Особливості слов'янського футуризму

Слов'янський футуризм, що помітно виявив себе в літературі, мав деякі відмінності від італійського. Приводом для розмежування із захід­но-європейським футуризмом і остаточного усвідомлення власної само­бутності став приїзд Ф. Маринетті в Росію (з 20.01. по 17.02. 1914 року), коли він виступив з кількома публічними лекціями в Москві і Санкт-Петербурзі. В його постійних суперечках з будетлянами, а також у ма­ніфесті, випущеному В. Хлєбниковим і Б. Лівшицем, виявились принци­пові розбіжності між західноєвропейським футуризмом і будетлянством.

На відміну від італійського футуризму, який виступав проти будь-яких старих традицій, дуже сильних у країні найвищої класичної куль­тури, слов'янський футуризм не був настільки агресивним стосовно до минулого. Навпаки, засвоївши ідею руху і швидкості, він опирався на традиції минулих епох, на фольклорні джерела, звертався до ав­тентичної селянської культури. Лівшиць згадував, що Марінетті диву­вався, для чого потрібна ця архаїка? Хіба вона здатна виразити всю складність сучасних темпів? Будетляни відповідали, що це не архаї­ка, а практика космології, яка не допускає для себе жодного вимірю­вання часом.

Наприклад, вчення В. Хлебникова про "зауми" як основу ірраціо­нальної поезії було спрямоване на виявлення початкового, першо-суттєвого значення слова і опиралось на автентичну слов'янську куль­туру. В галузі візуального мистецтва такою культурною основою, не займаною цивілізацією, була ікона, яка розглядалась як магічна зна­кова система, де знак з'являється у своїй безпосередній реальності подібно до того, як "чорний квадрат" К. Малевича відсилає раніш за все до самого себе, до своєї власної матерії, до початку світу і куль­турних традицій.

Слов'янському футуризмові меншою мірою, ніж західному, власти­вий руйнівний аспект, тобто він конструктивніший. В. Хлебников по­риває зі штучним дуалізмом форми та змісту, опирається на слово, як таке, що в своєму фонетичному і семіологічному розгортанні вияв­ляє зміст. Звідси — утворення неологізмів, які становлять собою не просто гру, а пробудження в слові значень, які заснули, та наро­дження нових.

Футуризм Ф. Марінетті виявився не релігією майбутнього, а ро­мантичною ідеалізацією сучасності чи навіть злободенності. Слов'ян­ський футуризм був спрямований на перетворення всього життя, всьо­го світу.

Італійський футуризм мав закінчену політичну програму: "Війна — єдина гігієна світу. Хай живе мілітаризм і патріотизм... Нам потрібні герої, а не сентиментальні трубадури і співці місячного світла". Ця програма привела Марінетті до співпраці з Муссоліні. Будетляни не були пов'язані з політикою, не були марксистами, а вважали себе жерцями "нового мистецтва", за допомогою якого можна духовно відродити людство.

Дуже цікаво слов'янський футуризм виявився і в театральному ми­стецтві (позначилися сильні традиції синтетизму, закладені модер­ном). На початку грудня 1913 року у Санкт-Петербурзі була постав­лена трагедія В. Маяковського "Володимир Маяковський", а потім опера О. Кручених "Перемога над сонцем" (музика М. Матюшина, декорації і сценографія К. Малевича). 12 грудня 1914 року був відкри­тий перший у світі "Футуристичний театр" А. Таїрова і А. Коонен ви­ставою "Шакунтала" Калідаси.

СУТНІСТЬ ЕКСПРЕСІОНІЗМУ

ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ

ДНЯ КУЛЬТУРИ XX СТОЛІТТЯ