§ 2.8.2. Структура перекладацького впливу на текст як процес

У попередньому параграфі роз'яснювалось, що вплив перекладача на сприйняття тексту має місце на всіх трьох рівнях: рецепції оригі­налу, створення концепції перекладу, порівняння її з першоджерелом. Але ці три впливи мають суттєво різні характери: на рівні сприйняття

у перекладача спрацьовують, крім, звичайно, лінгвістичного чинника (знання мови оригіналу), перш за все "фонові знання", які є у своїй липовій частці екстралінгвальними (етнографічними, культурологічни­ми, історичними, політичними, релігійними, національними, естетич­ними тощо); при цьому щось із змістових компонентів оригіналу ним не помічається (за браком - у кращому випадку - відповідних фонових ііііінь), щось зменшується або збільшується, щось тлумачиться помил­ково - так народжується сенс, задум, концепція перекладу як суб'єк­тивна інтерпретація змістового ядра оригіналу. На рівні вербального втілення концепції перекладу функціонують вже майже виключно мов­ні чинники: знання мови перекладу, оцінка стильової манери автора оригіналу, реалізація власних стильових смаків - так народжується стиль перекладу, де першу скрипку грає індивідуальний стиль перекла­дача, який існує до і після конкретного перекладу і пов'язує всі витвори перекладача в одне стильове ціле. На третьому рівні (порівняння "чер­нетки" перекладу з оригіналом) діють фонові та лінгвістичні знання перекладача, уточнюючи його інтерпретацію та індивідуальний стиль. Наведена нами структура є прагматичною (ближче до дійсності), функціональною (роз'яснює текст як процес, а не статику), логічною (пов'язує всі компоненти чинником необхідності) і наочною (без за­йвих подробиць). Тому неважко зрозуміти: якщо індивідуальний стиль перекладача є чинником об'єктивним, бо проявляє себе неминуче май­же в одному і тому ж вербальному вбранні для кожного окремого пе­рекладача в усіх його перекладах (наприклад, українізація перекладу М. Старицьким або спрощення мови Б. Пастернаком і т. ін.), то інтер­претація як перекладацьке, а не філософське явище є чинником суб'єк­тивним, тобто ненеминучим, бо рівень фонових знань у перекладача може звести її майже нанівець і перетворити на об'єктивний аналіз.

§ 2.9. Оригінал як естетичність

.,.-■■■

§ 2.9.1. Сутність поняття і терміна '•'•естетичність'''

У підрозділі про оригінал як текст вказувалось на те, що, оскільки мові притаманна функція естетична (тобто номінація, моделювання

98

99

світу за законами краси, без усього зайвого), остільки будь-який текст будується, з погляду його творця, найефективнішим за красою думки чином (логіка її розвитку, вражальність аргументації, яскравість мов­леннєвих засобів тощо). Саме у цьому і криється естетичність будь-яко­го типу висловлювання. І хоча найвищу активність естетична функція виказує, звичайно, у белетристичному творі, помітною вона є і у будь-якому іншому типі тексту як цілісна суб'єктивна модель об'єктивного навколишнього середовища. Достатньо уважно порівняти, наприклад, хоч би конституції різних часів і народів, промови видатних людей сві­ту, вітальні речі лауреатів Нобелівської премії, навіть наукові розвід­ки або підручники до однієї дисципліни, щоб побачити різнобарвність саме їх естетичності, тобто економного втілення думки. Ось невеличкі цитати з трьох сучасних монографій про стилістику німецької мови стосовно категорії "функціональний стиль", вагомої для перекладаць­кої діяльності (про що йдеться в іншому розділі):

• "Unter dem funktionalen Stil verstehen wir die historisch verдnderli­che, funktional und expressiv bedingte Verwendungsweise der Sprache auf einem bestimmten Gebiet menschlicher Tдtigkeit";

• "Als Funktionalstile (funktionale Stiltypen) werden die fьr bestimmte Tдtigkeitsbereiche der Gesellschaft (politisch-ideologische Massenarbeit, Wissenschaft, Kunst, Alltagsverkehr u.a.) charakteristischen Verwendungs­weisen der Sprache bezeichnet";

• "Die mitsprachliche Umwelt, erfaЯt unter dem sozial-gesellschaftli­chen Aspekt der sprachoperativen Basis, liefert in ihrem ideellen Teil - wie bereits gezeigt - den Begriffsapparat zur Beschreibung der Sprachsysteme. Auf dieser Grundlage (...) waren die mitsprachlichen Umweltfaktoren in ih­rer Gesamtheit (reell und ideell) von der Stilistik angesprochen worden, die in diesem Zusammenhang drei bis sechs Funktionalstile abgrenzte".

Навіть при поверхневому аналізі не можна не відзначити легкості і логічності першої концепції та прозорості й простоти її лінгвістич­ного втілення; аналогічні риси естетичності характеризують і другу платформу, але вона вже трохи ускладнена повторами й уточненнями; третю думку перевантажують непрозорі терміни та логічно зайві син­таксичні розширення, що робить її важкою для сприйняття.

Отже, під естетичністю тексту ми будемо розуміти його здатність моделювати буття у логічно й вербально найекономнішому втіленні.