7.5. Регіональні банки розвитку

Регіональні та національні банки розвитку мають на меті фі­нансування тих самих видів діяльності, що їх фінансує і Всесвіт­ній банк. Багато банків розвитку діють лише всередині країни, але існує й низка регіональних інститутів такого типу, сфери дія-

288

льності і вплив яких на розвиток певної групи країн є величез­ним. У Латинській Америці активно діють п'ять регіональних банків розвитку: Андська корпорація розвитку, Карибський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку, Центральноамери­канський банк для економічної інтеграції. Латиноамериканський експортний банк. В Азії, Африці, арабських країнах також існу­ють аналогічні банки розвитку (Азіатський банк розвитку, Захід -ноафриканський банк розвитку. Африканський банк розвитку, Арабський банк економічного розвитку Африки та ін.).

Вирішуючи специфічні проблеми валютно-кредитних відно­син на регіональному рівні, ці установи формують ресурси для своєї діяльності з власного капіталу та позик, які вони отримують на міжнародних, а часто і на національних ринках капіталу. Регі­ональні банки надають головним чином довгострокові кредити на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм і між­народних проектів допомоги країнам, що розвиваються. Оскільки фінансування проектів надається на більш пільгових умовах, ніж звичайні ринкові, багато кредитів не повертається в строк, тому деякі регіональні банки розвитку, які об'єднують країни, що роз­виваються, перебувають у досить скрутному фінансовому стані.

У європейському регіоні до останнього часу у валютно-кредитній інституціональній структурі основне місце посідали Європейський інвестиційний банк та Європейський банк реконс­трукції та розвитку. В структурі субрегіональної організації ОЧЕС працює Чорноморський банк торгівлі й розвитку.

7.5.1. Європейський інвестиційний банк (єіб)

Європейський інвестиційний банк — ЄІБ (European Investment Bank — ЕІВ) — фінансовий інститут Європейського співтовари­ства, заснований в 1958 p. згідно з Римською угодою. Статут ЄІБ є складовою частиною Угоди про ЄС. Завдання Банку визначаю­ться рішеннями Європейської ради. ЄІБ — фінансове автономна і юридичне незалежна організація. Членами ЄІБ є 14 країн: Авст­рія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Іта­лія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Швеція.

Основними завданнями ЄІБ є надання позик і гарантій на фі­нансування проектів для менш розвинутих регіонів, для модерні­зації або конверсії підприємств, розвитку підприємницької діяль­ності в нових галузях, реалізації проектів, що мають спільний

289

інтерес для декількох країн-членів. Крім того, ЄІБ може надавати позики деяким країнам, що розвиваються, і країнам ЦСЄ.

Банк надає кредити як державним, так і приватним позичаль­никам у промисловості, сільському господарстві, екологічній та енергетичній інфраструктурі, сфері послуг, комунікацій. Кредити надаються для особливих типів проектів, що мають особливе значення для ЄС. Банк може здійснювати фінансування інвести­ційних програм спільно зі структурними фондами, що функціо­нують під керівництвом Європейської комісії (Європейським фондом розвитку, Європейським соціальним фондом, Європей­ським фондом сільськогосподарської орієнтації і гарантій). ЄІБ фінансує лише не більш як 50 % вкладених у проект коштів. Строк надання кредитів: 7—12 років — для промислових проек­тів; 20 і більше років — для проектів з розвитку інфраструктури. Рішення про надання позики приймається Радою директорів ЄІБ на основі пропозиції з боку Правління. Крім того, Банк займаєть­ся консультативною діяльністю, зокрема оцінює проекти через проведення техніко-економічного обґрунтування, визначення по­треб у фінансових коштах тощо.

У межах ЄІБ діють Європейський інвестиційний фонд (ЄІФ), утворений у 1994 p., який надає довгострокові гарантії для фінан­сування транс'європейських транспортних і комунікаційних ме­реж, а також енергомереж для розвитку малого і середнього біз­несу, і Тимчасовий Единбурзький фонд кредитування, заснова­ний у 1992 p. рішенням Європейської ради, для прискорення фі­нансування проектів розвитку капітальної інфраструктури.