6.7. Всесвітня торговельна організація (вто) (World Trade Organization — wto)

6.7.1. Загальна характеристика

ГАТТ планувалась як частина Міжнародної торговельної орга­нізації, але угода з МТО не була ратифікована, і ГАТТ усі роки ді­яла як тимчасовий орган. З метою підвищення статусу міжнарод­них торговельних правил і забезпечення відкритості торговельної системи Уругвайський раунд прийняв рішення, що ГАТТ стає пос­тійним органом, який займається загальною процедурою міжнарод­ної торгівлі товарами і послугами та правилами інтелектуальної власності. Всесвітня ж торговельна організація втілюватиме в життя конкретні домовленості останнього раунду переговорів.

ВТО — це нова міжнародна організаційна структура, яка за­снована на ГАТТ, результатах попередніх погоджень, а також домовленостях, досягнутих під час Уругвайського раунду, інши­ми словами — це об'єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи юридичних норм міжнародної торгівлі. Чле­нами ВТО є 135 держав, на які припадає понад 90% обороту між­народної торгівлі. Заявки на приєднання до ВТО подали ще бли­зько ЗО країн.

Країни, що вступають до ВТО, визначаються як «члени», а члени ГАТТ — тільки як «договірні сторони», оскільки спочат­ку ГАТТ розглядалася як договір між державами, а не як міжна­родна організація. ВТО на відміну від ГАТТ має статус юридич­ної особи.

До членства у ВТО ставляться більші вимоги, ніж до членства в ГАТТ. Так, країни, що є договірними сторонами, мають вико­нувати домовленості цієї угоди, але на них не поширюються пра­вові наслідки, що випливають з ГАТТ (кодекс по субсидіях, ан­тидемпінговий кодекс, домовленість стосовно усунення техніч­них перешкод для торгівлі — кодекс по стандартах, домовленість щодо митних оцінок, домовленість про ліцензійні процедури). Дія цих документів поширюється тільки на ті країни, що їх під­писали. Крім цього, члени ГАТТ не зв'язані угодами з послуг (ГАТС) та торговельними аспектами прав інтелектуальної влас­ності (ТРІПС). Члени ж ВТО підлягають усім домовленостям ВТО, за винятком чотирьох «мультисторонніх» домовленостей, зазначених у додатку 4 заключного акта раунду.

Стаття 3 Марракешської угоди передбачає, що ВТО повинна виконувати чотири функції: сприяти реалізації угод Уругвайсь-

202

кого раунду і будь-яких інших угод, які укладатимуться в межах ВТО; служити міжнародним форумом для обговорення питань тлумачення і застосування угод Уругвайського раунду; викону­вати функції арбітра; періодично здійснювати збір інформації про торговий режим у країнах-членах з метою перегляду торго­вельної політики.

6.7.2. Організаційна структура вто

Вищим органом ВТО є Конференція міністрів, яка скликає­ться щонайменше раз у два роки. Вона приймає найважливіші рішення, наприклад, укладає нові міжнародні договори з питань торговельного режиму. Такі конференції вже проходили в Сін­гапурі — у 1996 р., Женеві — в 1998 р., Сієтлі (США) — у 1999 р. Так, на останній Конференції міністрів обговорювались такі питання:

—подальша лібералізація сільськогосподарського сектора;

— початок нових переговорів по послугах;

—вдосконалення антидемпінгового регулювання;

—розширення сфери застосування угоди про торгівлю това­рами інформаційних технологій (ІТА-2);

—транспарентність та ефективність діяльності ВТО;

—трудові стандарти;

—проблеми найбідніших країн.

У період між конференціями керує Генеральна рада, що, як постійний орган, відповідає за політику ВТО. Крім того, саме во­на виступає як головний арбітр тоді, коли між державами — чле­нами ВТО виникають суперечки з приводу тлумачення або засто­сування норм угод Уругвайського раунду. Менш важливі питан­ня розглядають відповідні органи, а саме:

—Рада з торгівлі товарами (відповідає за рішення питань, що виникають під час застосування або тлумачення ГАТТ та асоці­йованих до нього угод);

—Рада з торгівлі послугами (відповідає за реалізацію ГАТС);

—Рада з аспектів інтелектуальної власності, що стосуються торгівлі.

Обидва органи (Конференція міністрів, Генеральна рада) складаються з представників усіх країн-членів.

Крім цього, у структурі ВТО функціонують ряд комітетів, ро­бочих груп тощо, які виконують поточну роботу. Організаційна структура ВТО подана на рис. 6.3.

203

Рис. 6.3. Організаційна структура

вто

204

Рішення в рамках ВТО повинні прийматися консенсусом, тобто коли жодна держава не має заперечень проти даного рі­шення. Проте іноді допускається можливість прийняття рішень кваліфікованою більшістю (дві третини) з таких питань:

а) тлумачення угод Уругвайського раунду;

б) затвердження прохання держави-члена тимчасово призупи­нити для неї дії окремих норм угод Уругвайського раунду;

в) внесення поправок в угоду.

Консенсус необхідний за зміни процедури прийняття рі­шень і встановлення винятків з правил про режим найбільшого сприяння.

У рамках ВТО постійно проводяться переговори з різних пи­тань міжнародної торгівлі. По деяких угодах тривають перегово­ри з метою їх розвитку і доповнення (наприклад Угода про сіль­ське господарство або Генеральна угода з торгівлі послугами). Розглядаються нові питання, наприклад електронна торгівля з використанням Internet.