4. Перекладіть мікротексти українською мовою

1. Lesebuchgeschichten (nach Borchert)

a) Alle Leute haben eine Nдhmaschine, ein Radio, einen Eisschrank und ein Telefon. Was machen wir nun? fragte der Fabrikbesitzer. Bomben, sagte der Erfinder Krieg, sagte der General.

Wenn es denn gar nicht anders geht, sagte der Fabrikbesitzer. (W. Borchert)

b) Als die Friedenskonferenz zu Ende war, gingen die Minister durch die Stadt. Da kamen sie an einer SchieЯbude vorbei. Mal schieЯen, der Herr? riefen die Mдdchen mit den roten Lippen. Da nahmen die Minister alle ein Gewehr und schцssen auf kleine Mдnner aus Pappe. Mitten im SchieЯen kam eine alte Frau und nahm ihnen die Gewehre weg. Als einer der Minister es wiederhaben wollte, gab sie ihm eine Ohrfeige. Es war eine Mutter. (W. Borcherf)

2. Der Esel und der Wolf

Ein Esel begegnete einem hungrigen Wolfe. "Habe Mitleid mit mir", sagte der zitternde Esel: "Ich bin ein armes, krankes Tier; sieh nur, was fьr einen Dorn ich mir in den FuЯ getreten habe!"

"Wahrhaftig, du dauerst mich", versetzte der Wolf. "Und ich finde mich in meinem Gewissen verbunden, dich von diesen Schmerzen zu befreien."

Kaum war das Wort gesagt, so ward der Esel zerrissen. (G. E. Lessing)

3. Ein Schwank

Es hatte ein Mann ein bцses Weib, das immer das letzte Wort haben muЯte, es mochte sein, was es wollte. Eines Tages ging er mit ihr ьber eine Wiese, die war frisch gemдht. Da sprach das Weib: "Sieh, wie ist die Wiese geschoren." Sagte der Mann: "Sie ist nicht geschoren, sie ist gemдht." Dar­auf die Frau: "Sie ist doch geschoren." Also zankten sie hin und wieder, bis sie an einen Graben kamen. Da stieЯ der Mann in seinem Zorn das Weib hinein, dass ihr das Wasser ьber dem Kopf zusammenlief und ihr die Rede verschlug. Aber die Frau wollte dennoch recht haben. Sie stieЯ zwei Fin­ger aus dem Wasser heraus und schnappte sie hin und her, so dass es wie eine Schere anzusehen war. Also bestand sie bis zum letzten darauf, dass die Wiese geschoren war und nicht gemдht. Was blieb dem Mann ьbrig? Er muЯte die Frau wieder herausziehen, und sie hatte wie immer doch das letzte Wort behalten.

§ 5.3. Займенники (Pronomen): їх переклад

§ 5.3.1. Загальні спостереження

Як відомо, займенники не називають предмет безпосередньо, а вка­зують на нього, тобто виконують дейктичну функцію. Будучи завжди пов'язаними з конкретним мовленнєвим актом (я, ми стосуються мов­ця, ти, еи - слухача, а інші займенники відсилають до певних об'єктів), займенники характеризуються широким колом об'єктів і мовленнєвою перемінністю значення, тобто завжди мають контекстуально зумовле­ний зміст. За блискучим зауваженням філософа С. М. Булгакова, "за­йменник ... нічого не означає, не містить жодного забарвлення буття, та однак все може означати у своїй безликій, безбарвній глибині", що надзвичайно важливо враховувати при перекладі.

Німецькі займенники (Pronomina) поділяються за сферою вживання на:

а) особові, які заміщують особу (ich, du, er, sie es, wir, Ihr, sie, Sie);

б) присвійні (mein, dein, sein, ihr, unser, euer, ihr, Ihr);

в) заперечні (kein, keine);

г) невизначені (einige, viele, wenige, mehrere, etliche, alle, sдmtliche); ґ) вказівні (dieser, jener; welcher, solcher; jeder);

216

217

д ) неозначено-особові {irgendein);

є) питальні {wer, was, wie, wo, warum, welcher, was fьr ein, etc.) та ін.

Групи б), в), г), ґ) та частково д) відмінюються як артикль в однині та множині. Що ж стосується перекладу низки займенників, то вони стандартно відтворюються тими значеннями, що наводяться у словни­ках. Проте в деяких випадках спостерігаються певні варіанти чи пере­кладні відхилення, які розглянемо нижче.