1. Твір як феномен соціальної свідомості

Твір – це продукт мовної діяльності людини, найчастіше закріплений в тексті. Твір – це мовне вираження творця. Твір створюється за законами мовної діяльності. Твір – відображення навколишнього світу, суспільства і його проблем. Автор іноді протиставляє в своєму творі різні епохи. Журналістський твір спрямований на інформування читача, тобто найчастіше журналіст інформує про поточні події свого суспільства. Існує певна інформаційна система. Під соціальною інф. системою необхідно розуміти, таку систему відомих фактів, яка має долю ентропій, тобто невизначеності в суспільстві. Та система фактів, яка є сталою, якій свідомо, - не є інформаційною, бо вона не несе ніякої інформації членам суспільства. Автор, щоб зацікавити читача повинен розглядати у творі актуальні події. Всі свої задуми, автор доносить через твір. Автор через твір викладає свої погляди на світ, він ділиться своїми поглядами з реципієнтами.

5. Поняття мовної особистості

Мовна особистість – це, власне, особистість, охарактеризована з боку впливу належної їй мовної культури на її особистісні якості та соціально-культурну ефективність її діяльності як суб’єкта суспільних відносин. В умовах соціально-культурної трансформації суспільства слід надавати особливої уваги специфіці тезаурусу і мовної практики нових соціальних груп, їх перетворенням у традиційні класи та групи з врахуванням флуктуації мовного середовища, його інтегруючих та дезінтегруючих тенденцій.

Погляд на світ, відображений у мові особистості, на наш погляд, відображає її ціннісні орієнтації. Мова особистості впливає на її духовний розвиток. Узагалі мова народу впливає на розвиток його соціокультурних рис. Так, В. фон Гумбольдт ще в ХIХ столітті справедливо відзначав значний вплив мови на духовний розвиток народу, його культуру. У праці «Про різницю будови людських мов і їх впливу на духовний розвиток людства» В. фон Гумбольдт підкреслює: «У кожній мові закладено самобутній світогляд. Як окремий звук постає між предметом і людиною, так і вся мова в цілому виступає між людиною і природою, що впливає на неї зсередини і ззовні» .

Мовна особистість – це система, яка виникає в суспільстві і розвивається, грунтуючись на здатності вираження і закріплення соціальних відносин і взаємодій. Вона – умова і продукт культури.

За допомогою соціальної особистості регулюються соціальні відносини, зберігається історична і культурна пам’ять народів. Діяльність мовної особистості повинна задовольняти таким соціальним регулятивам, як принцип співпраці, інформативна адекватність ситуації, інтеграція та адаптація до ціннісно-нормативної системи суспільства, відповідність варіативності суспільних відносин.

10. Мовна діяльність автора

Діяльність ми називаємо складну сукупність процесів, які об’єднані загальною спрямованістю на досягнення певного результату. Суттєвою ознакою діяльності вваж: 1. цілеспрямованість. 2. структурованість. Мовна діяльність складається з усіх проявів мовної поведінки носія мови. Отже, мовна діяльність – це один із наймолодших видів діяльності людини і як будь-який вид діяльності вона може бути, як професійною, так і непрофесійною. Для звичайного мовця характерна неусвідомлена мовна діяльність. Професійне мовлення відрізняється від непрофесійного мовлення більшою і спеціальною усвідомленістю процесу породження висловлювання та його сприймання (перцепції). Найважливіша риса професійного мовлення – це цілеспрямованість. Цілеспрямоване мовлення відрізняється більшою чіткістю та точністю висловлювання. Журналіст та редактор – професійні мовці, які суттєво впливають своїм мовленням на суспільство і виражають потреби суспільства. Редактор та журналіст стоять перед необхідністю усвідомлення власного мовлення, та його вдосконалення. Кожний автор повинен усвідомлювати себе автором. Усвідомлення мовцем себе автором є одним з найбільших досягнень цивілізації.

Несвідоме авторство – це таке авторство при якому внесок окремої людини у створення тексту є неусвідомленим і тому не підлягає визначенню.

Свідоме авторство – це коли мовлення усвідомлене мовцем і відповідно контролюється ним і регулюється. Представляється більша свобода творчості, більша незалежність від традицій, більші творчі можливості. Розвитку сприяло перше й друге відчуження автора. Свідоме авторство завжди являє собою сукупність певних складових: комунікативний задум – це предметний зміст комунікативної мети. Комунікативна мета, мотив і комунікативний смисл.