7.3.5. Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (мцуіс)

(International Center for Settlement of Investment Disputes)

МЦУІС створений у 1966 p., має на меті стимулювання приват­них інвестицій через урегулювання конфліктів між іноземними інвесторами та місцевими урядами. МЦУІС надає також кон­сультації, проводить дослідницьку роботу і здійснює випуск ви­дань з питань правового регулювання іноземних інвестицій.

Станом на ЗО червня 1999 p. членами МЦУІС були 131 країна. Участь МЦУІС у розв'язанні можливих спірних питань передба­чається умовами багатьох інвестиційних контрактів, а також ба­гато- і двосторонніх угод.

7.4. Банк міжнародних розрахунків (бмр)

Банк міжнародних розрахунків (БМР) створено у 1930 р. на ос­нові міжурядової угоди шести країн — Бельгії, Великобританії, Іта­лії, Німеччини, Франції та Японії — і конвенції цих держав з Швей­царією. Первинною метою створення Банку було врегулювання проблеми германських репарацій за результатами Першої світової війни. Зараз членами Банку є 41 держава з Європи, Азії та Америки, які представлені їхніми центральними банками. БМР — найстаріша міжнародна організація в галузі міжнародного валютного співробі­тництва. Незважаючи на участь у МБР США, Канади, Японії, Авст­ралії, ЮАР традиційно провідну роль у ньому відіграють країни За­хідної Європи. Відповідно до статуту Банк виконує дві основні функції: сприяння співробітництву між центральними банками країн—членів Банку і забезпечення додаткових сприятливих умов для міжнародних фінансових операцій. Банк здійснює регулювання міжнародних розрахунків і розробку нормативних документів з банківського нагляду за допомогою трьох комітетів, які працюють під егідою БМР і за підтримки його секретаріату:

—Базельського комітету з банківського нагляду, створеного в 1974 р. на основі угоди між Центральними банками Групи десяти

287

(Бельгія, Канада, Франція, Італія, Німеччина, Японія, Нідерлан­ди, Швеція, Швейцарія, Великобританія, США);

—Базельського комітету по системах платежів і розрахунків, який періодично збирається з 1989 р. під егідою БМР і здійснює нагляд за міжнародними розрахунками, узагальнює статистику і розробляє нові механізми міжнародних розрахунків;

—Постійного комітету з евровалют — Комітету Групи деся­ти, який постійно функціонує з 1971 р. і дає рекомендації щодо удосконалення банківського регулювання ринку евровалют.

Як розрахункова одиниця, в якій ведеться баланс БМР, до сьо­годнішнього дня застосовується золотий швейцарський франк. БМР — це акціонерне комерційне підприємство з капіталом 1,5 млрд золотих франків (сплачено 20 %), поділеним на 600 тис. акцій. Банк виконує депозитні операції, операції на ринку еврова­лют, операції з цінними паперами (крім акцій), продає та обліковує першокласні короткострокові зобов'язання, зберігає, купує та про­дає золото за свій рахунок або за рахунок центральних банків країн-членів. Банк надає технічну допомогу центральним банкам Східної Європи і республікам колишнього Радянського Союзу, де­яким азіатським країнам та країнам Південної Америки.

Вищим органом БМР є Генеральні збори, які проводяться що­річно у другий понеділок червня у складі голів ЦБ країн-членів і визначають політику організації. Виконавчим органом БМР, який керує поточною роботою Банку, є Рада директорів, що складаєть­ся з голів ЦБ Бельгії, Франції, Німеччини, Італії, Великобританії та США. Кожний із голів названих ЦБ призначає ще одного чле­на Ради з своєї країни. Голови ЦБ Канади, Японії, Нідерландів, Швеції та Швейцарії є кооптованими членами. Рада директорів вибирає керівництво в особах Голови ради з числа її членів і при­значає президента БМР. З кінця Другої світової війни ці посади займає одна особа — Голова ЦБ однієї з країн-членів.

Діяльність БМР конфіденційна. Банк підтримує зв'язки з МВФ і групою Всесвітнього банку, має адміністративний пост у Тимчасовому комітеті МВФ.