- •Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист Ns 14/18.2-183 від 27.02.01
- •Циганкова Тетяна Михайлівна гордєєва Тамара Федорівна міжнародні організації Навчальний посібник
- •Інституційне середовище міжнародного бізнесу
- •1.1. Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних відносин
- •1.2. Історія виникнення та етапи розвитку міжнародних організацій
- •Динаміка створення міжнародних організацій
- •1.3. Сутність сучасної міжнародної організації
- •1.4. Типізація міжнародних організацій
- •Типізація міжнародних організацій
- •Основні типи міжнародних організацій
- •Ключові терміни
- •Контрольні запитання і завдання
- •Запитання для обговорення
- •Механізм функціонування міжнародних організацій
- •2.1. Право міжнародних організацій
- •2.2. Механізми впливу міжнародних організацій на країни-члени
- •2.3. Прийняття рішень у міжнародних організаціях
- •2.4. Міжнародні службовці
- •2.5. Інститут постійних представництв держав при міжнародних організаціях
- •Ключові терміни
- •Контрольні запитання і завдання
- •Запитання і завдання для обговорення
- •Міждержавні економічні організації
- •3.1. Сутність і види міждержавних організацій
- •3.2. Основні функції міждержавних організацій
- •3.3. Порядок утворення міжнародних міждержавних організацій
- •3.4. Усталені організаційні структури міжнародних міждержавних організацій
- •Характеристика органів міждержавної організації
- •3.5. Діяльність основних міждержавних економічних організацій
- •3.5.1. Організація економічного співробітництва і розвитку (оеср)
- •Зовнішня торгівля країн оеср'
- •3.5.2. Європейський Союз (єс) 3.5.2.1. Історія і цілі створення єс
- •Хронологія утворення європейського союзу — єс (european union — eu)
- •3.5.2.2. Створення економічного і валютного союзу
- •Середньорічні темпи приросту зовнішньої торгівлі єс1
- •Зовнішня торгівля єс
- •Обсяг зовнішньої торгівлі на душу населення єс
- •3.5.2.3. Основні органи єс
- •3.5.2.4. Україна і єс
- •Технічна допомога tacis україні по секторах, %1
- •3.5.3. Європейська асоціація вільної торгівлі (єавт)
- •3.5.3.1. Мета та діяльність єавт
- •Зовнішня торгівля єавт
- •3.5.3.2. Організаційна структура єавт
- •3.5.4. Європейський економічний простір (єеп)
- •3.5.5. Центральноєвропейська ініціатива (цєі)
- •3.5.6. Рада держав Балтійського моря (рдбм)
- •3.5.7. Співдружність Незалежних Держав (снд)
- •3.5.7.1. Історія створення, цілі та принципи діяльності снд
- •3.5.7.2. Організаційна структура снд
- •3.5.7.3. Міжнародні договори в рамках снд
- •3.5.8. Організація Чорноморського економічного співробітництва (очес)
- •3.5.8.1. Історія створення і цілі очес
- •3.5.8.2. Основні органи очес
- •3.5.9. Асоціація держав Південно-Східної Азії (асеан)
- •Зовнішня торгівля асеан'
- •3.5Ло. Азіатсько-тихоокеанське економічне співробітництво (атес)
- •3.5.11. Ліга арабських держав (лад)
- •3.5.12. Рада арабської економічної єдності (раеє)
- •3.5.13. Карибське співтовариство і Карибський спільний ринок (каріком)
- •Зовнішня торгівля каріком'
- •Ключові терміни
- •Контрольні запитання і завдання
- •Запитання і завдання для обговорення
- •Міжнародні неурядові економічні організації
- •4.1. Сутність і види міжнародних неурядових організацій
- •4.2. Організаційні структури та форми діяльності неурядових економічних організацій
- •4.3. Діяльність основних неурядових економічних організацій
- •4.3.1. Європейське товариство з вивчення громадської думки та маркетингових досліджень (єсомар)
- •4.3.2. Міжнародна асоціація економічних наук
- •4.3.3. Міжнародний кооперативний альянс (мка)
- •4.3.4. Європейський діловий конгрес (єдк)
- •4.3.5. Римський клуб
- •4.3.6. Дакарський клуб
- •Ключові терміни
- •Контрольні запитання і завдання
- •Запитання для обговорення
- •Оон та міжнародне економічне співробітництво
- •5.1. Історія створення, цілі та принципи діяльності оон
- •5.2. Головні органи та структура оон
- •5.2.1. Генеральна Асамблея оон (га оон)
- •5.2.2. Рада Безпеки оон
- •5.2.3. Економічна і Соціальна Рада (екосор)
- •5.2.4. Рада з Опіки оон
- •5.2.5. Міжнародний Суд
- •5.2.6. Секретаріат оон
- •5.3. Структура та діяльність генеральної асамблеї оон
- •5.4. Регіональні економічні комісії
- •5.4.1. Європейська економічна комісія (єек)
- •5.4.2. Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ескато)
- •5.4.3. Економічна комісія для Латинської Америки і країн Карибського басейну (еклак)
- •5.4.4. Економічна комісія для Африки (ека)
- •5.4.5. Економічна і соціальна комісія оон для Західної Азії (ескза)
- •5.5. Міжурядові установи, зв'язані 3 оон
- •5.5.1. Групи міжнародних установ
- •5.5.2. Спеціалізовані установи оон
- •5.5.2.1. Міжнародна організація праці (моп)
- •5.5.2.2. Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (юнщо)
- •5.5.2.3. Продовольча і сільськогосподарська Організація Об'єднаних Націй (фао)
- •5.5.2.4. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (мфср)
- •5.5.2.5. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (юнеско)
- •5.5.2.6. Всесвітня організація інтелектуальної власності (воів)
- •5.5.2.7. Міжнародна морська організація (ммо)
- •5.5.2.8. Міжнародна організація цивільної авіації (ікао)
- •5.5.2.9. Всесвітній поштовий союз (впс)
- •5.5.2.10. Міжнародний союз електрозв'язку (мсе) та Міжнародний союз з телекомунікацій (мст)
- •5.5.2.11. Всесвітня метеорологічна організація (вмо)
- •5.5.2.12. Всесвітня організація охорони здоров'я (вооз)
- •5.5.2.13. Міжнародне агентство з атомної енергії (магате)
- •5.5.2.14. Всесвітня організація з туризму (вот)
- •5.6. Програми 1 робочі органи оон
- •5.6.1. Програма розвитку оон (проон)
- •5.6.2. Програма добровольців оон
- •5.6.3. Конференція оон з торгівлі і розвитку (юнктад)
- •5.6.4. Програма оон з навколишнього середовища (юнеп)
- •5.6.5. Всесвітня продовольча програма (впп)
- •5.7. Україна в організації об'єднаних націй
- •5.7.1. Історичний аспект
- •5.7.2. Сучасне співробітництво
- •Участь україни в організації об'єднаних націй
- •Ключові терміни
- •Контрольні запитання і завдання
- •Запитання і завдання до обговорення
- •Міжнародні організації та регулювання світової торгівлі
- •6.1. Система міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі
- •6.2. Глобально-універсальні торговельні організації
- •6.2.1. Конференція оон з торгівлі і розвитку (юнктад)
- •6.2.2. Комісія оон з права міжнародної торгівлі (юнсітрал)
- •6.2.3. Міжнародний торговельний центр (мтц)
- •6.2.4. Всесвітня митна організація (вмо)
- •6.2.5. Бюро міжнародних виставок (бмв)
- •6.2.6. Міжнародна торговельна палата (мтп)
- •Органи мтп
- •6.2.7. Спілка міжнародних ярмарків (смя)
- •6.3. Регіональні торговельні організації
- •6.3.1. Північноамериканська зона вільної торгівлі (нафта)
- •Зовнішня торгівля нафта'
- •6.3.2. Південний спільний ринок (меркосур)
- •Зовнішня торгівля меркосур'
- •6.3.3. Латиноамериканська асоціація інтеграції (лаі)
- •Зовнішня торгівля лаг
- •6.3.4. Митний та економічний союз Центральної Африки (месца)
- •6.3.5. Спільний ринок Східної і Південної Африки (срспа)
- •6.4. Галузеві торговельні організації
- •6.4.1. Багатосторонні міжурядові організації з регулювання світових товарних ринків
- •6.4.2. Організація країн — експортерів нафти (опек)
- •6.4.2.1. Історія створення і цілі організації
- •Зовнішня торгівля'
- •6.4.2.2. Організаційна структура опек
- •6.4.2.3. Фонд міжнародного розвитку опек
- •6.5. Міжнародні організації із стандартизації та сертифікації
- •6.5.1. Міжнародна організація із стандартизації (ісо)
- •Структура діяльності міжнародної організації із стандартизації (ісо)
- •6.5.2. Міжнародна електротехнічна комісія (мек)
- •Структура діяльності міжнародної електротехнічної комісії (мек)
- •6.5,3. Європейські організації в галузі стандартизації і сертифікації продукції
- •6.5.3.1. Європейський комітет із стандартизації (сен)
- •6.5.3.2. Європейський комітет із стандартизації в електротехніці (сенелек)
- •6.5.3.3. Європейське бюро стандартизації для ремесел, малих і середніх підприємств
- •6.5.3.4. Міжскандинавська організація із стандартизації (інста)
- •6.5.4. Міждержавна рада із стандартизації, метрології і сертифікації країн — учасниць снд (мдр)
- •6.6. Система гатт — вто (генеральна угода 3 тарифів і торгівлі — всесвітня торговельна організація)
- •6.6.1. Історія створення гатт
- •6.6.2. Структура гатт
- •Структура генеральної угоди 3 тарифів і торгівлі
- •6.6.3. Організаційна структура гатт
- •6.6.4. Принципи гатт
- •6.6.5. Міжнародні багатосторонні торговельні переговори (раунди)
- •Торговельні раунди гатт
- •6.6.6. Результати Уругвайського раунду гатт
- •6.7. Всесвітня торговельна організація (вто) (World Trade Organization — wto)
- •6.7.1. Загальна характеристика
- •6.7.2. Організаційна структура вто
- •6.7.3. Приєднання до системи гатт—вто
- •6.7.4. Україна і вто
- •Контрольні запитання і завдання
- •Запитання для обговорення
- •Міжнародні валютно-кредитні організації
- •7.1. Система міжнародних валютно-кредитних організацій
- •7.2. Міжнародний валютний фонд 7.2.1. Історія виникнення
- •7.2.2. Цілі та функції мвф
- •7.2.3. Організаційна структура мвф
- •7.2.4. Вступ до мвф
- •7,2.5. Фінансова структура мвф
- •7.2.6. Напрями діяльності мвф
- •Характеристика кредитів мвф
- •Фінансова діяльність мвф в 1997—1998 фінансових роках'
- •7.2.7. Умови надання кредитів мвф
- •7.2.8. Проблеми в діяльності мвф
- •Найпоширеніші звинувачення на адресу мвф та контраргументи фонду
- •7.2.9. Україна в мвф
- •7.3. Група всесвітнього банку
- •7.3.1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (мбрр)
- •7.3.1.1. Загальна характеристика і цілі створення мбрр
- •7.3.1.2. Організаційна структура мбрр
- •Постійні комітети ради директорів мбрр
- •7.3.1.3. Напрями діяльності мбрр
- •Характеристика напрямів діяльності мбрр
- •7.3.1.4. Кредити мбрр
- •Обсяги інвестиційних кредитів 1996—1999 pp.'
- •Обсяги системних кредитів мбрр в 1996—1999 фінансових роках'
- •Умови надання кредитів мбрр залежно від категорії клієнта'
- •Статутний кредитний ліміт мбрр' statuary lending limit
- •Заходи покарання боржників банку
- •7.3.1.5. Джерела фінансових ресурсів мбрр
- •Кількість акцій та голосів, що належать деяким країнам—членам мбрр (Subscription to capital stock and voting power) за станом на зо червня 1999 р.
- •Класифікація країн—членів всесвітнього банку
- •7.3.1.6. Діяльність Всесвітнього банку в Україні
- •Програма кредитування, запропонована всесвітнім банком україні
- •7.3.2. Міжнародна асоціація розвитку (мар)
- •7.3.3. Міжнародна фінансова корпорація (мфк)
- •7.3.4. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (багі)
- •7.3.5. Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (мцуіс)
- •7.4. Банк міжнародних розрахунків (бмр)
- •7.5. Регіональні банки розвитку
- •7.5.1. Європейський інвестиційний банк (єіб)
- •7.5.2. Європейський банк реконструкції та розвитку (єбрр)
- •7.5.2.1. Історія створення, цілі та функції Банку
- •7.5.2.2. Фінансові ресурси Банку
- •Участь країн—членів єбрр у статутному капіталі банку
- •7.5.2.3. Умови, види, об'єкти та напрями фінансування
- •7.5.2.4. Організаційна структура єбрр
- •7.5.2.5. Україна та єбрр
- •Проекти, по яких підписані угоди станом на грудень 1999 року (мли екю)
- •7.5.3. Чорноморський банк торгівлі і розвитку (чбтр)
- •Кількість акцій чбтр, що їх можуть викупити країни—члени чес
- •7.6. Організації 3 регулювання зовнішньої заборгованості
- •7.6.1. Паризький клуб
- •7.6.2. Лондонський клуб кредиторів
- •Ключові терміни
- •Контрольні запитання і завдання
- •Запитання і завдання для обговорення
- •Стислі відомості про міжнародні організації
7.2.8. Проблеми в діяльності мвф
Комплекс проблем, які існують у діяльності Фонду, пов'язаний з методами та інструментами реалізації цією міжнародною організацією своєї стратегії. На початку 80-х років постало питання подальшого існування МВФ, пов'язане з проектами реформування світової валютної системи в цілому. Були пропозиції замінити МВФ більш демократичним та конструктивним міжнародним фінансовим інститутом. З часом актуальність цієї проблеми зменшилася, але певна загроза існуванню МВФ залишилася.
Сучасні проблеми діяльності Фонду випливають з наслідків реалізації його стратегії в різних країнах. Найчастіше МВФ звинувачують у стандартних підходах, неефективності коригувальних програм, негативних наслідках у соціальній сфері тощо. Проти кожного зі звинувачень МВФ висуває контраргументи, пояснюючи позиції Фонду з цього питання. Найпоширенішими є звинувачення на адресу МВФ та захисні аргументи Фонду, подані в табл. 7.4.
Таб:іиі{я 7.4
Найпоширеніші звинувачення на адресу мвф та контраргументи фонду
Стандартні звинувачення на адресу МВФ
|
Контраргументи МВФ
|
Фонд застосовує однакові заходи в усіх країнах, не враховуючи їхньої економічної ситуації
|
1. Коригувальні програми МВФ мають певні спільні риси з двох причин:
|
— схожість проблем, з якими країни звертаються до Фонду;
|
|
— універсальність ключових економічних показників, які дають змогу контролювати хід виконання програм.
|
|
2. Основним завданням усіх коригувальних програм, які підтримує Фонд, є пошук оптимальних засобів відновлення сталого платіжного балансу.
|
|
3. Усі коригувальні програми Фонду є свого роду спробою «відкрити» економіку країни, зняти обмеження з усіх видів економічної діяльності, послабити державний контроль за економікою.
|
|
Коригувальні програми стримують економічне зростання
|
1. Заходи Фонду є більш ефективними, але і більш жорсткими, ніж хаотичні реформи.
|
2. Коригувальні заходи потребують як зниження попереднього рівня витрат, так і більш раціонального використання обмежених ресурсів країни, гальмуючи неефективне економічне зростання.
|
|
3. Програми спрямовані на скорочення відносно непродуктивних витрат.
|
|
4. Заходи для припинення неефективного економічного зростання можуть негативно відбитися на деяких прошарках суспільства, але вони є необхідними.
|
|
5. Коригувальні програми створюють реальну можливість для переходу до режиму ефективного використання ресурсів.
|
237
Продовження табл. 7.4
Стандартні звинувачення на адресу МВФ
|
Контраргументи МВФ
|
Комплекс заходів, які підтримує Фонд, встановлює режим жорсткої економії.
|
1. Наявність економічного дисбалансу та відсутність перспектив фінансування змушують країну саму застосовувати занадто жорсткі заходи.
|
2. Рано чи пізно (за допомогою МВФ чи без неї) така країна сама впровадить режим жорсткої економії.
|
|
3. Будь-які програми з оздоровлення економіки вимагають певних жертв.
|
|
4. Уряд країни, а не Фонд визначає політику розподілення витрат. У цій ситуації МВФ є джерелом інформації, а не виконавцем програм.
|
|
5. Коригування курсу валюти, якщо це входить до програми, не-ставить у тяжке становище найбільш уразливі верстви населення.
|
|
6. Політика реформ сприяє зменшенню неефективності та втрат, створює умови для довгострокових структурних змін з метою досягнення динамічного економічного розвитку країни.
|
|
Філософська концепція МВФ зорієнтована тільки на ринок та вільне підприємництво
|
1. Незаперечним є те, що члени МВФ мають власну думку стосовно того, які саме заходи можуть забезпечити стійкий платіжний баланс.
|
2. Ідея пріоритетності вільної торгівлі може бути краще реалізована в ринковій економіці.
|
|
3. Якщо економічна діяльність залишається відносно вільною, вона стимулює зростання ефективності виробництва, забезпечуючи більший його розквіт порівняно з різного роду обмеженнями і жорстким контролем.
|
|
4. Фонд намагається адаптувати інструменти управління макроекономікою, які існують у країні, до особливостей її економічної системи.
|
|
Програми Фонду не ефективні
|
1. Успішність заходів оцінюється за умови досягнення основної мети — відновлення сталого платіжного балансу.
|
2. Для визначення справжньої ефективності програм треба використувати такі підходи:
|
|
— визначити те, що могло б статися без впровадження коригувальних програм;
|
|
— порівняти ситуацію до і після застосування програм;
|
|
— порівняти те, що було справді зроблене, і те, що планувалося зробити.
|
|
3. Дослідження результатів здійснення програм МВФ свідчить, що вони позитивно впливають як на ефективність використання існуючих ресурсів, так і на їх збільшення.
|
238
Продовження табл. 7.4
Стандартні звинувачення на адресу МВФ
|
Контраргументи МВФ
|
Коригувальні програми погіршують становище малозабезпечених прошарків населення
|
1. Повернення до нормального платіжного балансу неможливе без певних тимчасових жертв, оскільки країна має перестати жити в борг і почати жити відповідно до своїх можливостей. Це змінює схему розподілення доходів і, безумовно, може негативно позначатися на інтересах різних груп населення.
|
2. Оскільки програма оздоровлення економіки формулюється самою країною і погоджується з МВФ, то і втілення її в життя є турботою уряду.
|
|
3. Тільки у виняткових випадках МВФ звертається до прямого коригування специфічних сфер, як-от: тарифи на галузеву заробітну плату, окремі урядові програми тощо. Ці сфери, зазвичай, є прерогативою національного уряду.
|
|
4. Дослідження показали, що як бідні, так і багаті тією чи іншою мірою піддаються впливу реформ, змінюють цінові стимули з метою підвищення конкурентоспроможності економіки країни або скорочують внутрішні витрати для вирівнювання платіжного дисбалансу.
|
|
МВФ надає фінансову підтримку комерційним банкам
|
1. Для успішного вирішення проблеми зовнішньої заборгованості обидві сторони — боржник і кредитор — повинні співробітничати, тому МВФ останні десятиріччя інтенсивно працював з банками, стимулюючи їхню участь у перегляді міжнародних боргів.
|
2. МВФ — це організація, яка займається суто кредитно-грошовими проблемами (тобто платіжним балансом), а не наданням допомоги в розвиткові країни.
|
|
3. Банки безпосередньо зацікавлені в тому, щоб країна, якій вони надають кредити, мала здорову фінансову систему, і в тому, щоб відносини між кредитором і боржником мали надійну основу. Співробітництво з країною, яка здійснює коригувальні програми за підтримки МВФ, дає банкам певні гарантії, що така країна справді стала на шлях оздоровлення економіки і зможе в майбутньому встановити нормальні фінансові відносини з банком.
|
|
4. МВФ співпрацює з банками в інтересах країн-боржників і для підтримки життєздатності фінансової системи в цілому.
|
|
Країни, що розвиваються, не мають ніякого впливу на політику МВФ
|
1. Оскільки розмір внеску визначається економічним потенціалом країни і її значенням у системі міжнародної торгівлі, а також з огляду на те, що країни, які мають найбільші фінансові частки в МВФ, повинні мати вирішальний голос при прийнятті рішень, то очевидно, що країни, які розвиваються, неминуче матимуть менший вплив у МВФ, ніж індустріальне розвинуті.
|
2. Країни, що розвиваються, мають приблизно 40 відсотків загальної кількості голосів у Фонді. Цього достатньо як для того, щоб впливати на процес прийняття рішень, так і для того, щоб заблокувати неприйнятні для них принципові рішення, які приймаються кваліфікованою більшістю в 85 або 70 відсотків голосів.
|
|
3. Щодо багатьох проблем позиції країн—членів МВФ взагалі не залежать від рівня їхнього економічного розвитку.
|
239
Закінчення табл. 7.4
Стандартні звинувачення на адресу МВФ
|
Контраргументи МВФ
|
МВФ впливає тільки на країни з негативним платіжним балансом
|
1. Положення угоди про створення МВФ передбачають не-упереджене ставлення до всіх його членів. Численні рішення, які приймалися Радою директорів протягом багатьох років, підтверджують це.
|
2. Ясна річ, МВФ має сильніший вплив на політику тих країн, які користуються його кредитами, ніж тих, які не звертаються по допомогу.
|
|
3. На країни, які мають позитивний платіжний баланс або не звертаються по допомогу, МВФ має три можливості впливу:
|
|
— публічне висловлювання своєї позиції в друкованих джерелах МВФ;
|
|
— проведення щорічних консультацій з країнами;
|
|
—використання МВФ як форуму, де будь-яка країна-член може обговорювати політику уряду іншої країни і висловлювати з цього приводу свою позицію.
|
|
МВФ та Світовий банк проводять політику змови стосовно країн, що розвиваються
|
1. Ця підозра базується на недостатньому розумінні завдань і цілей обох організацій та принципів їхнього функціонування.
|
2. Співробітництво між МВФ та МБРР має єдину мету: якісне поліпшення послуг, які надаються цими двома організаціями країнам-членам.
|
Світовий досвід свідчить, що Міжнародний валютний фонд і Світовий банк успішно фінансували програми економічної перебудови в різних країнах. Допомога МВФ Україні спрямована на стабілізацію функціонування грошово-кредитної системи, а кошти Світового банку — на фінансування критичного імпорту і підтримку бюджету та фінансування різних інвестиційних проектів.
Проте у відносинах з МВФ Україні треба враховувати не тільки позитивні аспекти допомоги, а й комплекс звинувачень, що є, власне, концентрованим негативним досвідом багатьох країн.