5.5.2.13. Міжнародне агентство з атомної енергії (магате)

Міжнародне агентство з атомної енергії — МАГАТЕ (Interna­tional Atomic Energy Agency — IAEA) — засноване в 1957р., пра­цює під егідою ООН і налічує 124 країни-члена, включаючи Украї­ну. МАГАТЕ має на меті сприяння ширшому використанню атом­ної енергії для підтримки миру, здоров'я і добробуту в усьому світі, а також забезпечення того, щоб допомога, яка надається самою ор­ганізацією (або на її вимогу), не використовувалась у воєнних цілях.

Агентство має Міжнародну систему ядерної інформації у Від­ні, яка охоплює інформацію з усього світу про використання до­сягнень ядерної науки і технології, економічні й екологічні аспек­ти інших джерел енергії, Систему інформації про енергетичні ре­актори, Міжнародну систему інформації по сільськогосподарсь­ких науках і технологіях та ін.

Місцезнаходження МАГАТЕ — Відень (Австрія).

140

5.5.2.14. Всесвітня організація з туризму (вот)

Всесвітня організація з туризму — ВОТ (World Tourism Organization — WTO) заснована у 1975 p. як спадкоємець Міжна­родного союзу офіційних туристських організацій і налічує нині 130 країн — дійсних членів, одного спостерігача (Ватикан), 4 асоційованих члени і 329 членів, що приєдналися. В останню ка­тегорію входять урядові й міжурядові організації, що займаються туризмом, а також комерційні організації та асоціації, наприклад авіакомпанії, готелі, ресторани, банки, дослідні інститути, видав­ничі групи тощо.

Генеральна Асамблея ООН за згодою ЕКОСОР у 1977 р. ви­знала за ВОТ статус міжурядової автономної організації, відпові­дальної за розвиток туризму в світі. ВОТ є єдиною організацією в світі, в компетенцію якої включаються всі аспекти туризму в усьому світі. Метою створення організації були: сприяння розви­ткові туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння; надання технічного сприяння в підвищенні якості туристичних послуг; дотримання інтересів країн, що роз­виваються, в галузі туризму.

У жовтні 2000 р. Україну з офіційним візитом відвідав Генеральний секретар ВОТ Франческо Франжіаллі. У зустрі­чах з керівниками держави він наголошував на перспективнос­ті туристичної галузі в Україні, зокрема в розвиткові екотури-зму, зеленого туризму та сільського туризму, запропонував на­дати Україні технічну допомогу з боку ВОТ для розвитку цієї галузі.

Місцезнаходження ВОТ — Мадрид (Іспанія).

Решта міжурядових установ, зв'язаних з ООН, буде детально розглянута далі: Міжнародний торговельний центр — МТЦ (ЮНКТАД/ВТО) — в п.6.2.3, Всесвітня торговельна організація (ВТО) — у п.6.7.

5.6. Програми 1 робочі органи оон

Нині до цієї групи спеціалізованих органів ООН належить 14 структурних одиниць, які є складовою частиною органів Гене­ральної Асамблеї ООН, тобто не мають статусу автономних ор­ганізацій. Це програми і робочі органи ООН (Programmes and Bodies of the United Nations) (див. рис. 5.8).

141

5.6.1. Програма розвитку оон (проон)

Програма розвитку ООН — ПРООН (United Nations Develop­ment Programme — UNDP) — один із значних міжнародних кана­лів надання багатосторонньої технічної і передінвестиційної до­помоги — почала своє функціонування з 1966 р. Вона об'єднала «Розширену програму технічної допомоги ООН» і Спеціальний фонд. Основна мета програми — сприяння прискоренню еконо­мічного і соціального розвитку країн, що розвиваються, шляхом надання їм технічної допомоги в національних планах розвитку по лінії ООН. Під «технічною допомогою» в ООН розуміють здійснення як невеликих термінових програм, так і виконання комплексних проектів. «Проект» — це комплекс взаємопов'я­заних видів діяльності, спрямованих на досягнення конкретної мети в межах визначеного бюджету, терміну виконання і з єди­ним органом управління. ПРООН орієнтує свої програми на ви­корінення злиднів, створення робочих місць, поліпшення стано­вища жінок та охорону довкілля.

Проекти ПРООН включають: 1) проведення оглядів і дослі­джень можливості здійснення проектів і оцінки інших потенцій­них можливостей зростання виробництва і збуту товарів і послуг;

2) розширення і розвиток систем освіти, розвиток професійної і технічної підготовки, ліквідацію неписьменності; 3) створення можливостей для застосування сучасних методів і технологій ви­робництва; 4) зміцнення національних систем планування соці­ально-економічного розвитку.

Допомога ПРООН надається тільки на прохання урядів. Проек­ти включаються до національних і регіональних планів.

Проекти відрізняються значною диференціацією як за вартіс­тю, так і за термінами: від кількох тисяч до кількох мільйонів до­ларів, від кількох тижнів до восьми-десяти років. ПРООН, як правило, фінансує не більше половини вартості проекту, друга частина фінансується країною — отримувачем допомоги.

Нині ПРООН є найбільшою організацією, що фінансується за рахунок добровільних внесків. Країни самі визначають розмір і форму таких внесків. Основними донорами Програми з групи промислове розвинутих країн є: США, Японія, Нідерланди, Да­нія, Швеція, Німеччина, Норвегія; з країн, що розвиваються, — Індія, Китай, Саудівська Аравія, Таїланд.

Джерелами фінансування технічного сприяння по лінії ПРООН, як правило,є:

—центральний бюджет Програми;

142

—багатосторонні цільові фонди, що управляються ПРООН спільно з іншими міжнародними організаціями (Глобальний еко­логічний фонд, Багатосторонній фонд Монреальського протоко­лу, Фонд розвитку ООН для жінок, Фонд ООН з капітального розвитку тощо);

—додаткові ресурси (бюджетні кошти самої держави-отриму­вача, виділені на дво- чи багатосторонній основі «непрацюючі» позикові кошти тощо).

Понад 80% бюджету ПРООН спрямовуються в країни з річ­ним доходом на душу населення 750 доларів або менше.

Крім програм по окремих країнах реалізуються також регіональ­ні й міжрегіональні проекти, але їхня частка в загальному обсязі ді­яльності невелика. Програма практично ніколи не здійснює вико­нання проектів самостійно, а передає їх відповідним спеціалізо­ваним установам чи регіональним комісіям ООН. Діяльність про­грами охоплює зараз понад 175 країн, у яких здійснюється понад 6500 проектів. Річний бюджет ПРООН становить 1 млрд дол. США.

Виконавча рада є керівним органом програми. Вона складає­ться з представників 36 країн, які обираються строком на три ро­ки. Рішення Виконавчої ради приймаються на основі консенсусу. Головною посадовою особою Програми є Адміністратор, який призначається Генеральним секретарем ООН строком на чотири роки і затверджується Генеральною Асамблеєю.