11.4.4. Прогнозування і планування енергопостачання

На підприємствах в зв'язку з ростом виробництва, а також його вдосконаленням, введенням нової технології росте потреба в паливно-енергетичних ресурсах. Тому нагальним для відділу головного енергетика є складання енергетичних балансів, оцінка, розрахунки, прогнозування та планування потреби в енергетичних ресурсах усіх видів.

Процес прогнозування передбачає дослідження впливу економічних, технологічних та організаційних факторів виробництва залежно від прийняття планових рішень, які повинні відображати тенденції зміни енергоспоживання і враховувати їх на найближчу перспективу.

Зазвичай, на промислових підприємствах аналіз витрат енергоресурсів за останні 10—15 років засвідчує, що витрати електроенергії у плановому періоді та фактичні майже ніколи збігаються, відхилення сягають 10-15 %, а іноді 30-50 %.

Головна причина відхилень витрат енергоносіїв при виробництві полягає в тому, що вартість та енергетична місткість продукції перебувають не в однаковому співвідношенні. Тому, навіть якщо облік продукції ведуть в незмінних цінах, зміна номенклатури та асортименту продукції, що виробляється, викликає коливання питомого розходу електричної енергії на одиницю продукції.

Крім того, вагомими факторами, які впливають на зміни в споживанні підприємством електричної енергії, є зміна основних фондів, чисельності встановлених енергетичних установок та їхньої потужності.

Надійне й економічне забезпечення потреби в енергоресурсах необхідної якості є однією з умов ефективної і ритмічної роботи промислових підприємств і залежить від багатьох факторів, серед яких головну роль відіграє організація технічного обслуговування і ремонту енергетичного обладнання.

Основне завдання енергоремонту - це постійна підтримка енергетичного обладнання в робочому стані зі збереженням нормальних експлуатаційних характеристик. Для всього основного і допоміжного енергетичного обладнання є відповідний технологічний процес енергетичного ремонту, для виконання якого складають технологічні карти, сітьові графіки.

Ремонтна служба в енергогосподарстві вирішує широке коло завдань, серед яких важливе значення має вибір раціонального способу ремонту, організація праці на ремонтних роботах, технологічна й матеріальна підготовка енергетичних ремонтів. Ремонт енергетичного обладнання може бути організовано за централізованим, децентралізованим або змішаним способами.

Капітальний ремонт складного енергетичного обладнання підприємство звичайно виконує на окремих спеціалізованих ремонтних підприємствах.

11.4.5. Шляхи економії енергетичних ресурсів на підприємстві

Комплексний підхід до організації раціонального використання енергоресурсів передбачає техніко-економічний аналіз резервів економії енергетичних ресурсів, розробку планів організаційно-технічних заходів і їхню реалізацію. Економію енергоресурсів досягають за допомогою інтенсифікації технологічних процесів і впровадження нової техніки і прогресивної технології, скорочення норм витрат на виробництво продукції, зменшення витрат енергії, роботу обладнання в економічних режимах, використання вторинних енергоресурсів.

Традиційно резерви економії енергоспоживання розподіляються на підприємстві так:

1. 60-70 % економії дає розроблення і використання нового економнішого обладнання, застосування менш енергоємних технологій, застосування засобів автоматизації і контролю за енергоспоживанням;

2. 20-25 % можна отримати шляхом зниження витрат енергоресурсів на стадії споживання, передачі по мережах, транспортуванні і при їхньому зберіганні;

3. 10-15 % можуть давати організаційно-технічні заходи, в тому числі використання вторинних енергоресурсів.

Оцінку ефективності енергозбереження треба проводити при обов'язковому зіставленні деякої кількості варіантів, які можуть відрізнятися за певними факторами, або які треба враховувати:

• якість готової продукції;

• продуктивність обладнання;

• конструктивно-технологічні особливості;

• надійність енергозабезпечення;

• ступінь забруднення навколишнього середовища.

У разі впровадження (проектування) нових енергетичних об'єктів в цехах або на території підприємств треба враховувати серед інших економічних показників коефіцієнт попиту к_п:

Кп=К,-К. (П-28)

де к_з - коефіцієнт завантаження, який визначає, яку частину від максимально можливої потужності становить поточне електричне навантаження агрегата;

к_> - коефіцієнт одночасності, який засвідчує, яка частина всіх встановлених агрегатів перебуває в роботі.

Поряд з організаційно-технічним заходами з економії паливно-енергетичних ресурсів велике значення має стимулювання персоналу за їх ефективне високопродуктивне використання.

Сьогодні на багатьох підприємствах діє комплексна система стимулювання, яка передбачає:

1. посилення дії матеріальних стимулів у виді премій, доплат, надбавок до тарифів, які спрямовані на підвищення ефективності енер-говикористання, прискорення впровадження енергозбережних технологій і обладнання та поліпшення якості продукції;

2. забезпечення єдності інтересів робітників, спеціалістів, службовців і керівників усіх ланок підприємства;

3. стимулювання персоналу за підтримку на оптимальному рівні показників роботи обладнання та устаткуванні;

4. колективні форми стимулювання праці.

Головними показниками для нарахування винагороди є квартальні дані бухгалтерського обліку і статистичних звітів про досягнення економії енергоресурсів на підприємстві.

Стимулювання повинно проходити за умов:

1. економії палива, теплової та електричної енергії;

2. компенсації реактивної потужності;

3. перевиконання норм повернення конденсату;

1. проведення заходів з регулювання електричного навантаження агрегатів у години проходження піків добових графіків електричного навантаження підприємств.