13.5. Принципи організації виробництва

На виробництві відбуваються такі основні організаційні процеси:

• організація підготовки виробництва;

• організація процесу виробництва в просторі та часі;

• організація забезпечення виробництва;

• організація обслуговування виробництва;

• організація праці та заробітної плати.

Ефективне господарювання передбачає раціональне поєднання цих процесів у часі і просторі відповідно до конкретних умов ведення виробничої діяльності. При організації виробничого процесу треба враховувати низку вимог, дотримання яких забезпечує процес створення матеріальних благ та сприяє підвищенню ефективності виробничої системи підприємства. Це стає можливим у разі організації виробництва за певними принципами із врахуванням особливостей кожного підприємства.

Принципи організації - це основні правила, що сприяють раціональній організації виробничих систем. Принципи встановлюються на основі врахування практичного досвіду організації виробництва. Це надає їм об'єктивного характеру. їхнє використання створює більші можливості для досягнення цілей підприємств.

Принципи організації конкретизують дію відповідних законів і відображають певний напрямок їхнього вияву. У процесі наукових досліджень з організації виробництва і практичної діяльності сформульовано низку принципів, використання яких дає змогу створити сприятливі виробничі умови для досягнення визначених цілей перед підприємством.

Один із основоположників науки «Організація виробництва» О.О. Бог-данов понад 80 років тому сформулював такі принципи організації:

• системність розгляду будь-яких об'єктів;

• відносність існування систем;

• співвідносність організаційної форми системи і її зовнішнього

середовища;

• сумісність компонентів системи один з одним за різними параметрами;

• спеціалізація;

• єдність і погодженість організаційних методів;

• пропорційність компонентів системи;

• паралельність ходу часткових процесів у просторі та часі;

• "слабка ланка";

• безперервність змін у системах (дій та протидій);

• добір компонентів системи;

• ланцюговий зв'язок та взаємозалежність компонентів у системі;

• наслідування штучними системами біологічних систем.

Усю сукупність принципів організації виробництва зображено на рис. 13.10.

Надалі перелік та зміст принципів доповнювали та уточнювали багато дослідників [39, с. 74-78, 42, 79-83, 57, с. 36-41, 54, с. 62-67, 56, с. 47-51, 77, с. 26-37, 86, с. 16-17, 91, с. 52-56, 73, с. 145-152].

Принципи організації можна розділити на чотири групи: 1) загальні принципи організації структур; 2) загальні принципи організації процесів; 3) принципи раціоналізації структур; 4) принципи раціоналізації процесів, однак такий поділ умовний і не має практичного значення. Розглянемо ці принципи докладніше.

Принцип системності - відображає загальний цілісний підхід до розгляду всіх процесів, які відбуваються на підприємстві. Оскільки саме підприємство є виробничою системою, його діяльність має бути організована як система із врахуванням усіх чинників внутрішнього і зовнішнього його оточення. Реалізація принципу системності передбачає цілісне і комплексне виконання всіх робіт, послідовність і відповідну періодичність випуску окремих частин виробів у потрібних кількостях для забезпечення виробництва всієї продукції, необхідної номенклатури та асортименту.

Принцип спеціалізації - форма розподілу праці, яка характеризується зосередженням на одному робочому місці обмеженого кола робіт із виготовлення продукції чи здійснення інших елементів виробничого процесу. Спеціалізація призводить до скорочення різноманітності робіт і операцій, а також режимів обробки та інших елементів виробничого процесу. При цьому зростає обсяг виробництва однотипних деталей і рівень організації виробничого процесу.

Рис. 13.10. Принципи організації виробництва

Розрізняють спеціалізацію робочого місця, підрозділу підприємства і самого підприємства. Рівень спеціалізації робочого місця характеризує міру зосередження виконання однорідної роботи в межах цього місця. Тут працівник спеціалізується на виконанні однорідних технологічних операцій. Рівень спеціалізації робочого місця можна виразити через коефіцієнт закріплення операцій (К_тк), який відображає частку деталеоперацій певного виду від загальної кількості деталеоперацій, які виконуються на цьому робочому місці за певний проміжок часу. Якщо за робочим місцем закріплено виконання однієї технологічної операції з однією деталлю чи частиною виробу, то досягається вузька спеціалізація робочого місця. В міру зменшення коефіцієнта закріплення операцій відбувається зменшення рівня спеціалізації робочого місця.

Коефіцієнт закріплення операцій можна розрахувати і як відношення часу, затраченого на виконання певного виду робіт, до загального фонду часу робочого місця. Якщо на робочому місці, наприклад, виготовляють деталі, коефіцієнт закріплення операцій (Кзак) визначають за формулою:

де О. - обсяг випуску деталей і-го найменування за одиницю часу, наприклад, шт./міс;

Т — трудомісткість операцій, хв/шт.;

Ф_з - загальний фонд часу робочого місця, хв/міс.

У цьому разі робоче місце буде більш спеціалізоване, якщо величина Кзак наближається до 1. На основі запланованих обсягів випуску й трудомісткості деталей чи виробів визначають кількість робочих місць і міру їхнього завантаження, форми та типи організації виробництва.

Рівень спеціалізації виробничих підрозділів і, відповідно, підприємства загалом можна виразити через коефіцієнт спеціалізації (К_сп), який виражає частку обсягів випуску певного виду продукції в загальному обсязі випуску продукції, відповідно, підрозділу чи підприємства:

де О_ПІ - обсяг випуску продукції і-го виду за певний період часу, наприклад, місяць, грн/міс;

О - загальний обсяг випуску всіх видів продукції за аналогічний період часу, грн/міс.

Спеціалізація спрямована на досягнення однорідності виробництва за певними видами продукції, створення умов для підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів, поліпшення використання всіх видів ресурсів. Спеціалізація є одним із найважливіших факторів росту продуктивності праці.

Принцип стандартизації встановлює вимогу впорядкування діяльності, її елементів та результатів шляхом якнайширшого використання при технічній підготовці виробництва стандартизації, уніфікації, типізації і нормалізації деталей, вузлів, виробів, нової техніки і технології в усіх функціональних компонентах виробничої системи. Стандарти встановлюють однакові вимоги до кінцевої продукції, до основних матеріалів, комплектуючих напівфабрикатів, методів контролю, випробувань, транспортування, збереження і споживання. Це дає змогу скоротити розмаїття у матеріалах, устаткуванні, технологічних процесах, що сприяє скороченню строків виробничих процесів. Стандартизація забезпечує взаємозв'язок усіх сторін виготовлення і споживання продукції з метою задоволення щораз більших потреб суспільства при оптимальних витратах праці й засобів.

Принцип уніфікації - це забезпечення однакової форми, розмірів, структури складу та інших конструктивних параметрів продукції, однакових способів і методів її виготовлення або її елементів та інших технологічних процесів основного, допоміжних чи обслуговуючих виробництв, а також однакових організаційних процесів на підприємстві. Основна мета уніфікації - сприяти усуненню невиправданого різноманіття виробів однакового призначення і різнотипності їхніх частин. При цьому використовують однакові напівфабрикати, деталі, вузли для виробництва готових виробів різного призначення.

Принцип диференціації - поділ процесу виготовлення матеріальних благ на окремі технологічні процеси, операції, переходи, прийоми, рухи з метою підвищення інтенсивності праці, забезпечення її спеціалізації. Такий поділ праці має певні фізіологічні, психологічні та економічні межі, особливо під час використання ручної праці. Відповідно до цього принципу виробничий процес розосереджується залежно від складності виробу й обсягів його виробництва Реалізація принципу диференціації технологічних процесів привела до виникнення нового типу виробництва, а саме - потокового виробництва. В умовах автоматизації виробництва принцип диференціації замінюється на протилежні принципи концентрації операцій та інтеграції виробничих процесів.

Принцип концентрації - комплексне одночасне або з невеликими проміжками виконання відповідно до технологічного процесу виробничих операцій з обробки, складання, транспортування деталей, видалення відходів. Дотримання принципу концентрації вимагає використання механізмів, машин, устаткування ( обробних центрів, станків з ЧПУ), яке забезпечує здійснення складних виробничих операцій.

Принцип інтеграції - означає зосередження на одному робочому місці, у підрозділі чи на підприємстві якомога більше операцій і виробничих процесів. Він має протилежну спрямованість щодо принципу диференціації. Принцип інтеграції найбільшою мірою реалізується, наприклад, у гнучких виробничих системах повного технологічного циклу. Цей принцип спрямовує організаційні зусилля на об'єднання основних, допоміжних і обслуговуючих процесів.

Принцип паралельності суміщення операцій і процесів у часі для одночасного виконання робіт з окремих частин чи операцій виробничого процесу. Він реалізується під час організації одночасного виготовлення окремих частин одного і того самого виробу, використанні багатоінструментальної обробки його деталей, забезпеченні паралельного руху предметів праці, суміщенні за часом виконання технологічних, допоміжних і обслуговуючих операцій. Одночасність виконання різних операцій і стадій виробничого процесу сприяє безупинному його перебігу або безупинному його повторенню.

Значення реалізації цього принципу зростає у разі організації виробництва складних виробів, оскільки дозволяє значно скоротити час їх виготовлення. Рівень паралельності характеризує співвідношення часу виробничих операцій, які виконуються паралельно, та часу операцій, які виконуються послідовно. При цьому коефіцієнт паралельності (К ) визначається за такою формулою:

де Т_па - тривалість виробничогоциклу при паралельному поєднанні операцій, год;

Г, _ш - фактична тривалість виробничого циклу, год.

Зростання паралельності виконання операцій дає можливість скоротити тривалість виробничого циклу, зекономити робочий час і підвищити продуктивність праці.

Принцип пропорційності - забезпечення рівної пропускної здатності за одиницю часу виконання виробничих операцій з виготовлення продукції у всіх частинах виробничого процесу, серед структурних підрозділів, а також груп устаткування і робочих місць. Пропорційність характеризує кількісний взаємозв'язок між елементами виробництва за їхньою потужністю і досягається за умови відповідності продуктивності устаткування на всіх операціях технологічного процесу трудомісткості обробки виробів. Окрім того, пропорційними мають бути основні, обслуговуючі та допоміжні процеси, виробничі потреби виробничих підрозділів, залучених до цих процесів. Порушення пропорційності призводить до появи «вузьких місць», диспропорцій у виробництві і зниження ефективності використання ресурсів.

Рівень пропорційності визначають відношенням параметра мінімальної пропускної здатності того чи іншого об'єкта (цеху, дільниці, робочого місця) у виробничому процесі до параметра відповідного об'єкта з максимальною пропускною здатністю:

де К_п - коефіцієнт пропорційності;

Мн_ш - мінімальна пропускна здатність;

Макс_пз - максимальна пропускна здатність.

Пропускну здатність виражають такі показники, як потужність, змінність роботи, рівень завантаження та інші. Низький рівень пропорційності вказує на «вузькі місця». Врахування принципу пропорційності сприяє підвищенню безперервності виробничого процесу, а автоматизація його поліпшує пропорційність. Основою для підтримання пропорційності є забезпечення узгодженості основного та допоміжного виробництв. Це досягається у процесі оперативно-календарного планування. Пропорційність забезпечується за багатьма параметрами, зокрема за часом робіт, нормами запасів і витрат, нормам тривалості циклів тощо.

Принцип безперервності - скорочення перерв у технологічному процесі виготовлення продукції. Він характеризує безперебійність роботи робітників і обладнання, безперервність руху предметів праці у виробництві. Безперервність виробництва впливає на терміни виготовлення продукції, рівень використання виробничих ресурсів, ритмічність роботи підприємства. Скорочення всіх перерв у русі предметів праці сприяє скороченню тривалості виробничого циклу, а скорочення всіх перерв у русі устаткування спрямоване на поліпшення його використання. Ступінь реалізації цього принципу залежить від галузевих особливостей та типу технології, що використовується при виробництві продукції. Повна реалізація принципу відбувається в автоматизованому безупинному виробництві.

Рівень безперервності операцій показує частку часу, протягом якого в межах визначеного періоду сировина зазнає безпосереднього впливу штучних або природних процесів. Його можна визначити за допомогою коефіцієнта безперервності(К_йп) за такою формулою:

де Т_пр - тривалість продуктивного часу впливу на предмет праці, год;

Т_іа, - загальна тривалість процесу, включно із часом, протягом якого не відбувається вплив на предмет праці, год.

Безперервність виробництва також характеризується коефіцієнтом перервності, який розраховують як відношення часу перерв до тривалості самого виробничого процесу.

Зростанню безперервності виробничого процесу сприяє реалізація принципу паралельності та автоматичності, що, своєю чергою, веде до скорочення часу виготовлення продукції.

Принцип ритмічності - забезпечення виготовлення однакової кількості продукції за рівні проміжки часу на всіх стадіях виробничого процесу. Ритмічність спрямована на раціональне використання всіх елементів виробництва. її можна забезпечити високою технологічною дисципліною, надійною роботою устаткування, високою організованістю робочих місць. Цей принцип спрямований на забезпечення рівномірності виконання виробничих процесів, ритмічності роботи підрозділів підприємства та ритмічності випуску готової продукції. Виробничий процес має мати певну ритмічність на всіх етапах його здійснення - початковому, основному та завершальному. Основною є ритмічність випуску продукції, яка досягається внаслідок операційної ритмічності на всіх робочих місцях.

Вибір способів забезпечення ритмічності виробництва залежить від спеціалізації підприємства, характеру кінцевої продукції, рівня організації виробництва та інших умов та особливостей.

Ритмічність виробництва відображає ступінь виконання планових завдань з випуску продукції (послуг, робіт) у натуральному чи вартісному виразі. Коефіцієнт ритмічності (К) визначають за формулою:

де О. - фактичний обсяг виконанихробіт за певний період у межах плану, шт., грн.;

О_п - плановий обсяг робіт, шт., грн.

Рівномірність виробництва - одна з головних передумов раціонального використання всіх його елементів. Ритмічна робота сприяє повному завантаженню виробничого обладнання, його нормальній експлуатації, поліпшенню використання трудових та інших ресурсів, підвищенню продуктивності праці.

Принцип прямоточності - забезпечення найкоротшого шляху проходження предметами праці всіх стадій і операцій виробничого процесу внаслідок їхнього просторового зближення. Прямоточність досягається при розміщенні цехів, дільниць, робочих місць, устаткування по ходу технологічного процесу. Дотримання цього принципу сприяє усуненню зворотних рухів деталей у процесі їхньої обробки, скороченню транспортних маршрутів. Прямоточність операцій потребує раціонального планування робочих місць і технологічних процесів, скорочення тривалості та довжини транспортних операцій. Із врахуванням цього принципу розміщують цехи та дільниці, будівлі та споруди на території підприємства. Допоміжні та обслуговуючі виробництва розміщують ближче до основного виробництва.

Рівень прямоточності відображає ступінь оптимальності транспортного маршруту руху виробу в процесі його виготовлення. Його розраховують як відношення оптимальної довжини проходження предмета праці по всіх виробничих операціях до її фактичної довжини.

Коефіцієнт прямоточності (К_пт) виробничих процесів визначають за такою формулою:

де Д - оптимальна довжинапроходження предмета праці по виробничому процесу, м;

Дфакт ~ Ф^{актична} довжина проходження предмета праці по виробничому процесу, м.

Принцип попередження - зумовлений технічною природою штучно створених машин, механізмів, технологічних установок, обладнання. Реалізація цього принципу спрямована на попередження можливих збоїв у роботі чи відхилень у технологічних режимах роботи. Втілення принципу попередження відбувається у процесі оперативного керування виробничим процесом і проведення планово-попереджувальних ремонтів технологічного устаткування.

Принцип автоматизації - вивільнення людини від безпосередньої участі у виробничому процесі. Автоматизація спрямована на скорочення витрат живої праці, зменшення обсягів ручної праці, підвищення якості робіт і прискорення виробничого процесу Рівень автоматизації процесів виробництва характеризується рівнем трудомісткості робіт, що виконуються автоматизовано, і визначається відношенням затрат праці на роботи, які виконуються автоматизованим способом, до загальних затрат праці на виконання всіх робіт на підприємстві в межах одного й того самого періоду.

Коефіцієнт автоматизації (К_ш) визначають за такою формулою:

де Т_ав - трудомісткість робіт, які виконують автоматизовано, год;

Т_заг - загальна трудомісткість робіт, год.

Повністю реалізувати цей принцип можна на автоматизованому виробництві.

Принцип оптимальності - націленість на досягнення бажаного результату із найменшими затратами, що зумовлюється законом економії часу. Такий підхід є головним при раціоналізації виробничих процесів. Для реалізації цього принципу потрібно використовувати критерії оптимальності. Такими критеріями можуть бути, наприклад, мінімізація витрат часу на виробничий процес або максимізація віддачі ресурсів. Для досягнення оптимальності треба використовувати різні способи організації виробництва, виявляти певну гнучкість.

Принцип гнучкості - можливість пристосування виробничого процесу до змін умов діяльності підприємства. В умовах ринкових відносин реалізація принципу гнучкості спрямована на адаптацію до умов зовнішнього і внутрішнього середовища та вимог споживачів до продукції. Забезпечення конкурентоспроможності продукції потребує переходу підприємств на інноваційну модель господарювання, вимагає постійного використання досягнень науки і техніки, що зумовлює необхідність збільшення мобільності виробничих процесів та гнучкості в їхній організації. Гнучкість забезпечує скорочення часу і витрат на переналагодження обладнання під час випуску виробів широкої номенклатури. Підвищенню гнучкості організації виробництва допомагає використання типових процесів виконання окремих стадій виробництва. Цьому сприяє використання сучасних технологій, автоматизованих потокових ліній, на яких без переналагодження можна випускати різну продукцію. Можливості зростання гнучкості виробництва розширює стандартизація процесів, знарядь праці та продукції. Обмеженість у реалізації цього принципу пов'язана з можливостями підприємства до переходу на випуск інших видів продукції.

Принцип стабільності (гомеостатичності) створення технічних та організаційних механізмів саморегулювання, дотримання рівноважного стану виробничої системи. Реалізація цього принципу потребує створення та функціонування системи прогнозування, оперативного планування, регулювання виробництва, антикризового управління та ін. з метою забезпечення належного рівня стабільності

виробництва.

Принцип профілактики націлює на здійснення попереджувальних заходів щодо настання збоїв, аварій, простоїв технічних систем, конфліктних ситуації і т.д. Це досягається шляхом проведення своєчасного обслуговування і планово-попереджувальних ремонтів техніки та обладнання, формування оптимальних резервів, проведення профілактичної роботи з метою уникнути погіршення морально-психологічного клімату в колективах тощо.

Принцип кооперації - спрямовує на формування виробничих зв'язків між підприємствами, які здійснюють спільне виробництво кінцевої продукції. Кооперація зумовлюється процесами спеціалізації підприємств на виготовленні окремих комплектуючих та напівфабрикатів. Процеси кооперування відіграють значну роль у виготовленні кінцевої продукції та підвищенні ефективності виробництва.

Важливим є врахування та підбір відповідних видів та форм кооперування, які можуть ґрунтуватись на:

• галузевій ознаці;

• територіальній ознаці;

• потужності виробничої бази спеціалізованих та неспеціалізова-них виробництв;

• предметі кооперування;

• участі певної кількості підприємств у системі кооперування.

Рівень кооперування можна визначити через коефіцієнт кооперування як відношення вартості заготівель, напівфабрикатів, покупних виробів, що отримано в процесі кооперування, до загальних витрат підприємства на виготовлення товарної продукції.

Вищезгадані принципи створюють методологічну основу організації виробництва і є актуальними для будь-яких підприємств. Врахування сукупності вищезазначених принципів в організації виробничого процесу сприяє раціоналізації та скороченню його тривалості. Принципи організації тісно пов'язані між собою, багато з них доповнюють один одного. Використовувати їх потрібно як на етапі створення виробничої системи, так і в процесі її функціонування та розвитку.

На всіх підприємствах вищеназвані принципи спрямовані на досягнення однієї мети - підвищення ефективності виробничої системи. Загальним для всіх суб'єктів господарювання є комплексність втілення принципів у виробничій діяльності та їхній взаємозалежний із синергічним ефектом вияв на практиці. Створення умов для одних принципів, втілення їх у практику господарювання чи наслідки їхнього впровадження часто готують умови та можливості для застосування інших, що розширює можливості підприємств для їхнього комплексного використання.

Водночас реалізуються вони різною мірою та використовуються по-різному. Різноманітне внутрішнє та зовнішнє оточення, різні умови діяльності підприємств змінюють потреби, важливість і ступінь реалізації різних принципів відповідно до умов ведення господарської діяльності.

Система господарювання підприємства є визначальною при встановленні пріоритетності реалізації принципів організації, визначенні необхідного рівня їхнього впровадження у виробничий механізм.

Показники, які відображають ступінь реалізації принципів організації виробничого процесу, показано на рис. 13.11.

Рис. 13.11. Взаєліозв'язок принципів та показників організації виробничих процесів

Виробнича система націлена на створення певних цінностей -необхідних продуктів, послуг, робіт, тобто характеризується певною результативністю. За ступенем реалізації результати можуть бути бажаними та фактичними. Бажані результати можна класифікувати на прогнозні, планові, нормативні.

Результати діяльності з'являються у внутрішньому середовищі виробничої системи, а виявляються у зовнішньому. Кінцеві продукти діяльності підприємств забезпечують діалектичну єдність виробників та споживачів - перші мають їх створити, а другі на ринку мають виразити ставлення до них. З огляду на це потрібно проводити управління результатами діяльності підприємств та розробляти відповідну систему - обліку, оцінювання, контролю і регулювання показників результативності виробничої системи.

Оцінка результативності виробничої системи є різновидом управлінського контролю.

Сьогодні зазвичай використовують багатокритеріальні системи оцінки результативності функціонування виробничих систем, в які включено показники, що характеризують окремі аспекти як системи загалом, так і її складових. До оцінних показників, зокрема, включають такі:

• ефект системи;

• продуктивність праці;

• фондовіддача основних засобів;

• ефективність системи;

• продуктивність системи;

Ефект виробничої системи відображає рівень досягнення системою визначених цілей, оцінюють його співвідношенням фактично досягнених показників до запланованих. При цьому порівнюють обсяги виготовленої продукції за кількісними, якісними та структурними, параметрами, а також своєчасністю її створення. Це дає змогу оцінити рівень виконання системою виробничої програми.

Продуктивність праці у системі характеризує рівень використання живої праці і показує кількісне співвідношення між обсягом виготовленої продукції і витратами трудових ресурсів на її виробництво.

Фондовіддача системи характеризує рівень використання засобів праці і визначається відношенням кількості виготовленої продукції до величини залучених основних засобів.

Ресурсовіддача характеризує рівень використання усіх видів ресурсів і відображає відношення кількості виготовленої продукції до загального обсягу залучених та витрачених ресурсів.

Ефективність системи відображає рівень отриманого ефекту від залучених до системи ресурсів і визначається як відношення результативних показників до відповідних витрат на отримання цього ефекту.

Продуктивність систем характеризує рівень використання усіх видів суспільної праці і показує кількісне співвідношення між обсягом виготовленої продукції і витратами живої та уречевленої праці, витраченої на її виробництво та споживання.

Використання відносних показників, наприклад, індексів, дає можливість охарактеризувати динаміку результативності діяльності виробничої системні в окремі періоди та порівнювати їх між собою.

Результативність системи багатогранна, і це вимагає використання системи критеріїв та показників для забезпечення її високоефективного функціонування. Пріоритети у використанні окремих із них залежать від масштабів системи, її функцій, виду, організаційно-технічного рівня тощо. Оцінні системи формують із врахуванням специфіки діяльності кожного підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. ДСТУ 2960-94. Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни та визначення.

2. ДСТУ 2391-94. Система технологічної документації. Терміни та визначення.

3. ДСТУ 2962-94. Організація промислового виробництва. Облік, аналіз та планування господарювання на промисловому підприємстві. Терміни та визначення.

4. ДСТУ 2961-94. Організація промислового виробництва. Нормування матеріалів та виробничих процесів. Терміни та визначення.

5. ДСТУ 3185-95. Організація промислового виробництва. Праця та заробітна плата. Терміни та визначення.

6. ДСТУ 2974-95. Технологічне підготовлення виробництва. Основні терміни та визначення.

7. ДСТУ 3278-95. Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Основні терміни та визначення.

8. ДСТУ 3230-95. Управління якістю та забезпечення якості. Терміни та визначення.

9. ДСТУ 2296-93. Національний знак відповідності. Форма, розміри та правила застосування.

10. ДСТУ 2462-94. Сертифікація. Основні поняття. Терміни та визначення.

11. ДСТУ 3410-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення.

12. ДСТУ 3411-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації продукції та порядок їх акредитації.

13. ДСТУ 3412-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації.

14. ДСТУ 3413-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції.

15. ДСТУ 3414-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення.

16. ДСТУ 3415-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр системи.

17. ДСТУ 3416-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок реєстрації об'єктів добровільної сертифікації.

18. ДСТУ 3417-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується.

19. ДСТУ 3418-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до аудиторів та порядок їх атестації.

20. ДСТУ 3419-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення.

21. ДСТУ 3420-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів із сертифікації систем якості та порядок їх акредитації.

22. ДСТУ ISO 9000-2001. Системи управління якістю. Основні положення та словник.

23. ДСТУ ISO 9004-2001. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності.

24. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" від 08.04.93р., із змінами та доповненнями від 11.07.95 p., № 288/95 - ВР, від 11.06.97 р. № 332/97 - ВР, від 05.11.97 р. № 622/97-ВР.

25. Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" № 46-93 від 10.05.93 p., зі змінами від 11.06.97 р. № 333-ВР

26. ДСТУ 1.0-93. Державна система стандартизації України. Основні положення.

27. ДСТУ 1.2-93. Державна система стандартизації України. Порядок розроблення державних стандартів.

28. ДСТУ 1.3-93. Державна система стандартизації України. Порядок розроблення, побудови, викладу, оформлення, узгодження, позначення та реєстрації технічних умов.

29. ДСТУ 1.4-93. Державна система стандартизації України. Стандарти підприємства. Основні положення.

30. ДСТУ 1.5-93. Державна система стандартизації України. Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів.

31. ГОСТ 31279: 2004. Межгосударственньїй стандарт. Инновацион-ная деятельность. Терминьї и определения. Дата введення в Укра-ине-2006-07.01.

32. ДСТУ 3321: 2003 Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять.

33. ДСТУ 3974-2000. Система разработки и постановки продукции на производство. Правила вьшолнения опьітно- конструкторских работ. Общие положення.

34. Положення про Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Затверджено Указом Президента України від 24.05.96 р. №375-96).

35. Постанова Кабінету Міністрів №1211 від 04.11.97 р. "Про затвердження порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні".

36. Алексеенко В.Б. Организация и управление промьішленньш пред-приятием: Учеб. пособ. 2-е изд. - М.: Изд-во РУДН, 2005. - 92 с.

37. Берзинь И.З. Зкономика фирмьі. - М.: Ин-т междунар. права и зкономики, 1997. 253с.

38. Білоконенко В.І. Організація виробництва: Конспект лекцій для студ. спец. 7.050109. -Харків: Вид. ХНЕУ, 2005. - 180 с.

39. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібн. - К.: КНЕУ, 2003.-524 с.

40. Венцель Е.С. Исследования операций. - М.: Сов. радио, 1972, 552 с.

41. Гиссин В.І. Управление качеством продукции: Учеб. пособ. -Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. - 256 с.

42. Гриньова В.М., Салун М.М. Організація виробництва: Навч. посібн. - X.: ІНЖЕК, 2005. - 552 с.

43. Гулевич В.А., Подвигина В.И. Анализ длительности технологи-ческого цикла в машиностроительном производстве // Технология и организация производства. - 1990. -№ 4. - С. 10-11.

44. Гулевич В.О., Подвігіна В.І., Подвігін В.М. Організація виробничого процесу в часі та просторі: конспект лекцій з курсу "Організація і планування виробництва" для студ. машинобудів. спец. -К.:КПІ, 1991.-40с.

45. Економіка підприємства: Навч. посібн. / За заг. ред. П.В. Круша, В.І. Подвігіної, Б.М. Сердюка. - К.: Ельга-Н, КНТ, 2007. - 780 с.

46. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропив-ного. - К.: КНЕУ, 2003. - 608 с.

47. Економіка та організація виробництва: Підручник / За ред. В.Г. Ге-расимчука, А.Е. Розенплентера. - К.: Знання, 2007. - 678 с.

48. Єгупов Ю.А. Організація виробництва на промисловому підприємстві: Навч, посібн. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. -488 с.

49. Єдина система конструкторської документації. Загальні положення (ГОСТ 2.001-93ДДТ ДСТУ ГОСТ 2001-2006).

50. Заика А.А., Бугославский Д.С. Сетевой график на злектростанци-ях. - М.: Знергия, 1970. - 272 с.

51. Ипатов М.И., Туровец О.Г. Зкономика, организация и планиро-вание технической подготовки производства: Учеб. пособ. для студ. маш. и приборостроит. спец, вузов. -М.: Вьісш. шк., 1987. -319с.

52. Кирьякова А. Складьівайте здесь // Зксперт. Украинский деловой журнал. - № 48 (51). - 19-25 декаб. - С. 24-27.

53. Коваленко В.Г, Следзінський І.Ф. Математична символіка / За ред. проф. І.Ф. Тесленка. - К.: Рад. школа, 1981. - 80 с.

54. Коваль В.І. Організація виробництва: Матеріали до лекцій та семінарів. - Черкаси: Черкас, нац. ун-т, 2004. - 306 с.

55. Кожекин Г.Я., Синица Л.М. Организация производства: Учеб. пособ.- Мн.: Зкоперспектива, 1998. - 334 с.

56. Курочкин А.С. Организация производства: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2001.-216 с.

57. Ліпич Л.Г., Морохова В.О., Московчук А.Т. Організація виробництва: Навч. посібн. - Луцьк: ЛДГУ, 2002. - 256 с.

58. Математические модели в зкономике / Иванилов Ю.П., Лотов А.В. -М.: Наука, 1979-304 с.

59. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни "Економіка і організація виробництва" для студ. спец. 7.092203 і 7.092206 "Електромеханіка" факультету Електроенерготехніки і автоматики / Укл. В.О. Гулевич, В.І. Подвігіна. - К.: КПІ, 2006. -38 с.

60. Минприбор СССР. Всесоюзньїй научно-иселедовательский ин-ститут злектроизмерительньїх приборов. "Оценка технического уровня и качества злектроизмерительной техники" (Подотрасле-вая методика). - М., 1977.

61. Новицкий Н.И. Организация производства на предприятиях: Учеб.-метод, пособ. - М.: Финансьі и статистика, 2002. - 392 с.

62. Організація виробництва: Навч. посібн. / За ред. І.В. Багрової. -К.: ЦУЛ, 2005. - 248 с.

63. Організація виробництва: Навч. посібн. / В.О. Онищенко, О.В. Ред-кін, А.С. Старовірець, В.Я. Чевганова. - К.: Лібра, 2003. - 334 с.

64. Организация и планирование приборостроительного производства. Управление предприятием: Учеб. пособ. / Под ред. Н.М. Льіча, А.З. Розенплентера. - Киев: Вища шк., 1986. - 344 с.

65. Организация и планирование машиностроительного производства: Учеб. для машиностр. спец, вузов / Под ред. М.И. Ипато-ва, В.И. Постникова и М.К. Захаровой. - М.: Вьісш. шк., 1988. -367 с.

51. Организация и планирование злектротехнического производства. Управление злектротехническим предприятием: Учеб.для злектротехн. спец, вузов / К.Т. Джурабаев, В.Е. Астафьев, О.Г. Ту-ровец и др. / Под ред. К.Т. Джурабаева. - М.: Вьісш. шк., 1989. -367 с.

52. Организация и планирование машиностроительного производства: Учеб. для машиностр. спец, вузов / М.И. Ипатов, М.К. Заха-рова, К.А. Грачева и др.; Под ред. М.И. Ипатова, В.И. Постникова, М.К. Захаровой. - М: Вьісш. шк., 1988. - 367 с.

53. Организация, планирование и управление предприятием злек-тронной промьішленности: Учеб. пособ. для студ. спец. "Злектрон-ная техника" / Под ред. П.М. Стуколова. - М.: Вьісш. шк., 1980. -351с.

54. Организация, планирование и управление предприятием маши-ностроения: Учеб. для машиностр. спец, вузов / И.М. Разумов, Л.А. Глаголева, М.И. Ипатов, В.П. Ермилов. -М.: Машинострое-ние, 1982.-544 с.

55. Организация производства. Учебник / Под ред. О.Г. Туровца. -М.: Вьісш. шк., 2000. - 284 с.

56. Организация производства на предприятии: Учеб. для техн.спец. вузов / Под ред. О.Г. Туровца и Б.Ю. Сербиновского. - Ростов-на-Дону, 2002.-312 с.

57. Организация производства на предприятии: Учеб. для техн. и зконом. спец, вузов / Под ред. О.Г. Туровца и Б.Ю. Сербиновского. - Ростов-на-Дону: МарТ, 2002. - 464 с.

58. Организация производства и управление предприятием:Учебник / Туровец О.Г, Бухалков М.И., Родинов В.Б. и др.; Под ред. О.Г. Туровца. 2-е изд. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 544 с.

59. Основньїе положення по разработке и применению систем сете-вого планирования и управлення. 3-є изд. - М.: Зкономика, 1974.

60. Павлов В.І., Мишко О.В., Опьонова І.В., Павліха Н.В. Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів: Навч. по-сібн. - К: Кондор, 2004. - 230 с.

61. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація виробництва. Навч. по-сібн. - К: ЦУЛ, 2005. - 248 с.

62. Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Підруч. -Львів: Магнолія плюс, 2004. - 400 с.

63. Плоткін Я.Д., Пащенко І.Н. Виробничий менеджмент: Навч. посібн.; Збірник вправ. - Львів: Львівська політехніка, 1999. -258 с.

79. Подвигана В.И., Гулевич В.А. Определение длительности технологаческого цикла при наличии дублирующего оборудования // Тех-нология и организация производства. - 1989. - № 3. - С. 11-13.

80. Подвигина В.И., Гулевич В.А. Технологический цикл изготовле-ния машиностроительной продукции при наличии дублирующего оборудования // Технология и организация производства. - 1989. -№4.-С. 37-38.

81 Подвигина В.И., Гулевич В.А. Оптимизация технологического цикла в многономенклатурном производстве // Технология и организация производства. - 1990. - № 4. - С. 12-13.

82. Подвігіна В.І., Гулевич В.О. Розрахунок параметрів розподільчих конвеєрів в безперервно-потокову виробництві // Сучасні проблеми економіки і підприємництво: 36. наук, праць. - Вип. І. - К.: ІВЦ Вид-во "Політехніка", 2006. - С. 158-164.

83. Подвігіна В.І., Гулевич В.О. Організація виробничого процесу в часі та просторі. Потокове виробництво: Навч. посібн. - К.: ЦУЛ, 2007.-136 с.

84. Практикум по курсу "Организация и планирование злектротехни-ческого производства": Учеб. пособ. / А.Ф. Блюденов, К.Т. Джурабаев, А.К. Тащев и др.; Под ред. А.Ф. Блюденова. - М.: Вьісш. шк., 1989.-224 с.

85. Разумов И.М., Белова Л.Д., Ипатов М.И., Проскурякова А.В. Сетевьіе графики в планировании. - М.: Вьісш. шк., 1967. - 165 с.

86. Рижиков B.C., Панков В.А., Антипова С.П. та ін. Навчальний посібник з дисципліни "Оранізація виробництва" для студентів економічних і технічних спеціальностей усіх форм навчання і слухачів системи виробничо-економічного навчання кадрів / За ред. B.C. Рижикова. 2-е вид. - Краматорськ: ДДМА, 2004. - 240 с.

87. Сборник задач по организации и планированию машиностроительного производства: Учеб. пособ. для машиностр. спец, вузов. 3-є изд. / Под ред. И.М. Разумова. - М.: Машиностроение, 1986. -

285 с.

88. Сборник задач по организации и планированию машиностроительного производства. Учеб. пособ. для машиностр. спец, вузов. 3-є изд. / Под ред. И.М. Разумова и Л.А. Глаголевой. - М.: Машиностроение, 1976. - 285 с.

89. Сборник задач по курсу "Организация,- планирование и управление деятельностью промьішленньїх предприятии": Учеб. пособ. / Под ред. В.Г. Конторовича. - М.: Вьісш. шк., 1976. - 255 с.

88. Сітьове планування та управління виробничими процесами: Конспект лекцій з дисципліни "Організація та планування виробництва" / В.Е. Шевельов, Є.Г. Скловська, Т.Є. Шевченко. - К.: КПІ, 1993.-72 с.

89. Тян Р.Б., Багрова І.В. Організація виробництва: Навч. посібн. / За ред. І.В. Багрової. - К.: ЦУЛ, 2005. -248 с.

92. Функционально- стоимостной анализ / Н.Г. Чумаченко, В.М. Дег-тярева, Ю.С. Игумнов. -К.: Виша шк., 1985. - 223 с.

93. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: Підручник. - К.: Європ. ун-т фінансів, інформац. систем, менеджм., бізнесу, 2000. - 174 с.