Статутний кредитний ліміт мбрр' statuary lending limit

(млрд дол.)

1989	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998
125,4	137,0	152,3	168,4	183,3	185,8	195,2	197,8	198,8	204,9

Крім обмеження загального обсягу кредитів, які можуть бути надані всім клієнтам МБРР, встановлено також обмеження на розмір кредитів, які можуть бути надані одному окремому клієн­тові. Цей розмір визначається виходячи із стратегії керування ри­зиком концентрації портфеля кредитів (portfolio concentration risk), відповідно до якої сума наданих одній країні кредитів не може перевищувати жодної з двох наступних величин: меж ро­зумного доступу (equitable access limit) і ліміту концентраційного ризику (concentration risk limit). Перший показник встановлений

' Хорошковський В. І. Всесвітній банк: кредитні ресурси Міжнародного банку рекон­струкції та розвитку. — К.: Укр. тов-во «Інтелект нації», 1999. — С. 109.

266

на рівні 10 % суми підписного акціонерного капіталу МБРР, його резервів і нерозподілених залишків. Другий — визначається із співвідношення акціонерного капіталу МБРР та максимального обсягу кредитів, наданих одній країні. Причому до обсягу креди­тів, наданих одній країні, включається не тільки сума вже вида­них кредитів, а й прогнозований обсяг їх на найближчі три— п'ять років. Цей ліміт визначається Радою директорів щорічно виходячи з наявних резервів і розподілу чистого прибутку поперед­нього фінансового року. На 1998—1999 pp. ліміт ризику концент­рації був встановлений у розмірі 13,5 млрд дол., межа доступу у 1999 р. була визначена як 20,52 млрд доларів. На ЗО червня 1999р. найбільший ризик кредитного портфеля для одного клієнта (з урахуванням суми наданих гарантій) був встановлений у розмірі 11,55 млрд доларів.

Затримка у поверненні наданих кредитів, у сплаті відсотків чи будь-яких інших виплат по взятих у Банку позиках карається Банком певною системою заходів залежно від терміну затримки (див. табл. 7.11).

Таблиця 7.11

Заходи покарання боржників банку

Період затримки у сплаті боргів	Заходи покарання
Понад ЗО діб	Рада директорів не прийматиме на розгляд жодної нової угоди про кредити даному клієнтові чи будь-якому іншо­му отримувачеві кредиту з країни — батьківщини борж­ника і до моменту повного погашення даним клієнтом за­боргованості не підписуватиметься також жодна з раніше узгоджених угод про кредити
Понад 60 діб	Клієнт втрачає право на отримання чергових траншів по вже відкритих кредитних лініях до повного погашення заборгованості
Понад 6 місяців	Банк переводить клієнта у статус «консервації», що означає тимчасове припинення стягування з клієнта коштів за обслу­говування всіх наданих або гарантованих ним кредитів

Для захисту від можливих збитків Банку, пов'язаних із забор­гованістю клієнтів, у 1986 р. був відкритий спеціальний рахунок на покриття сумнівних кредитів (accumulated provision for loan losses). Кошти цього рахунку створюють фінансовий резерв на випадок несвоєчасного повернення кредитів клієнтами МБРР. Обсяг коштів на цьому рахунку визначається як сума покриття очікуваних потенційних втрат, пов'язаних з обслуговуванням

267

уже накопиченого портфеля боргів і можливих боргів, які з вели­кою ймовірністю утворяться найближчим часом. Для допомоги хронічним боржникам МБРР у 1991 р. Рада директорів розробила відповідну стратегію, спрямовану на сприяння мобілізації клієн­тами ресурсів у обсязі, достатньому для повернення боргів і реа­лізації середньострокових програм структурних перетворень, орієнтованих на економічне зростання. Згідно з цією стратегією, МБРР продовжує приймати й аналізувати пропозиції про нові кредити, але не видає грошей до повернення боргів країнам, які узгодили з МБРР і впроваджують середньострокову програму структурних перетворень, започаткували програму стабілізації, узгоджену з МВФ та ним же фінансове підтриману, узгодили план заходів щодо повернення всіх боргів Всесвітньому банку та іншим міжнародним кредиторам, здійснюють поточні виплати для обслуговування боргів Всесвітньому банку. Прикладом реа­лізації цієї стратегії може бути реструктуризація боргів Боснії і Герцеговини в червні 1996 року. Спричинили прийняття такого рішення керівництвом Банку такі, зокрема, фактори:

—країна виникла в результаті розпаду колишнього члена Все­світнього банку — СФРЮ;

— країна взяла на себе частину боргу СФРЮ;

—платоспроможність країни по прийнятому на себе боргу Боснії і Герцеговини є дуже обмеженою внаслідок виснажливого збройного конфлікту;

—завдяки отриманню адекватної підтримки країна здатна відновити свою платоспроможність.

Боснія і Герцеговина отримали три нових консолідованих кре­дити сумою 29+285 + 107 млн дол. терміном на ЗО років, кошти яких пішли на погашення старого боргу розміром 557 млн доларів.

Для надання позики, фінансування проекту в МБРР існує пев­на система обгрунтування фінансового рішення. Отримувач по­зики повинен:

— надати інформацію про підприємство (організацію, устано­ву) і обгрунтувати, що саме ця установа має потенціал, потрібний для реалізації проекту;

— подати техніко-економічне обгрунтування проекту з ураху­ванням макроекономічних наслідків;

—запропонувати фінансовий план отримання позики і адек­ватну систему розрахунків з МБРР.

Після процедури розгляду і затвердження проекту Банк надає контрольовану позику, тобто його співробітники та експерти спо­стерігають за виконанням проекту на місці протягом двох— трьох

268

місяців щорічно. Цей час використовується також для надання тех­нічної допомоги і розв'язання інших проблем, якщо такі виникають. Банком встановлені такі умови надання кредитів і позик:

— надання позик тільки на певні цілі реконструкції та розвит­ку (сільське господарство і розвиток сільських районів, енергети­ка, освіта, охорона здоров'я, планування сім'ї і харчування, буді­вництво доріг, електрозв'язок, розвиток міського господарства);

—перевірка перспектив погашення заборгованості по цих по­зиках;

—необхідність гарантування позик урядом країни-члена;

—надання позик тільки для конкретних проектів (за винятком особливих обставин);

— переконаність у тому, що необхідні кошти неможливо отри­мати з інших джерел на прийнятних для країни-члена умовах;

—упевненість у неможливості використання позик тільки на фінансування операцій з імпорту;

—можливість вирішення питання про надання або відмову у наданні позик, виходячи тільки з економічних міркувань.