1.2. Сутність та поняття організації виробництва

Функціонування будь-якої держави неможливе без виробничої діяльності людей. Виробнича діяльність спрямована на задоволення потреб членів суспільства - створення споживчих благ. Виробництво продукції є джерелом їх існування, розвитку та підвищення життєвого рівня населення. Рівень та масштаби виробництва визначають економічну безпеку держави, сталість її економічної, соціальної та фінансової системи.

У процесі своєї життєдіяльності людина потребує великої кількості продукції. Під час її виробництва створюється велика кількість проміжних компонентів. Це вимагає різних, хоча й взаємопов'язаних виробництв. Тому виробництво - це будь-яка цілеспрямована діяльність людини зі створення тієї чи іншої продукції.

Виробництво можна представити як цілеспрямований процес перетворення вхідних елементів (сировини, матеріалів) у вихідні елементи (різні види продукції). Інакше кажучи, виробництво становить певний процес трансформації вкладених ресурсів у кінцевий результат - продукцію (послуги).

Основною метою виробництва в ринкових умовах є забезпечення споживача необхідною йому продукцією належної якості у певні строки з мінімальними витратами.

Результативність та ефективність діяльності підприємства залежать від раціональності виробництва, відповідності організації останнього сучасним науковим і науково-технічним вимогам. У ринкових умовах господарювання виробництво має бути організоване так, щоб враховувати вимоги споживачів за всіма параметрами споживчих властивостей, з одного боку, і бути конкурентоспроможним та вирішувати визначену мету власниками - з іншого.

Виробнича діяльність - сукупність цілеспрямованих заходів, що здійснюються працівниками за допомогою засобів праці чи природних процесів, у результаті яких предмети праці перетворюються на

готову продукцію. У зв'язку з необхідністю раціонально організувати виробництво більш ніж сто років тому виникла наука про організацію виробництва, для якої були характерні і періоди розвитку, і періоди застою.

Визначення організації як науки давали ще на початку XX століття (К. Адамецький, І. Будрянский, Ю. Мілонов та ін.). У 30-х роках XX ст. дослідженням питань організації виробництва займались О. Богда-нов, Б. Каценбоген, Ю. Любович та ін. У 60-80-х роках минулого століття знову зростає інтерес до наукової організації виробництва, який триває до сьогодні (М. Іпатов, В. Бабич, Є. Бойко, В.Г. Васильков, О. Віханський, В. Герасимчук, Д. Львов, Г.М. Захарченко, В.І. Коваль, О. Ковальов, Г.Я. Кожекін, О.С. Курочкін, Я. Плоткін, Р. Фатхутдінов, Й.М. Петрович, Л.М. Синиця, О.Г. Туровець, О. Проскуряков, І. Че-ревко, О. Янушкевич та ін.). Разом з тим єдиного визначення поняття організації виробництва немає.

Багатогранність і складність статико-динамічного явища та процесу організації виробництва дає широкі можливості для формування різних дефініцій цього поняття з тим чи іншим ступенем окреслення її глибини чи охоплення окремих аспектів. Тому процес вдосконалення визначення цього поняття продовжується і сьогодні. Наведемо найпоширеніші з визначень.

Організація виробництва - це способи вибору, розподілу і кооперування елементів виробництва для досягнення визначених цілей при мінімальних затратах ресурсів.

Організація виробництва - це сукупність правил, процесів, дій, що забезпечують форму та порядок поєднання праці й речових елементів виробництва з метою підвищення ефективності виробництва та збільшення прибутку.

Організація виробництва - це координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва як єдиного цілого, з метою випуску в певні строки необхідної споживачам якісної продукції з найменшими затратами.

Організація виробництва - процес упорядкування елементів процесу створення продукції для задоволення потреб суспільства

Організація виробництва - це комплекс заходів, спрямованих на раціональне сполучення процесів праці з речовими елементами виробництва у просторі й часі з метою підвищення ефективності виробництва.

Як бачимо, є різні підходи до визначення поняття "організація виробництва". Одні з них акцентують увагу на предметі дослідження організації виробництва, інші - на технічних аспектах чи на людському факторі.

З'ясуємо докладніше сутність організації виробництва в сучасних умовах господарювання.

Основою виробничої діяльності підприємства є його організаційне начало, яке має забезпечити пристосування підприємства до вимог споживачів щодо якості товарів, ціни, сервісного обслуговування тощо з мінімальними витратами. А оскільки зовнішнє та внутрішнє середовище господарювання постійно змінюється, то й виробництво має динамічний характер. При цьому склад, сутнісні характеристики елементів та самого процесу виробництва залежать передусім від вимог до продукції, які пред'являє до них ринок. Тобто, ринкові фактори є найважливішими з погляду визначення його виробничої стратегії та організації виробничої діяльності підприємства.

В організації виробництва виділяють низку аспектів [77, с.7]:

• методико-методологічний, який характеризує наукові поняття й терміни, способи визначення окремих показників організації виробництва;

• організаційний, який встановлює можливості раціонального поєднання в часі і в просторі всіх елементів підприємства;

• економічний, який відображає вплив організаційно-економічних факторів на ефективність діяльності виробничої системи;

• технологічний, який визначає необхідний рівень технологічності організаційних процесів системи;

• адміністративний, який відображає відносини між різними ієрархічними рівнями системи.

Слово "організація " має багато значень. Походить воно від латинського "organizo", а перекладається і як дієслово - творити спільно, створювати, і як іменник - належне упорядкування, об'єднання тощо.

У загальному розумінні організація означає упорядкований стан елементів цілого і процес з їхнього упорядкування в доцільну єдність.

Організація має свою структуру. її можна розглядати як у статиці, так і в динаміці. Організація у статичному стані - це певне цілісне утворення (соціального, технічного, фізичного, біологічного характеру), що має цілком визначене призначення. У динамічному стані організація становить сукупність різноманітних процесів з упорядкування елементів, формування і підтримки цілісності об'єктів, які функціонують або створюються знову. Якщо ці процеси складаються з цілеспрямованих дій людей, тоді організація є функцією.

Організація має всеосяжний характер. Організованість властива як природному, так і соціальному світу. І природа, і людина створюють організовані системи. Виявами таких систем є технічні, соціально-економічні та виробничі системи і т.ін. Приклади природної організованості показують фізичні та хімічні явища, біологічний світ, починаючи від будови клітини до поведінки представників тваринного світу на Землі, від існування хімічних елементів до функціонування зоряних систем. У Всесвіті безперервно відбуваються організаційні процеси, внаслідок яких досягається загальна упорядкованість як об'єктивна умова його існування. У навколишньому світі руйнуються старі і виникають нові форми організації, чим досягається глобальна рівновага.

Поняття "організація" може вживатися в різних значеннях [56, с.14]. Для цілісного розуміння сутності поняття "організація" потрібно виділяти три основні його значення:

• як певного об'єкта;

• як явища, що характеризує стан об'єкта;

• як діяльності.

Організація як об'єкт - це об'єднання групи людей, які свідомо здійснюють координацію своєї діяльності для досягнення визначеної мети. У такому смисловому розумінні організація є об'єктом матеріального світу і однією із форм ведення певної діяльності. Пі форми визначає законодавство і регламентує їхні розміри та деякі інші параметри. Так, для ведення господарської діяльності рекомендуються організаційні утворення у вигляді відкритих та закритих акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та інших.

Сутність організації виробництва як явища виявляється через фізичне об'єднання реальних складових для досягнення відповідної мети. При цьому формується певна структура об'єкта, певний порядок розташування його складових. Наприклад, організація виробництва меблів - це наявність сукупності елементів, які здатні забезпечити виготовлення цього кінцевого виробу. І така організація виробництва має певні статичні характеристики, параметри яких визначаються вимогами до кінцевого продукту.

Організація як діяльність - це цілеспрямований процес створення чого-небудь корисного, здійснення суспільної діяльності, яка відображає наявний поділ праці. Сутність організації виробництва як процесу виявляється через сукупність дій в утворення та вдосконалення взаємозв'язків між частинами окремого цілого. Процес організації проводять люди, він має складний динамічний характер і сам

зазнає поділу та спеціалізації, що приводить до формування окремих професійних груп працівників. Наприклад, організація виробництва меблів - це процес створення підрозділу чи підприємства, з відповідним набором трудових ресурсів, засобів та предметів праці, технологією виробництва, певними взаємозв'язками між ними. Організації як процесу властиві певні динамічні характеристики, які дають уявлення про зміну їхніх параметрів у часі. Організація як процес регулюється чинними законодавчими та нормативними документами зовнішнього та внутрішнього характеру. У цьому разі організація є функцією управління. Сутність організаційної складової управління полягає у плануванні, координації і виконанні певної господарської діяльності суб'єктів підприємництва, спрямованої на створення товарів чи надання послуг.

Отже, смислове значення організації виробництва розкривається у статичному та динамічному аспектах і може розглядатися як об'єкт, як явище і як процес.

Загалом сутність організації виробництва полягає в об'єднанні та забезпеченні взаємодії та необхідних взаємозв'язків усіх елементів виробничого процесу на підприємстві, встановленні узгоджених дій всіх учасників виробництва з метою досягнення певної мети.

Для здійснення виробництва потрібна участь багатьох елементів, які мусять мати певні характеристики, певну спрямованість дії, перебувати в певних пропорціях, функціонувати в певних умовах, і їхній стан та зміни не можуть бути некерованими, хаотичними, оскільки це не приведе до запланованого результату. Без організаційних зв'язків окремі елементи виробництва не створять єдиного цілого із цілеспрямованим вектором дії, розвитку, творення нового продукту і перестануть існувати як виробнича одиниця. Можна стверджувати, що організація створює систему, яка потім сама створює новий результат внаслідок своєї діяльності, і стає необхідним елементом для функціонування такої системи. А будучи елементом системи виробництва, вона набуває всіх ознак, властивих тій самій системі.

Із зміною систем господарювання в суспільстві змінюються погляди на організацію виробництва, що об'єктивно зумовлюється зміною цілей останнього. Так, з переходом до ринкових відносин акценти виробництва матеріальних благ змістилися в бік задоволення потреб споживачів. Такі цілі поставили відповідні вимоги до організації виробництва. 1 хоча сутність організації не змінилася, однак статико-динамічні характеристики і параметри конкретних організаційних

явищ і процесів зазнали значних змін. Орієнтація на ринок вимагає більшої динаміки виробничих процесів у плані переорієнтації на нові види продукції, а зростання конкуренції ставить нові завдання, зокрема щодо якості продукції, рівня витрат на виробництво, строків виробництва, гнучкості цінової політики тощо.

Найповнішим є системний підхід, згідно з яким організація виробництва - це сукупність взаємопов'язаних видів діяльності та практичних дій, які спрямовані на створення або вдосконалення наявних систем підприємства з виробництва продукції, робіт, послуг.

Організаційний вплив здійснюється на елементи виробництва - предмети праці, знаряддя праці і трудові ресурси, які є передумовою виробництва. Залежно від мети підприємства та його особливостей ці елементи по-різному впливають на ефективність його функціонування, оскільки і самі зазнають впливу інших факторів. Так, предмети праці зумовлені продукцією, що виробляється, а також технологією її виробництва. На працівників значною мірою впливають фізіологічні, психологічні, гігієнічні та інші фактори, що визначають умови праці, соціальні та мотиваційні умови, рівень освіти і т.ін. Знаряддя праці визначаються характером виробничого процесу, типом, видом та формою його організації.

Можливі й інші дефініції поняття "організація виробництва", які поглиблюють розкриття його сутності.

Організація виробництва - це процес упорядкування в просторі та узгодження в часі всіх господарських процесів і робіт зі створення, освоєння, виготовлення та реалізації продукції споживачам з метою досягнення цілей підприємства. Вона встановлює загальні закономірності організації виробничих систем, форми й методи здійснення виробничих процесів із виготовлення продукції і раціонального використання всіх видів ресурсів

Організація виробництва - це сукупність принципів, форм та методів, заходів, які забезпечують раціональне поєднання робіт і процесів праці з предметами та знаряддями праці на підприємстві в часі та просторі.

Стосовно до виробничих систем організацію варто розглядати одночасно з погляду:

1. субстанції системи, її структури і змісту, суті і форми організації як юридичної особи (об'єкта);

2. явища певної побудови об'єкта - фізичного об'єднання реальних складових з певним порядком розташування для досягнення відповідної мети;

3) процесу з переробки входу системи в її вихід як функції управління з досягнення цілей системи.

Субстанцію, явище і процес треба розглядати в єдності, вони не можуть існувати окремо один від одного. Субстанція первинна, явище та процес вторинні.

Організація виробництва - це єдність структури і змісту системи, її форми як юридичної особи, з одного боку, та внутрішньої будови виробничих елементів і процесу функціонування системи відповідно до ЇЇ мети - з іншого.

Організація виробництва посідає значне місце у виробничій системі підприємства. Значення організації виробництва визначається важливістю цього виду діяльності взагалі, оскільки будь-яка форма діяльності людини неможлива без організаційного начала.