Структура діяльності міжнародної організації із стандартизації (ісо)

Напрями діяльності ІСО
У галузі стандартизації	У галузі сертифікації	Інформаційна діяльність
• Розробка стандартів у галузі машинобудування, хі­мії, неметалевих матеріалів, руд і металів, інформа­ційної техніки, сільського господарства, будівництва, спеціальної техніки, охорони здоров'я і медицини, навколишнього середовища, упакування і транспор­тування товарів • Розробка спільно з МЕК стандартів у галузі інформа­ційних технологій, мікропроцесорної техніки, телеко-мунікацій • Стандартизація систем забезпечення якості; розробка і видання міжнародних стандартів • Співробітництво з регіональними організаціями із стандартизації • Сприяння ВТО у поступовому переході на стандарти ІСО в розробці технічних умов постачання товарів • Сприяння країнам, що розвиваються, в галузі розвит­ку національної стандартизації і вирівнювання рівнів стандартизації; розробка рекомендацій; підготовка спе­ціалістів і навчальних посібників із стандартизації • Співробітництво з ООН у напрямку стимулювання співробітництва промислове розвинутих країн і країн, що розвиваються, в галузі стандартизації і метрології; створення міжнародних навчальних центрів • Сприяння взаємному визнанню і прийняттю націо­нальних і регіональних систем сертифікації, а також використання міжнародних стандартів у галузі випро­бувань і підтвердження відповідності • Надання методичної і інформаційної допомоги Раді ІСО в розробці міжнародних стандартів; організація семінарів, розробка керівництв; координація діяльності ІСО з міжнародними метрологічними організаціями	• Сприяння укладанню дво- та багато­сторонніх угод про взаємне визнання; розробка спільно з МЕК принципів гар­монізації національних систем сертифі­кації • Розробка організаційно-методичних до­кументів із сертифікації; методичне сприяння створенню систем сертифіка­ції у країнах, де вони відсутні • Співробітництво з іншими міжнарод­ними організаціями; видання спільно з МЕК, МТЦ, ЮНКТАД/ВТО, ЮНКТАД і ВТО спеціального дослідження «Сер­тифікація. Принципи і практика» • Сприяння взаємному визнанню і при­йняттю національних і регіональних си­стем забезпечення якості, а також вико­ристанню міжнародних стандартів на випробування, контроль, сертифікацію, системи якості • Підготовка керівництв з випробувань, інспекційного контролю і сертифікації продукції та процесів, а також з діяль­ності оцінки випробувальних лаборато­рій, органів з сертифікації і систем за­безпечення якості; вивчення методів оцінки відповідності продукції і систем забезпечення якості встановленим вимо­гам у різних країнах • Співробітництво з МЕК для видання спільних керівництв з сертифікації	• Координація і гармонізація діяльності ІСО і членів органі­зації у галузі інформаційних послуг, баз даних, маркетингу, продажу стандартів і технічних умов • Консультування Генеральної асамблеї ІСО з питань розроб­ки політики і гармонізації стан­дартів; керівництво функціо­нуванням інформаційної мере­жі ІСО — ІСОНЕТ; • Розробка керівництв з органі­зації і роботи інформаційних центрів сертифікації • Вивчення і аналіз інформа­ційних і маркетингових послуг • Розробка і поширення реко­мендацій щодо загальних прин­ципів збору, зберігання, пошуку інформації, обміну нею • Організація і ведення систе­ми виробництва і розповсю­дження документів в ІСО • Популяризація міжнародних стандартів у галузі інформа­ційних послуг і заохочення до їх застосування • Інформаційне співробітництво з міжнародними організаціями

Вищий орган ІСО — Генеральна асамблея — скликається один раз на три роки. Кожна національна організація зі стандар­тизації має в Генеральній асамблеї один голос і може направити делегацію щонайбільше з трьох осіб. У період між сесіями Гене­ральної асамблеї роботою ІСО керує Генеральна рада. Обраний президент ІСО є водночас і головою Ради, яка щорічно складає звіт про діяльність і затверджує річний бюджет організації. Раді підпорядковані сім комітетів: 1) Технічне бюро (ПЛАКО); 2) Ко­мітет з вивчення наукових принципів стандартизації (СТАКО);

3) Комітет з оцінки відповідності (КАСКО); 4) Комітет з інфор­маційних систем і послуг (ІНФКО); 5) Комітет з надання допомо­ги країнам, що розвиваються (ДЕВКО); 6) Комітет із захисту прав споживачів (КОПОЛКО); 7) Комітет із стандартних зразків (РЕМКО). Для розробки міжнародних стандартів Генеральна ра­да затверджує спеціальні технічні комітети, кожен з яких має постійний номер і розробляє стандарти в якій-небудь вузькій сфері діяльності. Підготовкою проектів міжнародних стандартів у кожному технічному комітеті займається секретаріат. Крім то­го, існує Генеральний секретаріат, який координує діяльність технічних комітетів і виконує функції звичайного секретаріату будь-якої міжнародної організації. Діяльність Генерального сек­ретаріату контролює контрольна рада.

У рамках Комітету з інформаційних систем і послуг функціо­нує інформаційна система ІСОНЕТ, метою якої є забезпечення обміну інформацією про міжнародні і національні стандарти, про документи із стандартизації, про видання книг, довідників і навчальної літератури з питань стандартизації; встановлення контактів з інформаційними системами інших міжнародних ор­ганізацій (ООН, ЮНЕСКО,МАГАТЕ) і створення єдиної інфор­маційної мови. Розроблений Міжнародний класифікатор із стан­дартизації (МКС) являє собою методичну основу для підготовки національних покажчиків стандартів.

Розроблені Міжнародною організацією із стандартизації стан­дарти ISO серії 9000 та 14 000 спрямовані на забезпечення кон­курентоспроможності виробників на світовому ринку. Стандарти ISO серії 9000 встановлюють єдині міжнародні стандарти на сис­тему управління якістю в будь-якій виробничій чи сервісній ком­панії, стандарти ISO серії 14000 встановлюють вимоги до охоро­ни навколишнього середовища.

Згідно з офіційною домовленістю, яка встановлює взаємовід­носини між ІСО і Міжнародною електротехнічною комісією (МЕК), ці дві організації доповнюють одна одну, створюючи сис-

182

тему міжнародної стандартизації. Для забезпечення необхідної технічної координації вони створили спільні комітети з технічно­го програмування ІСО/МЕК та з питань стандартизації інформа­ційної технології.

Україна є комітетом — членом ІСО з січня 1993 p. і представ­лена в ній національною організацією з стандартизації — Держ­стандартом. 3212 технічних комітетів ІСО, які розробляють між­народні стандарти, Україна бере участь у роботі 64. Нині майже 60 % державних стандартів в Україні, введених у дію Держстан­дартом, наближені до міжнародних стандартів ІСО. Подальше наближення сприятиме ліквідації технічних бар'єрів для виходу українських товарів на ринки інших країн, підвищенню конку­рентоспроможності нашої продукції, захисту вітчизняного това­ровиробника.

У доповіді «Розвиток національної системи технічного регу­лювання в Україні у взаємозв'язку з довгостроковими стратегія­ми ІСО» і коментарях української делегації щодо програми QSAR (процедури взаємного визнання сертифікатів відповідності вимогам стандартів ISO серії 9000), підготовлених до 21-ої Гене­ральної асамблеї ІСО, яка проходила в Женеві у вересні 1998 p., відзначалося, що Україна, створюючи вітчизняну систему техніч­ного регулювання, орієнтується на довгострокові стратегії Між­народної організації із стандартизації.