§ 2.5.2. Структура поняття "фрейм"

Неважко здогадатися, що фрейм як ситуацію завжди обмежено пев­ною кількістю чинників, котрі постійно зумовлені її конкретним зміс­товим наповненням. Так, наприклад, фрейми "зустріч", "вітання", "прощання" тощо не можуть не мати такого компоненту, як обов'язко­вість не менше двох учасників та їх ритуальних висловів, жестів, мімі­ки, а от компоненти "одяг" або "освітній і\енз" тут несуттєві. З іншого боку, фрейми "весілля", "званий обід" і т. ін. актуалізують саме компо­нент одягу, а ритуальні жести роблять незначними, тоді як фрейм "лек­ція" висовує на передній план освітній статус учасників, а не їх одяг. Отже, фрейм є системою тематично пов'язаних між собою складових частин, серед яких треба виділити два комплекси: фундаментальний (загальний) та оказіональний (частковий). Якщо другий комплекс є завжди конкретним набором компонентів, які рідко повторюються в інших фреймах (та й то не всі, а лише окремі), то угрупування загаль­них чинників є постійним у змістовій структурі будь-якої ситуації. їх перелік було визначено ще у добу народження цього поняття і він з того часу майже не змінювався. Нині встановлено наступні обов'яз­кові компоненти ситуації як мовленнєвого спілкування: учасники, їх взаємовідносини, знання кожного про здібності партнера, час, місце, умови комунікації тощо.

І ще на одну особливість фрейму варто перекладачеві звертати по­стійну увагу: за теоретиками фреймової лінгвістики, сприйняття тексту адресатом відбувається за рахунок актуалізації в його пам'яті конкрет­ного відповідного фрейму, який - у свою чергу - актуалізує і приєднує до себе наступний відповідний фрейм - і так до останнього ситуатив-

90

91

ного фрагмента тексту. Неважко побачити, що фреймове розуміння ви­словлювання хоч і відбувається на базі тексту, котрий провокує низку необхідних фреймів від першого до останнього, але лише через додат­кову позатекстову інформацію (спровоковані фрейми знаходяться в на­шій пам'яті вже до тексту), нівелюючи кожного разу у сприйнятому тексті нову, власне "текстову" інформацію, тобто його концепцію, та постійно зводячи його (спрощуючи або збагачуючи) до подібності до вже існуючих текстів. Інакше кажучи, фреймове сприйняття висловлю­вання є рецептивним або інтерпретаційним, але не аналітичним.

% 2.6. Оригінал як інформація: закони її змін під час перекодування

§ 2.6.1. Сутність поняття і терміна "інформація"

У параграфі про соціальне призначення мови акцентувалося, що текст серед інших основних завдань виконує функції пізнання навко­лишнього (світомоделювання) та повідомлення, а це означає, що він несе в собі дані про наше буття і тому може бути розглянутим як ін­формація. Ця лексема (від лат. informatio - "пояснення, повідомлення") отримала статус терміна у другій половині XX ст. і прийшла з кібер­нетики. В логіці та побуті, де поняття інформації теж поширилось, під нею стали розуміти сукупність об'єктивних знань щодо фактичних да­них і залежностей між ними. Такі полярні крайнощі (конвенціональні зв'язки у першому випадку та об'єктивні знання у другому) вплинули на семантичне наповнення терміна "інформація" у мовознавстві, де він став використовуватись як синонім до лексеми "зміст" але у подвій­ному значенні: зміст, який вкладає автор у своє висловлювання, і зміст, який витлумачує сприймаючий із тексту адресанта. Оскільки така різ­ниця у значеннях поняття "інформація" не викликає суттєвих перекла­дацьких перешкод, то з боку перекладознавства є сенс розглядати тер­мін "інформація" як синонім до термінів "текст", "висловлювання", "дискурс", "фрейм", враховуючи, зрозуміло, ті змістові нюанси остан­ніх чотирьох понять, про які йшлося у вищенаведених параграфах.