§ 4.2. Проблема перекладу слова як форми: відтворення власних назв (звичайних і "промовистих") та їх скорочень

Слово як форма простежується в кожній назві: власній чи загаль­ній, які, відповідно, виконують суто номінативну чи позначальну функції. Ми зупинимося детальніше на проблемах власних назв (які

126

127

використовують, щоб розрізнити однотипні об'єкти), на особливостях їх відтворення. Ці імена досліджували М. Б. Аристов, В. С. Виногра­дов, Є. М. Верещагін та В. М. Костомаров, Н. Галь, А. В. Суперанська, М. В. Сергієвський, Л. В. Щерба та ін. Вони розподілили ці імена за участю внутрішньої форми в їх витлумаченні на звичайні ("природні") та смислові, чи "промовисті", а за співвіднесенням з людиною чи гео­графічним розташуванням - на антропоніми й топоніми.

§ 4.2.1. Власні назви

Належать до реалій певної мовної культури, відрізняючи її від ін­ших. Вони називають об'єкт думки (надуманий чи дійсний), особу чи місце, єдине та неповторне в своєму роді. Носії цієї культури мають щодо реалій деякі фонові знання та асоціації, які на певному етапі міжмовних контактів можуть бути відсутніми в носіїв іншої мови. На Митрофана для росіян усі шишки валяться, а українця язик до Києва доведе. Тому при відтворенні чи перекладі таких назв-реалій, синергії їх інформації!, виникає, з одного боку, необхідність підкреслити осо­бливий національний колорит чи унікальність цих назв, а з іншого - за необхідності небагатослівно передати й асоціації, властиві для носіїв цієї мовної культури.

Поряд із цим, навіть очевидні внутрішні форми даних назв {La Cruz -Ла Крус "Хрест") передаються не завжди, щоби не викликати терміно­логічної плутанини - на географічній карті в різних країнах з'явилися б численні міста Орел, Лев, Мир тощо. Тому відтворення власних назв ґрунтується на правилі: для мов з однаковою графікою назва перено­ситься з оригіналу в переклад (російська та болгарська мови), а з різни­ми графіками - транскрибується. Проте спостерігаються різноманітні відхилення, які розглянемо нижче.

Власні географічні назви

Переважна більшість географічних назв (позначення гір, рік, міст та місцевостей) тяжіє до транслітерації: Mont-Blanc - Монблан; Jung­frau - Юнгфрау, Harz - Гарц тощо, хоча відомі й переклади: Erzgebir­ge - Рудні гори. Португальський мореплавець Бартоломе Діас назвав у 1486 р. мис на півдні Африки мисом Бур, проте король Хуан II перейме-

нував його на мис Доброї Надії (Cabo de Boa Esperanca), що було калько­вано всіма мовами світу (як згодом і інше позначення: Вогняна Земля).

Назви міст переважно транслітеруються (Berlin - Берлін), хоча при цьому може порушитися вимова {Habana - Гавана, де ісп. h - німе). Ці назви можуть інколи не відповідати фонетичним нормам мови-оригі-налу, а зберігати традиційну форму: Mailand - Мілан; Wien - Відень; Leipzig — Лейпциг, а не Лайпцих; Paris - Париж, а не Парі тощо. Назви Київ, Львів, Чернівці мають, наприклад, декілька варіантів, зумовлених історичними обставинами: Kiev/'Kyjiw, Lwiw/Lviv/Lemberg; Czernowitz/ Tscherniwzi. Відомі й інші омонімічні варіанти, також пов'язані певною хронологічною послідовністю: Ньюкестель, Грінвіч (XIX) - Ньюкасл, Грініч (XX ст.). Ряд міст змінили свої назви протягом XX ст.: Аграм на Загреб, Бреслау на Вроцлав, Данциг на Гданськ, Кашау на Кошице, Рагу за па. Дубровник тощо.

Назви країн або мають свої норми перекладу (Russland - Росія; Frankreich - Франція; USA - США), або транскрибуються (Iran - Іран). Відомі й суплетивні відповідники, що суттєво розрізняються як своєю зовнішньою, так і внутрішньою формами: укр. Німеччина, рос. Герма­ния, нім. Deutschland, анг. Germany, фр. Allemagne, ісп. Аіетапіа, фін. Saksa. Подібні суплетиви властиві й для позначення Уельса (фр. Pais-de-GauP) та ін.

Позначення місцевостей (вулиць, будівель), як правило, або пе­рекладають (Champs Elysees: Єлисейські поля), або транслітерують (Unter den Linden: вулиця Унтер ден Лінден), або допускають обидва варіанти (Pont-Neuf: Пон-Неф = Новий Міст). Відтворюючи фонову ін­формацію, перекладачі запроваджують роз'яснюючий елемент: Diese StraЯe fiihrt zum Dцllnsee ~ Ця дорога веде до озера Дельнзее. Для пере­дачі соціокультурних відтінків, властивих певним місцевостям, прина­гідно використовують коментар: Er fuhr nach Schцnbrunn -Він поїхав до цісарського палацу Шенбрунн. До таких значущих місцевостей, на які потрібно зважати при перекладі, належать: американські Wallstreet, Harlem, англійські Throgmorton Street (місцезнаходження біржі) та Fleet Street (центр лондонської преси) тощо.

При художньому перекладі в деяких випадках назви вулиць чи площ (за винятком таких відомих, як Уолл-стріт) доцільно перекласти, щоб,

128

129

н а думку Н. Галь, не блукати серед запозичень, аби побачити певний образ. Це стосується не лише численних нью-йоркських пронумеро­ваних вулиць: П'ята, Сорокова чи Сота, а й назви паризької площі Етуаль - площі Зірки, від якої промінчиками розходяться вулички.

Імена та прізвища, як правило, транскрибують, пристосовуючи до фонетичних норм мови перекладу: Johannes - Йоганн; Sigismund - Си-гізмунд тощо. Тому, на противагу перекладу XVIII-XIX ст., коли пере­кладачі перетворювали Мері в Машеньку, а Жана у Ванюшу, в сучас­ному перекладі іспанські імена Ніколас, Андрее та Анна, французькі Школь, Анрі, Аннет ніколи не стануть українськими Микола, Андрій та Ганна. Деякі імена і транскрибують, якщо це імена простих, "смерт­них" людей {George - Джордж), і транслітерують за латинською тра­дицією, якщо це імена королів (Georg(us) - Георг; Ludovicus, Ludwig -Людовік). Цей список можна продовжити протиставленням - англій­ські королі Яків, Карл, Генріх, Іоанн, Марія, Єлизавета та "смертні" Джекоб, Чарльз, Генрі, Джон, Мері, Елізабет (зі скороченими іменами Джейк, Джеймз, Боб, Бет). Вживаються й інші скорочені імена (англ. Роберт - Боб, Едвард - Нед, Ричард — Дік, Вільям - Білл; нім. Иоган­нес-Ганс, Фрідріх - Фріц, Александер - Алекс). Прізвиська історичних осіб, як правило, перекладають: Charlemagne "Карл Великий"; Ludwig der Deutsche "Людовик Німецький" тощо. У літературі вживаються й перифрастичні імена видатних діячів, відомі перекладачам: Евонський бард (The Bard of Avon: Шекспір), Вернейський старець (Le vieillard de Ferney: Вольтер), Іспанський Гомер (Homero Espanol: Луїс Гонгора). У літературному перекладі імена героїв оригіналу для благозвучності ін­коли змінюють - Генрік Ібсен дозволив німецьким видавцям замінити ім'я героїні "Жінка з моря" - Болетти (Bolette співзвучне з нім. Bulette "фрикаделька") на Бабетту (Babette).

Назви газет транслітерують і беруть у "гусячі лапки", незважаю­чи на чітку семантику: Frankfurter Allgemeine - газета "Франкфуртер Алгемайне", чим підкреслюється їх зв'язок з певною країною. Зайва інформація при перекладі може опускатися: in der Zeitung "Molod' Uk-rainy " - у "Молоді України".

Інколи на назвах газет "будують" жарти чи каламбури. Хлопчик про­дає з самісінького ранку газети і щоб розважитися, вигукує від нудьги

назву газети щоразу по іншому, міняючи голосні: Paper, pepper, piper (газета, перець, дудар). Оскільки ні дослівний переклад, ні коментар видавалися непереконливими, то в перекладі хлопчик уже вигукував "Ранковий листок", потім блисток, кусток, свисток, а під вечір, коли робота закінчується - "Вечірній хвостик".

Назви різних інституцій (інститутів, заводів, фірм), пам'ятників, конференцій тощо роз'яснюють, додаючи додаткові елементи чи змі­нюючи модель виразу:

Es gibt einen Vertrag mit der Ruhrgas AG - Існує договір з фірмою "Рургаз АГ";

Die Uhrenwerke Ruhla - Годинниковий завод у м. Рула;

Das Herder-Institut - Інститут імені Гердера;

Die Wehrkunde-Tagung - Конференція військово-наукового товари­ства "Веркунде" тощо.