8.3. Організація й обслуговування робочих місць
Первинною ланкою здійснення трудових процесів на підприємстві є робоче місце. Саме тут відбувається поєднання технології і праці в єдиний цілісний технологічний процес як взаємодія живої праці з перетворення сировини і напівфабрикатів за допомогою засобів виробництва в готову продукцію або її частину. Робоче місце визначає сутність виробничого простору.
Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організації та обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.
Робоче місце - це зона трудової діяльності робітника або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.
Робочі місця можуть належати різноманітним сферам діяльності: виробництву, управлінню, постачанню, збуту, науковим дослідженням та ін. Будь-яке робоче місце характеризують конкретні завдання, обов'язки працівника і сфера його відповідальності. Для здійснення визначених операцій працівникові потрібні певні знання, навички, здібності.
Робочі місця класифікують за такими параметрами: професія та кількість виконавців, кількість устаткування, ступінь спеціалізації, рівень механізації, характер розміщення у просторі, місце перебування, кількість робочих змін, робоча постава, умови праці та характер трудової діяльності (рис. 8.1),
Рис. 8.1. Класифікація робочих місць за певними ознаками
Залежно від кількості виконавців розрізняють індивідуальні та колективні робочі місця. Індивідуальне робоче місце призначене для роботи одного працівника протягом зміни. Колективне робоче місце призначене для здійснення процесу праці одночасно кількома робітниками (бригадою).
Залежно від кількості устаткування розрізняють одноверстатні та багатоверстатні робочі місця. Останні характеризуються тим, що робітник у певній послідовності здійснює виробничий процес на кількох одиницях технологічного устаткування.
За ступенем спеціалізації розрізняють універсальні та спеціалізовані робочі місця, а за ступенем механізації - робочі місця з ручними, машинно-ручними, машинними, автоматизованими й апаратурними трудовими процесами.
Робочі місця за характером розміщення в просторі бувають стаціонарними (робоче місце токаря, коваля) і рухомі (робоче місце водія, машиніста крана) та невизначені (пересувні).
За місцем перебування - робочі місця у приміщенні, на відкритому повітрі, під землею або водою, на висоті.
За кількістю змін - однозмінні, багатозмінні.
За робочою поставою (позою) сидячі, стоячі, змінні.
За умовами праці - нормальні, монотонні, важкі, шкідливі.
За видом виробництва - основні, допоміжні, обслуговуючі.
За характером трудової діяльності (критерії працівників) - робочі місця робітників, спеціалістів, керівників.
Організація праці на рівні окремого робочого місця передбачає: поліпшення умов праці, підбір, підготовку та підвищення кваліфікаційного рівня працівників, всебічне врахування їхніх функціональних можливостей, визначення переліку функціональних зобов'язань, удосконалення нормування праці, створення високоефективних стимулів до трудової діяльності, зміцнення трудової дисципліни, розширення посадових обов'язків, участь у раціоналізаторській роботі та управлінні на рівні окремої бригади, дільниці, ротацію робочих місць, участь у бригадній формі організації праці, використання засобів підвищення психологічної стійкості, залучення до ціннісних орієнтирів підприємства, компанії, вміле поєднання економічних, правових та адміністративних стимулів і покарань працівника та ін.
Від організації кожного робочого місця залежить ефективна виробнича діяльність усього підприємства. На кожному робочому місці експлуатуються відповідні види виробничих фондів, тут міститься наймо-більніша частина оборотних коштів, незавершене виробництво, формуються витрати виробництва, визначається певний рівень продуктивності праці та якості продукції, виявляється рівень організації виробництва та управління, рівень організаційно-технічної підготовки виробництва тощо. На робочому місці створюються підвалини всієї економіки підприємства та визначається економічна ефективність виробництва.
Організація робочого місця - це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.
Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічної та організаційної оснастки, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, які застосовуються рідко.
Планування робочого місця мусить враховувати фізіологічні особливості людини і забезпечувати таку організацію трудового процесу, яка б цілком виключила зайві рухи і надмірну напругу. Площа робочого місця має включати місця для розміщення устаткування, організаційно-технічної оснастки і самого виконавця, її визначають санітарними нормами.
Планування робочого місця пов'язане з особливостями виробничого процесу, типом виробництва, габаритними розмірами устаткування і предмета праці, характером робочих рухів, антропометричними даними виконавця і зусиллями, які він мусить докладати для виконання певних трудових процесів.
Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням, технологічним та організаційним оснащенням інструментом, пристроями, допоміжними матеріалами, запасними частинами та устаткуванням для їхнього зберігання і розміщення, а також засобами сигналізації, засобами зв'язку, освітлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою, підйомними і транспортними засобами, приладами і пристроями, що створюють сприятливі умови і забезпечують безпеку праці, предметами для підтримки порядку і чистоти на робочому місці тощо. Оснащення робочих місць масових професій може здійснюватися за типовими проектами, в яких ураховано необхідні рекомендації щодо оснащення і планування робочих місць цього виду. Використання типових проектів сприяє впровадженню досягнень науки і передового досвіду в процесі організації робочих місць, знижує трудомісткість роботи, дає змогу підвищити рівень організації трудових процесів.
Оснащеність робочого місця залежить від його спеціалізації, виду опрацювання предмета праці і характеру виробничого процесу, рівня технічного розвитку, загального стану засобів виробництва, складності технології, організації і культури виробництва.
Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць, тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготовками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.
Велике значення має раціональне розміщення робочих місць, що скорочує час виконання робіт, усуває зайві переміщення співробітників,
зменшує їхню напруженість та втомлюваність, забезпечує відповідні умови праці, найекономніше використання площі, досягнення максимального результату.
Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:
- енергетична - забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень;
транспортно-складська - доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей;
підготовчо-технологічна - розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці;
інструментальна - зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічної оснастки;
налагоджувальна - налагодження і регулювання технологічного устаткування;
міжремонтна - профілактичне обслуговування;
контрольна - контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів;
облікова - облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні заходи для поліпшення якості продукції та ін.
Усі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.
При організації усіх видів обслуговування робочих місць потрібно враховувати такі принципи:
плановість обслуговування як узгодженість систем обслуговування з оперативно-виробничим планом, максимальна узгодженість режиму обслуговування з роботою основного виробництва, узгодження графіка маршрутів обслуговування з роботою основних виконавців, виконання низки робіт у міжзмінні, внутрішньозмінні перерви й у неробочі дні;
запобіжність обслуговування як попереднє комплектування матеріалів, заготівель, напівфабрикатів, інструментів та іншої оснастки, а також технічної документації до початку зміни, протягом поточної зміни - на наступну;
комплексність обслуговування як узгодження регламентів усіх функцій обслуговування загалом з їхнім максимальним раціональним суміщенням для виконання робіт у визначений період часу;
висока якість обслуговування як підвищення відповідальності виконавців за своєчасне і надійне виконання своїх обов'язків;
раціональна організація праці і забезпечення виконавців, зайнятих обслуговуванням робочих місць, усіма необхідними засобами.
Для забезпечення збалансованості між кількістю робочих місць і наявними трудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничого потенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і паспортизацію робочих місць.
На підприємствах і в організаціях (незалежно від форм власності та господарювання), де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, проводять атестацію робочих місць.
Основна мета атестації полягає в урегулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками щодо реалізації їхніх прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Атестацію проводить атестаційна комісія, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років.
Атестація робочих місць передбачає:
виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;
комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці та відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;
установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
обгрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;
визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення;
аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Формалізація процесу організації робочого місця виявляється в розробці паспорта (типового проекту) робочого місця працівників, що складається з таких розділів: призначення і загальні характеристики; планування робочого місця; меблі, обладнання і технічні засоби; функціональні обов'язки (основні елементи роботи), методи і прийоми праці; умови праці, оплата праці, організація обслуговування, ре-гламентувальна документація; завантаження робочого місця (нормування); охорона праці й техніка безпеки.
До робочого місця на практиці висувають відповідні вимоги, окремі з яких можуть бути певною мірою виражені кількісними показниками - нормами і нормативами, а деякі піддаються лише якісному опису, наприклад, рівень шуму і моральний стан. Низка вимог, передусім у галузі санітарії, техніки безпеки, правил експлуатації обладнання тощо, є обов'язковими, і за їхнє порушення керівник несе відповідальність аж до кримінальної.
Вимоги до організації робочих місць поділяють на інформаційні, економічні, ергономічні, гігієнічні, естетичні, технічні, орган;-заційні.
Інформаційні - комплекс заходів щодо інформаційного забезпечення робочого місця: визначення обсягів і структури інформації, що надходить до нього й обробляється на ньому, створюється і передається на інші робочі місця; проектування інформаційних потоків, у систему яких включено певне робоче місце, тощо, інформація має бути достатньою для виконання працівниками своїх службових обов'язків.
Економічні - організація робочих місць в апараті управління з мінімальними витратами на його утримання, але достатніми для його нормального функціонування. Доцільна також оцінка робочого місця за критерієм оптимальності (ефект від діяльності працівника на робочому місці має перевищувати витрати на утримання цього робочого місця).
Ергономічні - пов'язані зі створенням оптимальних умов праці людини, що роблять її високопродуктивною і надійною й водночас забезпечують людині необхідні зручності, зберігаючи сили, здоров'я і працездатність. Отже, усе, що оточує працівника, створюючи йому робоче середовище, - меблі, помешкання, устаткування, машини, механізми та інші знаряддя праці, - має відповідати вимогам ергономіки (науки про функціональні можливості людини у трудових процесах) і бути максимально пристосованим до людини, її фізичної, фізіологічної, естетичної природи.
Гігієнічні - забезпечення норм: освітлення робочих місць; повітрообміну; температурного режиму; вологості; шуму й інших чинників робочого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини.
Естетичні - зовнішнє оформлення робочого середовища (зовнішній вигляд приміщення і засобів праці, їхня кольорова гама, наявність квітів в інтер'єрі та ін.).
Технічні - дотримання норм необхідного простору для виконання певної роботи (площа, на якій установлюють необхідні меблі й обладнання, місце самого працівника, а також площа проходів до столу, устаткування, іншого робочого місця).
Організаційні - визначення сфери компетенції кожного працівника на конкретному робочому місці, його прав, обов'язків, підпорядкованості, вертикальних і горизонтальних зв'язків з іншими робочими місцями, формами і методами стимулювання ефективної праці. Ці питання вирішуються через розробку положень про структурні підрозділи апарату управління і посадових інструкцій працівників.