H4-COO‑, аніон саліцилату, кислоти HjC7H4O3(j‑2) (при j = 2 – саліцилова); lg KH1 = 13,74, lg KH2 = 2,97;
(f) основа C2H5NH2 (етиламін), кислота C2H5NH3+ (іон етиламонію); lg KH1 = 10,64;
(g) основа H2NC2H4NH2 (диетиламін), кислоти H2NC2H4NH3+ та +H3NC2H4NH3+; lg KH1 = 9,93, lg KH2 = 6,85;
(h) амфоліт (амфотерна речовина) H2NCH2COOH – амінооцтова кислота (гліцин, що існує переважно як біполярний, або цвітеріон +H3NCH2COO‑); для основи, H2NCH2COO‑, lg KH1 = 9,78, lg KH2 = 2,35;
(i) основа C6H3O62‑, аніон аскорбінової кислоти,
HO-C = C-OH
HO-CH2-C(OH)-HC C=O lg KH1 = 11,56, lg KH2 = 4,17.
\ /
O
Вправа 3.10. Укажіть області переважання на осі рL; побудуйте КЛД, головна змінна рL, t(M) = 0,010 моль/л, для таких комплексоутворювачів М та лігандів L:
(a) Cd2+, та CN‑ (ціанід), lg = 6,01, lg = 11,12, lg = 15,65, lg = 17,92 [I=0];
(b) Fe3+, та SCN‑ (тіоціанат), lg = 3,02, lg = 4,64 [I=0], lg = 3,64, lg = 5,0, lg = 6,3, lg = 6,2, lg = 6,1 [I=3];
(c) Hg2+, та SCN‑ , lg = 9,08, lg = 16,86, lg = 19,70, lg = 21,70 [I=1];
(d) Ni2+, та NH3 (амоніак, у назвах комплексів – «аміно»), lg = 2,72, lg = 4,89, lg = 6,55, lg = 7,67, lg = 8,34, lg = 8,31 [I=0];
(e) Cd2+, та NH3 , lg = 2,55, lg = 4,56, lg = 5,90 [I=0], lg = 6,32, lg = 6,74, lg = 7,02, lg = 5,41 [I=2];
(f) Hg2+, та NH3 , lg = 8,8, lg = 17,4,
lg = 18,4, lg = 19,1 [I=2];
(g) Cu2+, та NH3 , lg = 4,24, lg = 7,83, lg = 10,80, lg = 13,00, lg = 12,43 [I=2];
(h) Ag+, та S2O32‑ (тіосульфат) lg = 8,82, lg = 13,67,
lg = 14,2 [I=0];
(i) Fe3+, та F‑ , lg = 5,18, lg = 9,13, lg = 11,9 [I=0,5];
(j) Hg2+, та I‑ , lg = 12,87, lg = 23,82, lg = 27,6,
lg = 29,8 [I=0,5].
Вправа 3.11: гідроксокомплекси іонів металів. Укажіть області переважання гідроксокомплексів іонів металів на осі рН. При цьому константи стійкості комплексів із OH‑ зручно перетворити у *ij , як у прикладі 2.9:
(a) Mg2+ , lg ;
(b) Ca2+ , lg 1,15;
(c) Mn2+ , lg = 3,40, lg 5,8, lg = 7,2
(d) Fe2+ , lg , lg , lg
(e) Fe3+ , lg 1 = 11,81, lg = 22,32, lg = 30, lg = 34,4;
(f) Co2+ , lg lg 9,19, lg 10,49, lg 9,68;
(g) Ni2+ , lg 4,14, lg lg 11,12, lg 12;
(h) Cu2+ , lg = 6,3, lg 10,0, lg = 14,2, lg
(i) Ag+ , lg , lg ,0;
(j) Zn2+ , lg 1 = 5,04, lg = 11,09, lg = 13,52, lg ;
(k) Cd2+ , lg 1 = 3,92, lg = 7,7, lg = 8,69, lg ,64;
(l) Hg2+ , lg 1 = 10,59, lg = 21,82, lg = 20,89;
(m) Al3+ , lg 1 = 9,03, lg = 18,69, lg = 26,99, lg ,99;
(n) Pb2+ , lg 1 = 6,29, lg = 10,87, lg = 13,93;
(o) Sr2+ , lg 0,7;
(p) Ba2+ , lg 0,5;
(q) Cr3+ , lg 10,0, lg lg 24, lg 28,6.
Вправа 3.12. Укажіть області переважання комплексів та комплекси, що ніде не переважають; побудуйте КЛД із головною змінною рL, t(M) = 0,0010 моль/л:
(a) Zn2+ та CN‑ , lg = 5,3, lg = 11,7, lg = 16,7,
lg = 21,6 [I=3];
(b) Fe2+ та 1,10-фенантролін, C12H8N2 , lg = 5,85, lg = 11,15, lg = 21,0 [I=0,1];
(c) Zn2+ та NH3 , lg = 2,21, lg = 4,50, lg = 6,86,
lg = 8,89 [I=0];
(d) Hg2+ та Cl‑ , lg = 6,74, lg = 13,22, lg = 14,1,
lg = 15,1 [I=0,5].
Вправа 3.13. Укажіть області переважання окисненої та відновленої форм на осі pe; побудуйте КЛД із головною змінною ре (для окисника t(Ох) = 0,0010 моль/л):
(a) Tl3+ + 2 e- Tl+, E0 = 1,26 В, lg K = 42,6;
(b) Fe3+ + e‑ Fe2+, E0 = 0,771 В, lg K = 13,0;
(c) Cr3+ + e‑ Cr2+, E0 = -0,41 В, lg K = -6,9;
(d) Fe(CN)63‑ + e‑ Fe(CN)64‑, E0 = 0,355 B, lg K = 6,00;
(e) FeY‑ + e‑ FeY2‑, E0 = 1,1172 B, lg K = 19,81, Y4- – аніон етилендіамінтетраоцтової кислоти;
(f) Fe(phen)33+ + e‑ Fe(phen)32+ , phen – 1,10‑фенантролін, E0 = 1,06 B, lg K = 18,2;
(g) MnO4‑ + e- MnO42‑, E0 = 0,57 B, lg K = 9,6.
Вправа 3.14. Побудуйте КЛД для учасників напівреакцій (головна змінна pe):
(a) I3‑ + 2 e‑ I‑, Eo =0,536 B, lg K =18,1,
якщо t(I‑) = 0,10 моль/л;
(b) HO2‑ + H2O + 2 e‑ ‑, Eo =0,88 B, lg K =29,1,
якщо t(HO2‑) = 0,0010 моль/л;
(c) S2O82‑ + 2 e‑ SO42‑, Eo =2,0 B, lg K = 68,
якщо t(S2O82‑) = 0,10 моль/л;
(d) (SCN)2 + 2 e‑ SCN‑, Eo =0,77 B, lg K =26,
якщо t(SCN‑) = 0,010 моль/л.