1.3. Функції, завдання та напрями організації виробництва
Організація виробництва, з наукового погляду, відображає сукупність законів, закономірностей, принципів, форм, методів, процесів, навичок і дій, які спрямовані на забезпечення взаємодії окремих елементів виробництва, встановлення необхідних взаємозв'язків та узгодження дій учасників виробництва з метою підвищення його ефективності та отримання прибутку.
Основою діяльності людини є продуктивна творча праця у сфері виробництва, результатом якої є відповідна продукція. Найпростішу модель сфери виробничої діяльності людини, яка відображає склад та взаємодію її елементів, показано на рис 1.1.
Рис. 1.1. Модель сфери виробничої діяльності
Організація виробництва - невід'ємна частина будь-якого способу виробництва. Вона спрямована на досягнення ефективної взаємодії окремих елементів виробництва - предметів праці, засобів праці і самої праці. Організація елементів виробництва передбачає їхнє ефективне сполучення в часі та розміщення у просторі. Організація виробництва має забезпечити раціональне поєднання цих елементів для ефективного розв'язання завдань щодо випуску продукції та отримання прибутку. Основні елементи організації виробничої діяльності людини зображено на рис. 1.2.
Рис 1.2. Схема організації виробничої діяльності
У виробничій сфері діють певні виробничі сили, які забезпечують виробництво матеріальних благ. Головним елементом виробничих сил є людина, яка приводить у рух засоби виробництва, які включають:
засоби праці - усе те, за допомогою чого людина впливає на матеріальний і духовний світ;
предмети праці - об'єкт докладання зусиль людиною і усе те, з чого отримують продукцію.
Виробництво - це процес споживання засобів виробництва і робочої сили, який можливий за певних умов:
зосередження необхідної кількості і якості засобів виробництва і робочої сили у виробничих підрозділах;.
відповідної побудови і регулювання самого виробничого процесу;
управління виробничими підрозділами і виробничими процесами.
Займаючись виробничою діяльністю, людина за допомогою певних засобів праці впливає (обробляє, перетворює і т.ін.) на предмети праці і створює конкретні матеріальні блага, які спрямовуються на задоволення потреб членів суспільства.
Велика різноманітність результатів праці людини зумовлює необхідність їхньої класифікації на окремі види - продукцію, роботи, послуги.
Закінчені матеріалізовані види продукції називають виробами.
Якщо результат діяльності людини полягає у виконанні певної операції чи набору операцій, спрямованих на здійснення чого-небудь, то говорять про виконання роботи.
Діяльність людини може бути безпосередньо спрямована на задоволення потреби споживача через їхню взаємодію, тобто на виконання послуги.
Вироби, роботи, послуги є різновидами цілеспрямованої діяльності людини і в широкому розумінні слова становлять продукцію виробничої діяльності. Володіючи ознаками мінової та споживчої вартості, на ринку вони стають товарами.
У промисловості результатом праці зазвичай є продукція, на транспорті, будівництві - обсяг виконаної роботи, а в установах зв'язку, банках, інших організаціях інфраструктури - надання послуг.
Для виготовлення продукції засобами праці у процесі виробництва використовують предмети праці - матеріальну субстанцію, яку називають ресурсами. Ресурси - це сировина, добуті корисні копалини, тощо. Обробка сировини може бути багатоступеневою, і матеріальна субстанція може стати в одних випадках результатом праці одного виробництва і одночасно сировиною для іншого виробництва.
Продукція може проходити різні стадії технологічного процесу і бути незавершеним виробництвом, напівфабрикатом чи готовим для споживання продуктом (виробом).
Особливістю організації виробництва є забезпечення взаємозв'язку елементів виробництва і вибір методів та умов їхнього використання відповідно до мети виробництва. Однак організація виробництва не призначена для розв'язання сутнісних завдань виробництва, безпосереднього забезпечення ходу виробничого процесу. Це вирішується за допомогою технології виробництва.
Технологія виробничих процесів - це сукупність методів і засобів перетворення різноманітних ресурсів, інформації та інших компонентів у кінцевий продукт. Технологія визначає, що потрібно зробити з предметом праці і якими засобами виробництва впливати на предмети
праці для отримання певного продукту із заданими властивостями. З одного боку, технологія виробничих процесів реалізується за допомогою організації виробництва. А з іншого - технологія є основою виробничої системи. Вона зумовлює динаміку виробничого процесу.
Організаційні заходи спрямовані на пошук та використання найкращих методів, форм, способів здійснення виробничого процесу в різних виробничих ситуаціях і так впливають на суть виробництва. Окрім того, технологічні та організаційні функції тісно взаємопов'язані і взаємозумовлені.
Організація виробництва - це сукупність методів і умов використання складових виробництва, зокрема технології. Вона визначає конкретні значення параметрів технологічного процесу та пропонує найефективніші з них.
Технологія покликана збільшити потенційні можливості виробництва за кількісними чи якісними параметрами продукції, а організація виробництва має запропонувати методи та умови для реалізації цих можливостей у певних конкретних умовах діяльності підприємства.
Організацію виробництва можна вважати раціональною, якщо вона перетворює всю сукупність різнорідних елементів виробництва у цілісну і високоефективну виробничу систему із взаємоузгодженими частинами для досягнення основної мети.
Основною метою організації виробництва є економія суспільної праці через упорядкування відносин і взаємозв'язків у виробничому процесі та створення умов для реалізації потенціалу трудових та інших видів ресурсів.
У процесі виробництва виникають виробничі відносини між людьми. Ці відносини потрібно спланувати, організувати, мотивувати, підтримувати та контролювати їхню дію. Комплекс таких функцій виконується в процесі управління виробництвом. Спеціалізація управлінської праці поглиблює і розширює операції, що належать до функції організації виробництва і виділяє їх в окрему спеціалізовану групу. Цю функцію розглядають у площині впорядкування процесів створення, освоєння та випуску продукції, впорядкування виробництва у просторі й часі.
Усі функції організації можна звести до чотирьох загальних функцій, які показано на рис. 1.3.
Організація виробництва виконує системоутворювальну функцію, сутність якої зводиться до інтеграції всієї сукупності різнорідних елементів, що забезпечують процес виробництва, у цілісну виробничу систему. Вона є одним із факторів прискорення науково-технічного прогресу, що сприяє найбільш повному використанню трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємства, зростанню продуктивності праці й ефективності виробництва.
Рис. ІЗ. Основні функції організації виробництва
Організація виробництва формує зв'язки між виконавцями виробничих процесів і в цьому полягає її друга функція. Створення зв'язків забезпечує налагодження виробничо-технічних відносин як всередині виробничої системи, так і з зовнішнім середовищем. Виробничо-технічні відносини встановлюються в процесі поділу та кооперації праці, які відбуваються внаслідок організаційних впливів.
Третьою функцією організації виробництва є створення організаційних умов для взаємодії всіх ланок єдиної виробничої системи. В основі такої взаємодії лежить єдність економічних інтересів. Тобто соціально-економічні відносини, відображаючи економічні інтереси учасників виробничого процесу, теж формуються за допомогою організаційних відносин.
Четвертою функцією організації виробництва є створення економічних умов для реалізації економічних інтересів власників, трудового колективу і членів суспільства. Ці інтереси задовольняються при виготовленні та реалізації кінцевого продукту шляхом отримання певного обсягу прибутку, встановлення певного рівня мотивації праці і використанні продукції кінцевим споживачем.
Організація виробничої діяльності виконує багато завдань і відіграє значну роль у забезпеченні ефективності господарювання підприємства. Кожне підприємство має свою конкретну мету та особливості виробництва, які визначають певні завдання з його організації. Однак можна виділити і загальні для всіх підприємств завдання організації виробництва.
Основні завдання організації виробництва показано на схемі, зображеній на рис. 1.4.
Усі завдання організації виробництва можна звести у три групи.
Вирішення завдань першої групи формує організаційні основи підприємства [36, с. 21-22]. Вони спрямовані на здійснення організації підприємства, визначення принципів його функціонування і включають:
формування виробничої та управлінської структур підприємства;
обґрунтування пропорцій між елементами виробничої системи;
обґрунтування режимів роботи підприємства та його підрозділів;
встановлення загальних принципів та конкретних параметрів взаємодії трудових ресурсів, предметів і знарядь праці.
Вирішення завдань другої групи забезпечує ефективне поточне функціонування підприємства. Ці завдання спрямовані на організацію виробничого процесу, яка виявляється, зокрема, через:
раціональне розміщення та забезпечення найкращої взаємодії машин, механізмів і обладнання в поточний період;
організаційне забезпечення основного виробництва супутніми та допоміжними обладнанням, процесами, роботами;
створення гнучких виробничих систем;
встановлення послідовності виконання окремих робіт в поточному періоді.
Вирішення завдань третьої групи сприяє вдосконаленню кінцевого продукту:
розробці нової продукції;
розробці нових технологічних процесів;
скороченню часу запуску нової продукції у виробництво;
досягненню високої якості продукції;
підвищенню конкурентоспроможності продукції і т.ін.
Рис. 1.4. Основні завдання організації виробництва
Вищезазначені завдання є актуальними як загалом, так і для окремих напрямів організації виробництва. Основні напрями показано на рис.1.5.
За умови переходу до ринкових відносин потрібно змінити загальні погляди на організацію виробництва. За традиційного підходу організацію виробництва розглядають як своєрідний "посилювач" використання наявної матеріально-технічної бази та трудових ресурсів підприємства. У ринкових умовах господарювання з'являються нові цілі виробництва - задоволення потреб споживача. Це зумовлює необхідність розгляду виробництва як гнучкої системи, яка може перебудуватися відповідно до змін попиту, протистояти конкурентним впливам, забезпечити високу якість та низьку собівартість продукції і досягнути поставленої власником мети.
Рис. 1.5. Основні напрями організації виробництва