- •Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист Ns 14/18.2-183 від 27.02.01
- •Циганкова Тетяна Михайлівна гордєєва Тамара Федорівна міжнародні організації Навчальний посібник
- •Інституційне середовище міжнародного бізнесу
- •1.1. Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних відносин
- •1.2. Історія виникнення та етапи розвитку міжнародних організацій
- •Динаміка створення міжнародних організацій
- •1.3. Сутність сучасної міжнародної організації
- •1.4. Типізація міжнародних організацій
- •Типізація міжнародних організацій
- •Основні типи міжнародних організацій
- •Ключові терміни
- •Контрольні запитання і завдання
- •Запитання для обговорення
- •Механізм функціонування міжнародних організацій
- •2.1. Право міжнародних організацій
- •2.2. Механізми впливу міжнародних організацій на країни-члени
- •2.3. Прийняття рішень у міжнародних організаціях
- •2.4. Міжнародні службовці
- •2.5. Інститут постійних представництв держав при міжнародних організаціях
- •Ключові терміни
- •Контрольні запитання і завдання
- •Запитання і завдання для обговорення
- •Міждержавні економічні організації
- •3.1. Сутність і види міждержавних організацій
- •3.2. Основні функції міждержавних організацій
- •3.3. Порядок утворення міжнародних міждержавних організацій
- •3.4. Усталені організаційні структури міжнародних міждержавних організацій
- •Характеристика органів міждержавної організації
- •3.5. Діяльність основних міждержавних економічних організацій
- •3.5.1. Організація економічного співробітництва і розвитку (оеср)
- •Зовнішня торгівля країн оеср'
- •3.5.2. Європейський Союз (єс) 3.5.2.1. Історія і цілі створення єс
- •Хронологія утворення європейського союзу — єс (european union — eu)
- •3.5.2.2. Створення економічного і валютного союзу
- •Середньорічні темпи приросту зовнішньої торгівлі єс1
- •Зовнішня торгівля єс
- •Обсяг зовнішньої торгівлі на душу населення єс
- •3.5.2.3. Основні органи єс
- •3.5.2.4. Україна і єс
- •Технічна допомога tacis україні по секторах, %1
- •3.5.3. Європейська асоціація вільної торгівлі (єавт)
- •3.5.3.1. Мета та діяльність єавт
- •Зовнішня торгівля єавт
- •3.5.3.2. Організаційна структура єавт
- •3.5.4. Європейський економічний простір (єеп)
- •3.5.5. Центральноєвропейська ініціатива (цєі)
- •3.5.6. Рада держав Балтійського моря (рдбм)
- •3.5.7. Співдружність Незалежних Держав (снд)
- •3.5.7.1. Історія створення, цілі та принципи діяльності снд
- •3.5.7.2. Організаційна структура снд
- •3.5.7.3. Міжнародні договори в рамках снд
- •3.5.8. Організація Чорноморського економічного співробітництва (очес)
- •3.5.8.1. Історія створення і цілі очес
- •3.5.8.2. Основні органи очес
- •3.5.9. Асоціація держав Південно-Східної Азії (асеан)
- •Зовнішня торгівля асеан'
- •3.5Ло. Азіатсько-тихоокеанське економічне співробітництво (атес)
- •3.5.11. Ліга арабських держав (лад)
- •3.5.12. Рада арабської економічної єдності (раеє)
- •3.5.13. Карибське співтовариство і Карибський спільний ринок (каріком)
- •Зовнішня торгівля каріком'
- •Ключові терміни
- •Контрольні запитання і завдання
- •Запитання і завдання для обговорення
- •Міжнародні неурядові економічні організації
- •4.1. Сутність і види міжнародних неурядових організацій
- •4.2. Організаційні структури та форми діяльності неурядових економічних організацій
- •4.3. Діяльність основних неурядових економічних організацій
- •4.3.1. Європейське товариство з вивчення громадської думки та маркетингових досліджень (єсомар)
- •4.3.2. Міжнародна асоціація економічних наук
- •4.3.3. Міжнародний кооперативний альянс (мка)
- •4.3.4. Європейський діловий конгрес (єдк)
- •4.3.5. Римський клуб
- •4.3.6. Дакарський клуб
- •Ключові терміни
- •Контрольні запитання і завдання
- •Запитання для обговорення
- •Оон та міжнародне економічне співробітництво
- •5.1. Історія створення, цілі та принципи діяльності оон
- •5.2. Головні органи та структура оон
- •5.2.1. Генеральна Асамблея оон (га оон)
- •5.2.2. Рада Безпеки оон
- •5.2.3. Економічна і Соціальна Рада (екосор)
- •5.2.4. Рада з Опіки оон
- •5.2.5. Міжнародний Суд
- •5.2.6. Секретаріат оон
- •5.3. Структура та діяльність генеральної асамблеї оон
- •5.4. Регіональні економічні комісії
- •5.4.1. Європейська економічна комісія (єек)
- •5.4.2. Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ескато)
- •5.4.3. Економічна комісія для Латинської Америки і країн Карибського басейну (еклак)
- •5.4.4. Економічна комісія для Африки (ека)
- •5.4.5. Економічна і соціальна комісія оон для Західної Азії (ескза)
- •5.5. Міжурядові установи, зв'язані 3 оон
- •5.5.1. Групи міжнародних установ
- •5.5.2. Спеціалізовані установи оон
- •5.5.2.1. Міжнародна організація праці (моп)
- •5.5.2.2. Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (юнщо)
- •5.5.2.3. Продовольча і сільськогосподарська Організація Об'єднаних Націй (фао)
- •5.5.2.4. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (мфср)
- •5.5.2.5. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (юнеско)
- •5.5.2.6. Всесвітня організація інтелектуальної власності (воів)
- •5.5.2.7. Міжнародна морська організація (ммо)
- •5.5.2.8. Міжнародна організація цивільної авіації (ікао)
- •5.5.2.9. Всесвітній поштовий союз (впс)
- •5.5.2.10. Міжнародний союз електрозв'язку (мсе) та Міжнародний союз з телекомунікацій (мст)
- •5.5.2.11. Всесвітня метеорологічна організація (вмо)
- •5.5.2.12. Всесвітня організація охорони здоров'я (вооз)
- •5.5.2.13. Міжнародне агентство з атомної енергії (магате)
- •5.5.2.14. Всесвітня організація з туризму (вот)
- •5.6. Програми 1 робочі органи оон
- •5.6.1. Програма розвитку оон (проон)
- •5.6.2. Програма добровольців оон
- •5.6.3. Конференція оон з торгівлі і розвитку (юнктад)
- •5.6.4. Програма оон з навколишнього середовища (юнеп)
- •5.6.5. Всесвітня продовольча програма (впп)
- •5.7. Україна в організації об'єднаних націй
- •5.7.1. Історичний аспект
- •5.7.2. Сучасне співробітництво
- •Участь україни в організації об'єднаних націй
- •Ключові терміни
- •Контрольні запитання і завдання
- •Запитання і завдання до обговорення
- •Міжнародні організації та регулювання світової торгівлі
- •6.1. Система міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі
- •6.2. Глобально-універсальні торговельні організації
- •6.2.1. Конференція оон з торгівлі і розвитку (юнктад)
- •6.2.2. Комісія оон з права міжнародної торгівлі (юнсітрал)
- •6.2.3. Міжнародний торговельний центр (мтц)
- •6.2.4. Всесвітня митна організація (вмо)
- •6.2.5. Бюро міжнародних виставок (бмв)
- •6.2.6. Міжнародна торговельна палата (мтп)
- •Органи мтп
- •6.2.7. Спілка міжнародних ярмарків (смя)
- •6.3. Регіональні торговельні організації
- •6.3.1. Північноамериканська зона вільної торгівлі (нафта)
- •Зовнішня торгівля нафта'
- •6.3.2. Південний спільний ринок (меркосур)
- •Зовнішня торгівля меркосур'
- •6.3.3. Латиноамериканська асоціація інтеграції (лаі)
- •Зовнішня торгівля лаг
- •6.3.4. Митний та економічний союз Центральної Африки (месца)
- •6.3.5. Спільний ринок Східної і Південної Африки (срспа)
- •6.4. Галузеві торговельні організації
- •6.4.1. Багатосторонні міжурядові організації з регулювання світових товарних ринків
- •6.4.2. Організація країн — експортерів нафти (опек)
- •6.4.2.1. Історія створення і цілі організації
- •Зовнішня торгівля'
- •6.4.2.2. Організаційна структура опек
- •6.4.2.3. Фонд міжнародного розвитку опек
- •6.5. Міжнародні організації із стандартизації та сертифікації
- •6.5.1. Міжнародна організація із стандартизації (ісо)
- •Структура діяльності міжнародної організації із стандартизації (ісо)
- •6.5.2. Міжнародна електротехнічна комісія (мек)
- •Структура діяльності міжнародної електротехнічної комісії (мек)
- •6.5,3. Європейські організації в галузі стандартизації і сертифікації продукції
- •6.5.3.1. Європейський комітет із стандартизації (сен)
- •6.5.3.2. Європейський комітет із стандартизації в електротехніці (сенелек)
- •6.5.3.3. Європейське бюро стандартизації для ремесел, малих і середніх підприємств
- •6.5.3.4. Міжскандинавська організація із стандартизації (інста)
- •6.5.4. Міждержавна рада із стандартизації, метрології і сертифікації країн — учасниць снд (мдр)
- •6.6. Система гатт — вто (генеральна угода 3 тарифів і торгівлі — всесвітня торговельна організація)
- •6.6.1. Історія створення гатт
- •6.6.2. Структура гатт
- •Структура генеральної угоди 3 тарифів і торгівлі
- •6.6.3. Організаційна структура гатт
- •6.6.4. Принципи гатт
- •6.6.5. Міжнародні багатосторонні торговельні переговори (раунди)
- •Торговельні раунди гатт
- •6.6.6. Результати Уругвайського раунду гатт
- •6.7. Всесвітня торговельна організація (вто) (World Trade Organization — wto)
- •6.7.1. Загальна характеристика
- •6.7.2. Організаційна структура вто
- •6.7.3. Приєднання до системи гатт—вто
- •6.7.4. Україна і вто
- •Контрольні запитання і завдання
- •Запитання для обговорення
- •Міжнародні валютно-кредитні організації
- •7.1. Система міжнародних валютно-кредитних організацій
- •7.2. Міжнародний валютний фонд 7.2.1. Історія виникнення
- •7.2.2. Цілі та функції мвф
- •7.2.3. Організаційна структура мвф
- •7.2.4. Вступ до мвф
- •7,2.5. Фінансова структура мвф
- •7.2.6. Напрями діяльності мвф
- •Характеристика кредитів мвф
- •Фінансова діяльність мвф в 1997—1998 фінансових роках'
- •7.2.7. Умови надання кредитів мвф
- •7.2.8. Проблеми в діяльності мвф
- •Найпоширеніші звинувачення на адресу мвф та контраргументи фонду
- •7.2.9. Україна в мвф
- •7.3. Група всесвітнього банку
- •7.3.1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (мбрр)
- •7.3.1.1. Загальна характеристика і цілі створення мбрр
- •7.3.1.2. Організаційна структура мбрр
- •Постійні комітети ради директорів мбрр
- •7.3.1.3. Напрями діяльності мбрр
- •Характеристика напрямів діяльності мбрр
- •7.3.1.4. Кредити мбрр
- •Обсяги інвестиційних кредитів 1996—1999 pp.'
- •Обсяги системних кредитів мбрр в 1996—1999 фінансових роках'
- •Умови надання кредитів мбрр залежно від категорії клієнта'
- •Статутний кредитний ліміт мбрр' statuary lending limit
- •Заходи покарання боржників банку
- •7.3.1.5. Джерела фінансових ресурсів мбрр
- •Кількість акцій та голосів, що належать деяким країнам—членам мбрр (Subscription to capital stock and voting power) за станом на зо червня 1999 р.
- •Класифікація країн—членів всесвітнього банку
- •7.3.1.6. Діяльність Всесвітнього банку в Україні
- •Програма кредитування, запропонована всесвітнім банком україні
- •7.3.2. Міжнародна асоціація розвитку (мар)
- •7.3.3. Міжнародна фінансова корпорація (мфк)
- •7.3.4. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (багі)
- •7.3.5. Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (мцуіс)
- •7.4. Банк міжнародних розрахунків (бмр)
- •7.5. Регіональні банки розвитку
- •7.5.1. Європейський інвестиційний банк (єіб)
- •7.5.2. Європейський банк реконструкції та розвитку (єбрр)
- •7.5.2.1. Історія створення, цілі та функції Банку
- •7.5.2.2. Фінансові ресурси Банку
- •Участь країн—членів єбрр у статутному капіталі банку
- •7.5.2.3. Умови, види, об'єкти та напрями фінансування
- •7.5.2.4. Організаційна структура єбрр
- •7.5.2.5. Україна та єбрр
- •Проекти, по яких підписані угоди станом на грудень 1999 року (мли екю)
- •7.5.3. Чорноморський банк торгівлі і розвитку (чбтр)
- •Кількість акцій чбтр, що їх можуть викупити країни—члени чес
- •7.6. Організації 3 регулювання зовнішньої заборгованості
- •7.6.1. Паризький клуб
- •7.6.2. Лондонський клуб кредиторів
- •Ключові терміни
- •Контрольні запитання і завдання
- •Запитання і завдання для обговорення
- •Стислі відомості про міжнародні організації
Зовнішня торгівля країн оеср'
(млрд дол.; у поточних цінах)
Показник
|
Роки
|
Коефіцієнт зростання 1960 р. =1,0
|
||||
1960
|
1970
|
1980
|
1990
|
1997
|
||
Оборот
|
179,3
|
474,3
|
2799,3
|
5206,0
|
7726,7
|
43,1
|
Експорт (фоб)
|
87,7
|
230,6
|
1311,3
|
2534,1
|
3835,9
|
43,7
|
Імпорт (сиф)
|
91,6
|
243,7
|
1488,0
|
2671,9
|
3890,8
|
42,5
|
Сальдо
|
-3,9
|
-13,1
|
-176,7
|
-137,8
|
-54,9
|
|
Коефіцієнт покриття імпорту експортом,%
|
95,7
|
94,6
|
88,1
|
94,8
|
98,6
|
|
3.5.2. Європейський Союз (єс) 3.5.2.1. Історія і цілі створення єс
Договір про створення Європейського Союзу (European Union — EU) було підписано в 1992 р. в Маастрихт! (Нідерланди) керівниками держав і урядів 12 держав — членів Європейського співтовариства. 1 листопада 1993 р. договір набрав чинності. 2 жовтня 1997 р. була підписана Амстердамська угода, яку можна розглядати як удосконалений варіант раніше підписаної Маастрихтської угоди. Підписанню угод про ЄС передував досить тривалий процес побудови європейської інтеграційної моделі (див. табл. 3.3) і відповідних інститутів Європейського Союзу, тобто органів управління самою наднаціональною організацією. У 1946 р. в своїй історичній промові у Цюриху (Швейцарія) прем'єр-міністр Великобританії у роки війни Уінстон Черчілль заявив про необхідність створення «свого роду Сполучених Штатів Європи». Влітку 1947 р. почав діяти американський «план Маршалла» для відбудови економіки Європи. Надання допомоги пропонувалося всім державам континенту, але прийняли її тільки країни Західної Європи.
' Устинов И. Н. Мировая торговля: Статистико-аналит. справочник. — М.: Экономика, 2000. — С. 141.
48
Таблиг^я 3.3
Хронологія утворення європейського союзу — єс (european union — eu)
Дата
|
Подія
|
1947 p.
|
План Маршалла для економічного відродження Європи після Другої світової війни
|
1948р.
|
Створення митного союзу Бенілюкс
|
1948р.
|
Створення Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС) для керівництва виконанням плану Маршалла
|
1949 p.
|
Створення Ради Європи в Страсбурзі.
|
18 квітня 1951 p.
|
Підписання в Парижі Договору про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС)
|
25 березня 1957 p.
|
Підписання в Римі угод про заснування Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом)
|
1967р.
|
Злиття ЄОВС, ЄЕС і Євратом у Європейське співтовариство — ЄС (European Community — EC)
|
1968 p.
|
Завершення створення митного союзу
|
1 січня 1973 p.
|
Вступ до Європейського співтовариства Данії, Ірландії і Сполученого Королівства Великобританії
|
червень 1979р.
|
Перші вибори Європейського парламенту прямим загальним голосуванням
|
Січень 1981 p.
|
Вступ до Європейського співтовариства Греції
|
Січень 1986 p.
|
Вступ до Європейського співтовариства Португалії і Іспанії
|
3 жовтня 1990 p.
|
Об'єднання Німеччини
|
7 лютого 1992 p.
|
Підписання Маастрихтської угоди про створення Європейського Союзу — ЄС (European Union — EU)
|
Травень 1992 p.
|
Підписання Угоди про Європейський економічний простір між Європейським співтовариством і Європейською асоціацією вільної торгівлі
|
1 листопада 1993 p.
|
Набрання чинності Маастрихтської угоди про створення Європейського Союзу
|
1 січня 1995 p.
|
Вступ до Європейського Союзу Австрії, Фінляндії та Швеції
|
2 жовтня 1997 p.
|
Підписання Амстердамської .угоди про Європейський Союз
|
1 січня 1999 p.
|
Початок завершальної стадії створення Економічного і валютного союзу (ЕВС). В 11 країнах ЄС введено в обіг єдину грошову одиницю — євро, в якій до 2002 p. здійснюватимуться безготівкові розрахунки
|
49
У період з 1945 до 1950 р. були створені: Організація європейського економічного співробітництва (1948 р.) для керівництва виконанням «плану Маршалла» (пізніше перетворена в ОЕСР — Організацію економічного співробітництва і розвитку) і Рада Європи (1949 р.). Починаючи з 1948 р., як модель нового виду економічного співробітництва між країнами почав діяти митний союз Бенілюксу, який об'єднав Бельгію, Нідерланди та Люксембург.
Перші конкретні кроки на шляху до нового союзу були зроблені з ініціативи міністра національного планування Франції Жа-на Моне, який запропонував передати керівництво виробництвом вугілля та сталі єдиному наднаціональному органу. План створення Європейського об'єднання вугілля та сталі, оприлюднений 9 травня 1950 р. міністром закордонних справ Франції Робером Шуманом, полягав у переведенні ключових для військової індустрії галузей під міжнародний контроль за допомогою договору, який мав би з погляду міжнародного права обов'язковий характер. Італія і країни Бенілюксу одразу підтримали цю ідею, і 18 квітня 1951 р. було підписано Паризький договір між Францією, Німеччиною, Італією, Бельгією, Нідерландами та Люксембургом. Автор проекту Робер Шуман запропонував, щоб промисловість кожної країни-члена була передана під спільну Верховну адміністрацію, дев'ять членів якої були б повністю незалежними від країн—членів договору у виконанні своїх функцій. Парламентська асамблея ЄОВС почала функціонувати 10 серпня 1952р. на чолі з французьким державним діячем Жаном Моне — першим президентом вищого керівництва Європейського об'єднання вугілля і сталі. До її складу входило 78 делегатів, які призначалися парламентами країн-членів. Повноваження Парламентської асамблеї полягали в нагляді за діяльністю Верховної адміністрації через заслуховування річних звітів і у випадку необхідності відправки її у відставку. На пропозицію Нідерландів і Бельгії була заснована Рада міністрів, яка складалася з шести членів шістьох країн-членів і призначалася для гармонізування національних інтересів країн і дій Верховної адміністрації. Для нагляду за законністю розпоряджень Верховної адміністрації створювався Суд справедливості. Для консультування органів ЄОВС у їхній повсякденній роботі був створений Консультативний комітет, до складу якого входили управлінці, наймані працівники, споживачі, дилери тощо, які призначалися Радою міністрів на дворічний термін. Структура управління ЄОВС стала прообразом структури управління Європейського Союзу.
50
Шість країн — засновників ЄОВС продовжили свою діяльність і схвалили 29 травня 1956 р. доповідь бельгійського державного діяча Поля Генрі Спаака з проблем всеохоплюючого економічного союзу і союзу в галузі мирного використання ядерної енергії. Це привело до підписання «шісткою» 25 березня 1957р. Римських угод, які заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом). Спочатку всі ці співтовариства мали окремі органи управління. Із злиттям вищого керівництва ЄОВС і Комісії ЄЕС було створено у 1967 р. інституційний прообраз сучасного Європейського співтовариства, відомого якЄС.
Наступне розширення співробітництва пов'язане як зі вступом нових членів, так і зі співробітництвом з іншими міжнародними організаціями: вступ Данії, Ірландії, Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії в ЄЕС (січень 1973 р.); Греції (січень 1981 р.); Іспанії і Португалії (січень 1986 р.), Австрії, Фінляндії, Швеції (січень 1995 р.); підписання угоди (травень 1992 р.) про спільний економічний простір між ЄЕС і Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ), яка формує найбільший у світі ринок (380 млн споживачів).
1 листопада 1993 р. набрала чинності Угода про Європейський Союз. Відповідно до цієї Угоди засновується політичний і економічний союз, який означає проведення спільної економічної і зовнішньої політики, а також політики в галузі безпеки і співробітництва у соціальній сфері. Крім того, запроваджується єдине європейське громадянство, підвищується роль Європейського парламенту, розширюються повноваження органів ЄС. Положення Маастрихтської угоди були розвинуті й доповнені Амстердамською одно іменною угодою (1997 р.). Доповнення стосувалися питань принципів демократії, прав людини, соціальної політики, міждержавного співробітництва в сфері внутрішніх справ і юстиції, боротьби із злочинністю, тероризмом, наркобізнесом, корупцією, расизмом. Розширені повноваження Європейського парламенту в прийнятті законодавчих актів ЄС. Амстердамський саміт затвердив Пакт стабільності й зростання, який наголошував на першочерговості створення сприятливих умов для економічного зростання і нових робочих місць.
На сьогодні ЄС являє собою найвищий ступінь європейської економічної і політичної інтеграції. До його складу входять 15 держав: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Порту-
51
галія, Фінляндія, Франція, Швеція. Населення Європейського Союзу становить 325 млн. чоловік, ВНП — 4414 млрд дол., ВНП на душу населення — 13 594 дол., частка в світовій торгівлі—21 %.
Європейський Союз базується на трьох засадах:
1) Європейське співтовариство (ЄОВС, ЄЕС, Євратом) з доповненнями та формами співробітництва, передбаченими угодою про Європейський Союз (Маастрихтська й Амстердамська угоди);
2) спільна зовнішня політика і політика у сфері міжнародної безпеки;
3) співробітництво у внутрішній та правовій політиці. Якщо європейські договори 50-х років укладалися для сприяння економічному зростанню, підвищенню життєвого рівня з метою запобігти війні, зміцнити мир і свободу, то цілями Європейського Союзу стали:
— утворення тісного союзу народів Європи;
— сприяння збалансованому та довгостроковому економічному прогресу, особливо завдяки створенню простору без внутрішніх кордонів;
— посилення економічного та соціального співробітництва;
— утворення економічного та валютного союзу і створення в перспективі єдиної валюти; утвердження власної ідентичності в міжнародній сфері, особливо шляхом проведення спільної зовнішньої політики і політики в сфері безпеки, а в перспективі — спільної оборонної політики;
—розвиток співробітництва у сфері юстиції та внутрішніх справ;
—збереження та примноження спільних надбань. Європейський Союз планує своє подальше розширення. Число його членів намічається довести з 15 до 26. На приєднання до ЄС претендують Болгарія, Угорщина, Кіпр, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словакія, Словенія, Чехія, Естонія. Але, за оцінками Комісії Євросоюзу, з усіх перелічених держав виставленим критеріям (стабільності функціонування національних інститутів, наявності ринкової економіки, конкурентоспроможності на внутрішньому ринку Євросоюзу, готовності прийняти на себе в повному обсязі зобов'язання, пов'язані з членством в ЄС) поки що жодна не відповідає повністю. У грудні 1997 р. Європейська рада остаточно затвердила список першочергових кандидатів, до якого увійшли Кіпр, Угорщина, Польща, Словенія, Чехія і Естонія. За оцінкою експертів, перші кандидати вступлять у ЄС не раніше 2005 року.
52