Кубофутуризм в Україні й Росії

В Україні і Росії на початку століття існував кубофутуризм. З 1910 року художники Москви, Києва, Санкт-Петербурга почали влаштовувати фу­туристичні виставки, а весь авангардний рух одержав загальну назву кубофутуризм. Це поняття містить у собі дві несполучувані складові: кубізм (який хоч і розкладав предмети і фігури, та в цілому прагнув до конструктивності, культивував ідею будівництва, архітектоніки) і футу ризм (який безжальною динамікою форм руйнував конструкцію).

Найменування "кубофутуризм" виправдовувалось скоріше (а о перш за все) тим, що під його "дахом" знайшли собі місце для твор чості, співпраці і дружби поети-футуристи В. Маяковський, брати Дав д і Микола Бурлюки, О. Кручених, В. Хлебников, А. Каменський, Б. Лів-шиць (будетляни, як вони себе називали) і художники, які мали досвід кубізму (М. Ларіонов, Л. Попова, Н. Удальцова, В. Степанова, О. Род-ченко, О. Екстер, П. Кончаловський, І. Машков, А. Лентулов та ін.).

Всі вони становили єдине коло, одне товариство, де поет вчив художника мислити, а художник поета — пильно дивитись. Во ми співпрацювали, влаштовували диспути, видавали маніфести, приго­ломшували публіку з її звичними буржуазними смаками, часто спе­речалися, суперничали один з одним.

Ці кілька передреволюційних років були справжньою школою для поетів і художників, талант яких у суперечках лише мужнів та дужчав. Авангардисти Москви і Києва не займались "чистим живописом". Вони шукали відповіді на найважливіші питання життя, проповідували, про­рокували, мріяли про духовне відродження людства і докладали всіх зусиль, щоб це відродження відбулося.

Поетичні й живописні експерименти кубофутуристів приводять по­етів і художників до ідеї створення універсальної системи художньої мови як нової форми вираження реальності. На основі "безглуздих творінь" народжується всесвітня поетична мова. Відкриття К. Мале­вича до 1915 року сприяють формуванню концепції нової реальності. Головною рушійною силою на шляху до абсолютної творчості є інтуї­ція і живописно-пластичні прийоми, що представляють собою кубо-футуристичний пангеометризм, заснований на геометрично забарв­лених площинах і футуристичній динаміці.

Так само, як на полотні, живописці з частин предметів створюють нову реальність за кубофутуристичними законами часу й простору, футуристи-поети розкладають слово, рядок, створюючи зсуви рит­му. Будетляни-мовотворці люблять користуватися напівсловами, чу­дернацькими, хитромудрими сполученнями їх (безглузда мова), до­сягаючи найбільшої виразності. Редукція слова у В. Хлебникова і в А. Кручених зіграла певну роль у живописній редукції аж до мінімаль­них одиниць у супрематизмі.

Художники осягають одночасно кубістичні закони розкладання форм і футуристичний принцип динаміки і, як поети-будетляни, наділяють предмети новим значенням. Відповідно до теорії футуристів, слово має міфологічне значення, здатність до міфотворчості.

У супрематичних роботах К. Малевича предмети, що зображу­ються, — міфологічні, вони одночасно виступають і як предмети, і як знаки. Створюючи алогічні твори, Малевич з'єднує реальні предмети в комбінації, рівнозначні новій реальності, що володіє своєю міфоло­гічною логікою і структурою. Предмети втрачають своє повсякденне значення і набувають значення буттєвого, сакрального, міфологічно­го. Так, нового змісту набуває червона ложка ("Англієць у Москві"), що була для футуристів атрибутом епатажу. На кубофутуристичних диспутах будетляни часто виступали з червоною ложкою в петлиці, що шокувало буденну свідомість абсурдністю застосування предме­та і перетворилося на знак авангардного мистецтва. Цей знак — ар­гумент у полеміці з мистецтвом Заходу, знак пріоритету російського футуризму. У цьому контексті англієць, герой картини, еквівалентний поняттю іноземця взагалі, який нагадував про приїзд у Росію в 1914 році Ф. Марінетті і про бурхливі дискусії з ним.

Взагалі ідея фетишизації предметів і явищ досить популярна се­ред кубістів. "Авіатор" Малевича викликає асоціації з особистістю А. Каменського, одного з перших російських авіаторів і поета-кубо-футуриста. Одним із головних героїв опери "Перемога над Сонцем" також є авіатор. Відбувається фетишизація образу конкретного су­часника. Корабель у картині "Авіатор" створює візуальний образ по­няття авіації: "плавання — повітроплавання". А риба набуває статусу предмета, значення якого зрозуміле посвяченим — у постановці тра­гедії "Володимир Маяковський" величезна жерстяна риба була еле­ментом декорації, що уособлює стиль вуличних вивісок.

Синтаксичні і фонетичні канони футуристичної поезії перегукуються з живописно-пластичними прийомами. "Голосні ми розуміємо як час і простір, приголосні — колір, звук, запах", — проголошували футуристи.

Так само, як у віршах футуристів є фонетичне зіткнення голосних та приголосних, у супрематизмах К. Малевича існує зіткнення світлого, просторового, простягненого і темного, матеріального, щільного. Візу­альні ефекти цих робіт нагадують артикулярні ефекти футуристичної поезії. К. Малевич висловлював думку, що поезія повинна рухатися шляхом супрематичного живопису і мати просторову організацію.