9.4. Норми затрат праці

На підприємствах застосовують різні види норм праці, найпоширеніші з них є: норма часу, норма виробітку, нормоване завдання, норма обслуговування, норма керованості.

Норма часу - робочий час, необхідний для виконання відповідної роботи (операції) за визначених організаційно-технічних умов і використання відповідних засобів виробництва і передового виробничого досвіду.

Індивідуальна норма часу - це робочий час, визначений для виконання одиниці роботи (продукції) одним працівником відповідної кваліфікації і за певних технічних умов.

Колективна норма часу (на комплекс операцій, укрупнена) - це робочий час, відведений на виконання одиниці роботи певної групи працівників (бригади, зміни) з врахування її кваліфікаційної структури за певних технічних умов.

Норма часу зазвичай є вихідною величиною при розрахунках інших видів норм. Норми часу вимірюються частіше всього у людино-хвилинах та людино-годинах.

Норму часу (t_um) поділяють на штучний (tj і підготовчо-заключний час \tj (рис. 9.2):

Рис. 9.2. Структура норми часу

Штучний час встановлюють на одиницю виконуваної роботи, а підготовчо-заключний - на дії, пов'язані з підготовкою до виконання певного завдання та його завершенням.

Потрібно звернути увагу на включення підготовчо-заключного часу у загальну штучно-калькуляційну норму часу. Все залежить від типу виробництва. Так, в одиничному виробництві:

У серійному виробництві:

де п - розмір партії виробів, що обробляють. У масовому виробництві:

t =t . (9.5)

Норма часу (t_ulJ у загальному вигляді розраховують за такою формулою:

де t - час оперативної роботи;

/ - час на обслуговування робочого місця; t - час на підготовчо-заключні роботи;

Кідп ~ ^{ЧаС На в}ІД^{ПОЧИНОк};

t - час на особисті потреби.

Якщо час технічного та організаційного обслуговування робочого місця, час на відпочинок та особисті потреби, а також час перерв, передбачених технологією та організаціє виробництва, розраховують у відсотках від оперативного часу (в одиничному та серійному виробництві), то формула має такий вигляд:

де к- час технічного, організаційного обслуговування робочого місця, час перерв, передбачених технологією і організацією виробництва, і час на відпочинок та особисті потреби, у відсотках до операційного часу.

Норма виробітку - кількість одиниць продукції (роботи), яку повинен виробити (виконати) працівник (бригада) за одиницю часу (здебільшого зміну) за певних організаційно-технічних умов.

Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (шт., метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників;

Норму виробітку визначають за формулою:

Де Н_в - норма виробітку (м, м², т, кг тощо);

t₄ - період часу, на який встановлюється норма виробітку (година, зміна, доба, місяць);

t_uiK ~ норма штучно-калькуляційного часу на одиницю роботи (хв, год на шт, м, м² тощо).

Оскільки у більшості випадків норму виробітку встановлюють на зміну, то можна використовувати формулу:

де t_jv - фонд змінного часу одного або групи робітників, що виконують роботи.

У разі зменшення норми часу на х відсотків норма виробітку збільшується на величину р(%):

Наприклад, при зменшенні норми часу на 20% норма виробітку збільшиться на:

Як узагальнений показник норми виробітку розглядають нормоване завдання.

Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна установлювати не тільки в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях тощо.

Норма часу обслуговування - різновид норми часу, це час, встановлений на обслуговування одиниці устаткування, виробничої площі та інших виробничих одиниць за певних організаційно-технічних умов.

Норму часу обслуговування (ТJ розраховують за формулою:

де t_ium - норма часу на виконання одиниці обсягу роботи;

N - кількість одиниць обсягу роботи на обслуговування виробничої одиниці (наприклад, кількість одиниць ремонтної складності, кількість наладок впродовж зміни тощо);

К - коефіцієнт, що враховує виконання додаткових функцій робітником, якщо вони не враховані нормою часу (визначається як відношення всіх функцій до часу виконання основних функцій).

Норми обслуговування визначають кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі, інших робітників та робочих місць тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою відповідної кваліфікації за певних технічних умов.

Норми обслуговування встановлюють безпосередньо за результатами вивчення витрат часу спостереженням або за допомогою норм часу обслуговування. В останньому випадку норму обслуговування (Но) розраховують за формулою:

де Ф - фонд робочого часу в певний період (зміни, місяця);

Т - норма часу обслуговування для певного періоду.

При виконанні на об'єкті обслуговування різних за трудомісткістю робіт розрахунок Н_ча х N виконують для кожної роботи окремо, формула для визначення Н₀ має такий вигляд:

де п - кількість робіт різної трудомісткості.

Як різновид норми обслуговування спеціально для керівників використовують норми керованості.

Норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.

Так, наприклад, кількість робітників, які підпорядковуються одному майстру певної дільниці, можна розрахувати за допомогою формули

де Н_к - норма керованості;

Ч_в - чисельність виробничих робітників в цеху;

Р_с - середній розряд роботи;

В_р - тип виробництва.

Також на підприємстві можуть використовувати такі норми, як: норматив режимів роботи устаткування, норматив чисельності, норма тривалості операції.

Нормативи режимів роботи устаткування - це регламентовані величини параметрів роботи устаткування, які забезпечують найдоцільніше їхнє використання з урахуванням типу виробництва, виду устаткування, оброблених матеріалів, характеру оброблення, застосовуваних інструментів і особливостей виготовленої продукції. Ці нормативи треба враховувати під час розрахунків норм праці в автоматизованих та апаратурних виробництвах, де виробничий процес переривається лише унаслідок зупинки устаткування на плановий ремонт.

Нормативи чисельності - це регламентована кількість працівників, які потрібні для виконання певної роботи.

Норми чисельності використовують здебільшого на роботах з обслуговування, які мають нестабільний характер щодо часу виконання і періодичності. Якщо на роботи встановлена одна норма обслуговування або норма часу обслуговування, тоді норму чисельності (Ч_п) розраховують за формулою:

де А - обсяг робіт на певному об'єкті, виражений кількістю одиниць устаткування, виробничих площ тощо;

Но - норма обслуговування, виражена у тих самих самих одиницях, що йА.

Якщо на роботи встановлено різні норми обслуговування, то норму чисельності для кожної зміни розраховують за формулою:

де А_р A_v .... А_п та Но_г Но₂, ..., Но_п - відповідно обсяг робіт та норм обслуговування, встановлені для різних груп устаткування, різних виробничих дільниць тощо.

Норма тривалості операції - час, необхідний для виконання одиниці роботи на одному робочому місці чи з використанням одного виду обладнання; вимірюється в одиницях часу: хвилинах, годинах, днях.

Норми затрат робочого часу за ступенем обгрунтованості поділяють на технічно обгрунтовані й дослідно-статистичні.

Технічно обгрунтовані норми праці є прогресивнішими і відповідають сучасному рівню розвитку виробництва, їх розробляють після ретельного вивчення елементів виробничого процесу, затрат часу з урахуванням раціонального використання виробничих можливостей робочого місця і передових методів праці.

Технічно обгрунтована норма передбачає:

• робітника-виконавця відповідної кваліфікації, продуктивність праці якого має перевищувати середню продуктивність праці робітників, зайнятих на аналогічних операціях, і відповідати сталим досягненням передовиків виробництва, а не їхнім окремим рекордним досягненням;

• поділ технологічного процесу на окремі операції і послідовність їхнього виконання з урахуванням можливостей устаткування, яке використовується, масштабу виробництва і технічних вимог, що ставлять до якості виробів;

• застосування найдосконалішого для певних виробничо-технічних умов технологічного і транспортного оснащення, найвигідніших режимів роботи устаткування;

• найраціональнішу в певних вир >бничих умовах організацію робочого місця;

• своєчасне забезпечення робочого місця усім потрібним;

• застосування найраціональніших способів виконання трудових прийомів і дій робітника;

• найповніше і найдоцільніше суміщення в часі праці окремих робітників за групової і бригадної форм організації праці;

• наявність нормальних санітарно-гігієнічних умов на робочому місці.

Дослідно-статистичні норми визначають на основі досвіду і статистичних звітних даних. Вони звичайно бувають заниженими, легко перевиконуються навіть за низької продуктивності праці, приховують недоліки в організації праці і виробництва.

Ці норми не виявляють виробничих можливостей устаткування, відбивають вже пройдений етап виробництва.

Отже, такі норми не мобілізують працівників підприємства на раціональне використання часу, на досягнення високої продуктивності праці й поліпшення використання виробничих ресурсів.

За сферою застосування нормативи поділяють на міжгалузеві, галузеві і місцеві.

За складністю структури норми праці поділяють на диференційовані (елементні) й укрупнені.

Диференційовані норми праці використовують для нормування праці з найдрібніших елементів виробничого процесу. Укрупнені -для нормування затрат праці на виконання комплексу організаційно і технічно пов'язаних прийомів праці.

Затрати часу на окремі найпростіші елементи визначають за так званими мікроелементними нормативами. Ці нормативи є сподіваними величинами часу, знайденими унаслідок статистичної обробки.

Аналітичним, укрупненим методами і методом мікроелементного нормування визначають технічно обгрунтовані норми.