1.4. Основи теорії організації виробництва

Прийняття правильних управлінських рішень залежить від обґрунтованості підходів до об'єктів управління. Сьогодні відомо низку підходів, які тією чи іншою мірою використовуються у розгляді питань організації виробництва [57, с.10]. Ці підходи формують методологію вивчення процесів та явищ. Серед них можна виділити такі наукові підходи:

• якісний;

• кількісний;

• відтворювальний;

• маркетинговий;

• ситуаційний;

• нормативний;

• динамічний;

• комплексний;

• системний.

Якісний підхід вимагає здійснення дослідження об'єктів із врахуванням їхньої сутності, змісту та призначення.

Кількісний підхід полягає у використанні кількісних оцінок аналізу та діяльності об'єктів дослідження, їхніх складових, статичних і динамічних параметрів функціонування та розвитку.

Рис. 1.6. Загальна концепція організації виробництва

Закони в організаційній сфері відображають суттєві та сутнісні відносини між елементами системи та виробничих процесів, пояснюють та визначають

поведінку, функціонування і розвиток виробничих систем. Закони організації здійснюють вплив на елементи виробництва і в цьому виявляється їхня об'єктивна дія. Характер та механізм дії законів організації виявляється через конкретні форми, способи, технології виробництва, які й забезпечують кінцеві результати праці.

Закономірності, які виникають у сфері організаційних відносин, показують тенденції взаємодії всіх факторів процесу виробництва і виробничої системи.

Теорією цієї науки розроблено свої принципи організації виробництва, які слугують вихідними методичними положеннями при створенні, підтриманні дієздатності та розвитку виробничих систем та їхніх компонентів. Це дає можливість врахувати особливості останніх.

Принципи організації дають можливість більш раціонально побудувати, забезпечити функціонування та розвиток виробничих систем і процесів.

Чинники впливу є внутрішніми та зовнішніми силами, які сприяють розвитку системи виробництва та її процесів або гальмують його. Ефективний механізм організації виробництва обов'язково має враховувати фактори впливу на систему. При цьому зовнішні та внутрішні чинники впливають на визначення параметрів розвитку виробничої системи.

Організаційний механізм виявляється через конкретні методи і форми реалізації дії законів на підприємствах.

Методи організації виробництва характеризують способи сполучення окремих елементів виробничого процесу в певному часовому періоді.

Форми організації виробництва показують способи розміщення окремих складових виробничого процесу в просторі.

Теоретичні положення щодо змісту організації виробництва можна подати наочно у вигляді схем та моделей [77, с. 15-18].

Так, організацію виробництва як процес можна зобразити у вигляді певної моделі і встановити взаємозв'язки основних її категорій, понять і елементів (рис. 1.7).

З погляду динамічного підходу, організація виробництва, з одного боку, триває у часі, що вказує на динамічний характер виробничого процесу. Виробничий процес складається з певних виробничих циклів, динамічними характеристиками яких є часовий період. Організація виробництва самого процесу здійснюється заради досягнення певної мети. Цим самим забезпечується виконання функції управління системою з досягнення цілей виробничої системи.

З іншого боку, організація виробництва відбувається в просторі, і в кожен момент часу має певну статичну структуру системи, стан якої відображає структура виробничого циклу, яка є статичною характеристикою організації. Організація у статиці виконує завдання як упорядкування стану цілого, так і змісту її елементів, а також їхніх якостей. Організація ефективного виробничого процесу потребує відповідної змістовності та належної якості її складових.

Здійснення організації виробництва відбувається за допомогою певного механізму, який включає різні методи та форми, залежно від цілей та умов розвитку підприємства. Саме вибрані методи та форми організації виробничого процесу забезпечують раціональне поєднання всіх елементів виробництва в різних аспектах та його ефективність. Організацію виробництва в часі і просторі можна зобразити схематично (рис. 1.8).

Рис. 1.7. Загальна модель організації виробництва.

Ефективне функціонування підприємства потребує міцних внутрішніх зв'язків, які б функціонально об'єднували різні його частини, що забезпечується управлінням і, зокрема, організацією його діяльності. Організаційна діяльність є важливим інструментом забезпечення ефективного функціонування та розвитку підприємств. Організація стає функцією суспільної праці. Вона лежить в основі всіх трудових процесів на виробництві і сама є одним із них.

Рис. 1.8. Схема організації виробництва в часі і просторі