11.3. Організація інструментального господарства підприємства

Провідне місце в системі технічного обслуговування виробництва займає інструментальне господарство [45, С. 415].

ДСТУ 2960-94, 10.1. Інструментальне господарство

Сукупність загальнозаводських та цехових підрозділів, зайнятих виготовленням, відновленням і ремонтом інструменту та технологічного оснащення, їх обліком, зберіганням та розподілом між: цехами та робочими місцями.

Під інструментом розуміють усі види технологічної оснастки: різальний, вимірювальний, допоміжний та інші види інструменту, а також штампи, прес-форми, моделі та інші пристрої.

Великі виробничі об'єднання (підприємства) використовують сотні тисяч різних найменувань інструментів та іншого технологічного оснащення. Від ступеня їхньої досконалості, своєчасності забезпечення ними робочих місць і розмірів витрат на інструменти безпосередньо залежать найважливіші показники роботи підприємства: продуктивність праці, якість і собівартість продукції, відпускна ціна продукції, ритмічність виробництва.

Дослідження, які проводилися, засвідчили, що витрати на інструменти та інше оснащення в масовому виробництві досягають 25-30%, у серійному - 10-15%, у дрібносерійному та одиничному - до 5% вартості устаткування, а їхня питома вага в собівартості продукції, що випускається, становить, відповідно, 8-15%, 6-8 і 1,5-4% [72, С. 367].

Особливого значення набуває інструментальне господарство в умовах високих темпів технічного прогресу, впровадження нових інноваційних технологій у виробництво. Витрати на проектування і виготовлення спеціальних видів оснащення досягають 60 % загальної суми витрат на підготовку виробництва нових видів виробів в умовах інноваційного шляху розвитку виробництва. Кількість робітників, що зайняті на виготовленні інструменту та оснастки на виробничих підприємствах сягає 20-25 відсотків від загальної кількості виробничого персоналу.

З огляду на велике значення, а також специфіку і складність організації виробництва і придбання інструменту на всіх великих підприємствах створюють служби інструментального господарства, на які покладаються такі завдання:

1. визначення потреби і планування забезпечення підприємств оснащенням;

2. нормування використання оснащення і підтримка на необхідному рівні розмірів його запасів;

3. забезпечення підприємства придбаним оснащенням та організація власного виробництва високопродуктивним й ефективним оснащенням;

4. забезпечення робочих місць оснащенням, організація його раціональної експлуатації і відновлення;

5. облік і аналіз ефективності використання технологічного оснащення.

Для виконання цих завдань на підприємстві утворюють служби та виробничі підрозділи, а також встановлюють виробничі взаємні зв'язки та зв'язки з виробничими цехами підприємства.

У перспективі з розвитком інструментальної промисловості, виробництво інструментів і відповідальність за їхній технічний рівень мають перейти до спеціалізованих підприємств цієї галузі, а інструментальні господарства великих підприємств здійснюватимуть в основному функцію організації раціональної експлуатації інструментів, тобто функції планування потреби, придбання, збереження, забезпечення робочих місць, заточування, ремонту, контролю.

Показниками економічної ефективності інструментального господарства підприємства слугують:

• збільшення стійкості інструменту до зношування;

• збільшення випуску інструменту на один верстат в інструментальному цеху;

• збільшення випуску інструменту на одного робітника інструментального цеху або збільшення продуктивності праці;

• зменшення простоїв обладнання та робітників в основних виробничих цехах унаслідок несвоєчасної поставки оснастки та інструменту;

• зменшення частки витрат на інструмент у загальних витратах виробництва;

• зменшення відсотків дострокових виходів інструменту та оснастки з експлуатації;

• зменшення номенклатури інструменту, що використається у виробництві, за рахунок його нормалізації та уніфікації.