3.5.2.4. Україна і єс

Європейське співтовариство визнало Україну як незалежну державу у 1991 році. Україна відкрила представництво і посольст­во у Брюсселі, а Європейська комісія, відповідно, — представниц­тво в Києві. Україна стала правонаступницею Угоди про торгівлю та комерційне й економічне співробітництво, укладеної між СРСР та Європейським співтовариством у грудні 1989 р. У Люксембурзі 14 червня 1994 p. була підписана Угода про партнерство і співро­бітництво між Україною і ЄС (УПС). Вона була ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 p. Процес ратифіка­ції Угоди парламентами країн—членів ЄС тривав набагато довше, і тому вона набула чинності тільки 1 березня 1998 р. У зв'язку із затягуванням процесу ратифікації 1 червня 1995 p. сторони уклали Тимчасову угоду, що набула чинності 1 лютого 1996 p. і містила всі положення основної угоди щодо доступу на товарний ринок, правил конкуренції та розв'язання спорів. Уже в листопаді 1994 p. держави—члени ЄС погодили спільну позицію щодо України. З березня 1995 p. почав діяти спільний комітет, утворений сторо­нами і призначений для моніторингу економічного і торговельного співробітництва. 6 грудня 1996 p. Радою міністрів ЄС був прийня­тий План дій щодо України. На зустрічі з членами Національної академії наук України комісар ЄК у Києві сер Бріттен, оцінюючи роль ЄС для реформ в Україні і роль України для ЄС, підкреслив:

«Україна займає центральне місце між Європою і Росією, що надає їй великої значущості в очах ЄС... У розв'язанні складного за­вдання перетворення України Євросоюз відіграє лише роль «ката­лізатора», що сприяє здійсненню трансформації суспільства».

УПС визначає наміри та зобов'язання сторін щодо забезпе­чення партнерства та взаєморозуміння, викладені в 109 статтях, 5 додатках, одному протоколі та декількох спільних деклараціях.

62

Цілями партнерства, проголошеними Угодою між Співтова­риством і Україною, є:

—забезпечення у відповідних межах політичного діалогу між сторонами, який сприятиме розвитку тісних політичних відносин;

—сприяння розвиткові торгівлі, інвестицій і гармонійних економічних відносин між сторонами;

—створення основ взаємовигідного економічного, соціально­го, фінансового, цивільного, науково-технічного та культурного співробітництва;

—підтримка зусиль України до зміцнення демократії й розвит­ку її економіки та завершення переходу до ринкової економіки.(значення технічного регламенту)

В Угоді сформульовані положення щодо доступу на товарний ринок, правил конкуренції та розв'язання спорів. Вона визначає 28 напрямів розвитку співпраці, серед яких: сприяння інвестиціям та їх захист, державні закупівлі, видобувна промисловість і виробни­цтво сировини, наука та технології, космічна промисловість, ядер­на безпека, транспорт, фінансові послуги і грошово-кредитна полі­тика, боротьба з відмиванням грошей, регіональний розвиток, малі та середні підприємства, освіта і професійна підготовка, захист споживачів, митна справа. Угода регламентує і поліпшує умови торгівлі товарами, визначає положення, що впливають на підпри­ємницьку діяльність та інвестиції, зокрема створення і діяльність компаній, транскордонні послуги, рух капіталів, конкуренцію, за­хист інтелектуальної, промислової і комерційної власності тощо. Згідно з Угодою утворена Рада з питань співробітництва, засідання якої проводяться раз на рік або в разі потреби.

УПС укладено на початковий період тривалістю 10 років. По завершенні цього терміну її дія продовжується, якщо одна або обидві сторони не захочуть припинити дію Угоди.

' ЄС є найбільшим інвестором і другим після Росії торговель­ним партнером України, а також найбільшим донором безоплат­ної фінансової допомоги.'

Значну матеріальну допомогу було надано Україні для підтрим­ки перехідного періоду у вигляді макрофінансової допомоги (під­тримка балансу платежів) шляхом надання позик. На 1998 p. сума допомоги становила 285 млн екю. Вона спрямовувалась на впрова­дження заходів у межах економічних реформ, на вдосконалення ядерної політики, на гуманітарну допомогу, пов'язану з проблема­ми, які виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи, на технічну допомогу всіх видів. Каналами надання допомоги слугували Про­грама TACIS та інші спеціальні програми. Таблиця 3.7 містить дані про суми фінансової допомоги Україні протягом 1991—1997 pp.

63

Таблиця 3.7

ДОПОМОГА ЄС УКРАЇНІ'

(витрати в млн екю)

~—"—-———- Роки	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	Всього
Показник ——-—-—-
1. Позики (макроекономічна допомога)				85.0	200.0				285.0
2.Гранти	28.1	70.2	72.5	55.7	51.3	77.3	40.0	43.5	438.6
А. За Програмами TACIS1'	24.5	48.2	42.0	27.0	32.0	27.4	30.8	35.5	267.4
Реструктуризація та розвиток підпри­ємств	1.4	17.5	12.4	4.3	10.7	10.3	14.0	10.7	81.2
Сільське господарство та продовольство	7.6	11.6	10.5	5.0	4.0	0.0	1.8	1.5	42.0
Енергетика та навколишнє середовище	6.1	8.0	5.4	12.0	6.9	6.3	8.5	9.6	62.8
Транспорт та телекомунікації	4.8	8.1	3.5	0.0	0.0	0.0	2,0	1.8	20.2
Розвиток людських ресурсів	4.6	3.0	6.4	4.0	7.0	7.8	3.0	8.0	43.8
Залишок			3.8	1.7	3.4	3.0	1.5	3.9	17.3
В. Механізми	Даних немає	Даних немає	Даних немає	Даних немає	4.0	11.2	9.2	8.0	32.4
Темпус (TEMPUS)			0.5	3.3	3.8	4.8	4.0	4,0	20.4
Бангкок		2.3	0.8	0.9	0.0	1.3	3.9	Даних немає	9.3
Демократія (DEMO) і Lien						1.0		0.5	1.5
Інші						1.5	5.2	3.5	10.2
С. Ядерна безпека	3.6	22.0	30.5	24.5	13.4	37.5	Даних немає	Даних немає	131,4
D. Гуманітарна допомога				4.2	1.9	1.3			7.4
Е. Міждержавні програми	Даних немає	Даних немає	Даних немає	Даних немає	Даних немає	Даних немає	Даних немає	Даних немає	Даних немає
Усього (І + II)	28.1	70.2	72.5	140.7	251.3	77.3	40.0	43.5	723.6

' Оцінка програми діяльності ЄС в Україні: Кінцевий звіт. — Т. 1: Основний звіт. — 1998. — Липень.

² Посилання на сектори діяльності Програми TASIC може не бути точним, оскільки з 1997—1998 pp. у Програмі дій використо­вуються різні класифікації секторів.

З таблиці видно, що обсяг двох основних форм допомоги Україні, секторних програм у межах річних Програм TACIS і про­грам з ядерної безпеки, швидко збільшувався протягом перших трьох років діяльності ЄС в Україні, і в 1993 р. досяг максималь­ного рівня — 73,8 млн екю. В 1994 р. спостерігався різкий спад виділення коштів TACIS у всіх секторах, крім енергетики і навко­лишнього середовища. Починаючи з 1995 р., рівень фінансування був майже такий самий, як до 1994 р., але фінансування обмежу­валося такими секторами, як реструктуризація та розвиток підпри­ємств, енергетика й навколишнє середовище і людські ресурси.

Частка України в загальному обсязі фінансування Програми TACIS зросла з 7 % у 1991 р. до майже 13 % у 1996 р. Це збіль­шення узгоджується із загальною політикою ЄС вважати Україну пріоритетним партнером серед усіх країн СНД.

Таблиця 3.8 містить дані про Програму TACIS, без устатку­вання і споруд. З таблиці видно, що найбільшу частку фінансу­вання одержав сектор реструктуризації і розвитку підприємств — 81 млн. екю, або ЗО % усієї суми, розміщеної в Україні протягом 1991—1997 pp., а в 1997 p. — навіть 45 %. Зменшення, яке спо­стерігається в 1998 p., пояснюється перенаправлениям втручання TACIS на користь реформ у сфері створення і розвитку закладів.

Таблищ 3.8