5.7. Україна в організації об'єднаних націй

5.7.1. Історичний аспект

Україна була однією з держав — засновниць Організації і ста­ла повноправним членом ООН з дня її заснування.

Велика роль у створенні ООН належить колишньому СРСР, який виніс на своїх плечах основний тягар Другої світової війни.

145

У серпні — вересні 1944 р. на пропозицію СРСР відбулися попе­редні переговори представників Радянського Союзу, США та Ве­ликобританії, внаслідок яких було розроблено «Пропозиції щодо створення Всесвітньої міжнародної організації безпеки», які й стали основою Статуту ООН.

На Ялтинській конференції (7 лютого 1945 р.) радянська деле­гація внесла пропозицію, щоб кілька радянських республік були запрошені на конференцію Об'єднаних Націй як засновники міжнародної організації безпеки. Сторони підтримали цю пропо­зицію стосовно УРСР і БРСР, і було прийнято рішення, що уста­новча конференція Об'єднаних Націй відкриється 25 квітня 1945 р. у Сан-Франциско.

Український уряд наполегливо і цілеспрямовано готувався до цієї конференції. Було складено меморандум, у якому всебічно висвітлювався історико-культурний розвиток українських зе­мель, неспростовно, з посиланням на численні факти доводилось законне право України як однієї з держав, що найбільше потерпі­ли від фашистської агресії, брати участь у створенні нової міжна­родної організації.

У перші дні роботи конференції у Сан-Франциско радянська делегація порушила питання про включення УРСР та БРСР до складу держав — засновниць ООН. Цю пропозицію було при­йнято, і 6 травня 1945 р. українська делегація на чолі з народ­ним комісаром закордонних справ УРСР Дмитром Мануїльсь-ким прибула до Сан-Франциско. Д. Мануїльський очолив на конференції комітет, де була сформульовані преамбула, цілі й принципи Статуту ООН. З ініціативи УРСР до Статуту було включено ряд важливих положень, зокрема положення про сприяння міжнародному співробітництву у вирішенні економіч­них і соціальних проблем, про загальну повагу і дотримання прав та основних свобод людини незалежно від расової належ­ності, статі, мови і релігії.

25 червня 1945 р. дев'яте пленарне засідання конференції схвалило Статут ООН, Статут Міжнародного Суду та Угоду про підготовчу комісію, а 26 червня відбулося підписання установчо­го акта цієї організації— Статуту ООН. 22 серпня 1945 р. Прези­дія Верховної Ради Української РСР ратифікувала Статут ООН. З моменту створення ООН і до дня проголошення незалежності України ООН була фактично єдиною трибуною, через яку міжна­родна громадськість отримувала інформацію про історію і куль­туру українського народу. Представників України не раз обирали на високі пости у різних органах ООН.

146

Новий етап участі незалежної України в міжнародних органі­заціях почався з 24 серпня 1991 року. Цього ж року, вперше за 45 років членства в ООН, делегація України брала участь у роботі сесії ГА ООН, керуючись тільки інтересами власної держави.

Сучасними пріоритетними сферами діяльності ООН для України є:

— розробка ефективних підходів до зміцнення міжнародної та регіональної безпеки;

— більш повне залучення ООН до процесу роззброєння, зо­крема ядерного, зниження військового протистояння у різних ре­гіонах світу, проведення конструктивного діалогу з проблем кон­версії, участь у формуванні нових і зміцненні існуючих регіо­нальних структур безпеки, налагодження співробітництва з ними;

— використання досвіду ООН для розв'язання соціально-еко­номічних проблем, експертної допомоги в інтересах державного будівництва України, сприяння переходу до ринкової економіки;

— використання унікальних можливостей ООН для ведення діалогу з представниками інших держав.

Перебуваючи у вересні 1995 р. у Києві, Генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос Галі зазначив: «У тому, що стосується Орга­нізації Об'єднаних Націй, роль України є унікальною і важли­вою. Я впевнений, що в найближчому майбутньому ми зміцнимо наші відносини, особливо у сфері інформації».