3.5.7.3. Міжнародні договори в рамках снд

24 вересня 1993 p. держави-члени підписали Договір про створення Економічного союзу. Основними цілями створеного союзу були визначені: формування умов стабільного розвитку економічних сторін, поетапне створення спільного економічного простору на базі ринкових відносин, створення рівних можливос­тей і гарантій для всіх господарських суб'єктів, вирішення різно­манітних соціально-економічних завдань. Досягнення цієї мети передбачає забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили, узгоджену грошово-кредитну, податкову, зовніш­ньоекономічну, митну і валютну політику. Сторони погодились, що Економічний союз створюється поступовим поглибленням ін­теграції, координацією дій у здійсненні економічних реформ.че-

78

рез міждержавну асоціацію вільної торгівлі, митний, валютно-грошовий союзи. З метою створення міждержавної асоціації ві­льної торгівлі країни домовились у своїх взаємовідносинах за­безпечити послідовне зниження і відміну митних зборів, подат­ків, а також кількісних обмежень, гармонізацію митного законо­давства, спрощення митних процедур, уніфікацію форм митної документації для ведення митної статистики, поетапне зближен­ня тарифів на перевезення вантажів і пасажирів, транзитних та­рифів за дотримання принципу свободи транзиту, недопущення несанкціонованого реекспорту в треті країни.

Розвитком положень цих домовленостей стало підписання 15 квітня 1994 p. головами держав Договору про створення Асоці­ації вільної торгівлі. Росія ініціювала створення Митного і Платі­жного союзів, до яких, крім неї, спочатку увійшли Білорусь і Ка­захстан (січень 1995 p.), а після завершення зустрічі голів урядів у Москві (3 листопада 1995 р.) до них приєдналися Киргизстан, Узбекистан і Таджикистан. Україна до цих структур не увійшла.

29 березня 1996 p. був підписаний Договір про поглиблення ін­теграції в економічній і гуманітарній галузях між Росією, Білорус­сю, Казахстаном і Киргизстаном, у якому визначені головні за­вдання поетапного поглиблення інтеграції в економіці, науці, освіті, культурі, соціальній сфері. Серед них: формування єдиного економічного простору для забезпечення ефективного функціону­вання спільного ринку товарів, послуг, капіталів, робочої сили, розвитку єдиних транспортних, енергетичних, інформаційних сис­тем, гармонізація законодавства, створення рівних можливостей отримання освіти й доступу до досягнень науки і культури тощо.

Виходячи з реальної ситуації, відповідно до програми діяль­ності Уряду, два зовнішніх відомства — Міністерство закордон­них справ і Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгів­лі — розробили Концепцію розвитку відносин України з краї­нами СНД. В ній стверджується, що створення ефективних умов торговельно-економічних зв'язків у відносинах з цими країнами для забезпечення доступу до ресурсів та ринків збуту країн СНД, а також залучення інвестицій і ресурсів для реформування еко­номіки України є необхідним чинником стабілізації вітчизняного виробництва. Звідси — й потреба участі України в діяльності Економічного союзу (відповідно до статусу асоційованого членс­тва) з приділенням основної уваги формуванню зони вільної тор­гівлі, розвитку взаємовигідної кооперації, співпраці щодо ство­рення об'єктів у третіх країнах, підвищення конкурентоспромож­ності продукції на ринках цих країн, створення спільних підпри-

79

ємств, фінансово-промислових груп. Україна однією з перших ратифікувала Угоду про сприяння розвиткові виробничої коопе­рації підприємств і галузей держав—учасниць СНД, укладеної у грудні 1993 p., якою передбачалося взаємне незастосування ввіз­ного та вивізного мита, податків, акцизів і кількісних обмежень щодо товарів, які поставляються кооперацією.

Практика показує, що ідею поступової інтеграції за зразком Європейського співтовариства в СНД досить складно реалізува­ти. Великі розбіжності в характері і темпах процесів перетворень у державах СНД роблять фактично неможливою їхню взаємодію на основі єдиних економічних правил. За офіційними даними, діє лише 130 з більш як 800 угод, укладених у рамках СНД. Багато з них є декларативними або рекомендаційними і підписані лише частиною держав-членів. Сучасною тенденцією в розвиткові співдружності стало створення ряду субрегіональних угруповань у складі декількох членів СНД: Центральноазіатський Союз (Ка­захстан, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан), Митний Союз (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан), Союз Бі­лорусі та Росії, ГУУАМ, створене за ініціативою України в 1997р. у Страсбурзі спочатку як неформальне об'єднання дер­жав — до якого увійшли Грузія, Україна, Азербайджан та Мол­дова, а в 1999 p. приєднався Узбекистан. При створенні ГУУАМ оптимально використані чинники географічної близькості, спіль­ності проблем, господарських та культурних зв'язків, сучасного стану взаємної торгівлі. ГУУАМ створений з метою економічно­го співробітництва країн-членів, забезпечення транспортних ко­ридорів і комунікаційних систем між Азією і Європою, що йдуть в обхід Росії. Крім того, передбачається вироблення узгоджених позицій у міжнародних організаціях, а також консультації із За­ходом з питань безпеки. ГУУАМ отримала офіційний статус міжнародної організації 7 червня 2001 р. на основі Хартії підпи­саної президентами всіх країн-членів в м. Ялта (Україна).