5.6. Особливості організації перервно-потокових (прямоточних) ліній
Цю форму потокового виробництва застосовують для виготовлення трудомістких виробів на різнотипному обладнанні. Технологічні операції на прямоточних лініях не синхронізовані. Внаслідок різної трудомісткості операцій на таких лініях виникають внутрішньолінійні оборотні запаси (що слугує показником перервності процесу). Для забезпечення ритмічної роботи лінії потрібно встановити найбільш доцільний регламент її роботи. Цей регламент має передбачати величину укрупненого ритму, порядок роботи на кожному робочому місці, послідовність і періодичність переходу робітників-сумісників з обслуговуючих операцій (робочих місць), розмір і динаміку оборотних запасів.
Під ритмом прямоточної лінії розуміємо встановлений період часу, впродовж якого на лінії формується виробіток продукції, кількість якої відповідає плановому завданню.
При виборі ритму ППЛ треба врахувати періодичність передачі продукції з цієї лінії на наступні дільниці: вимоги раціональної організації праці для робітників-сумісників (частоту переходів на іншу операцію), а також оптимальну величину запасів.
Для розрахунку і організації ППЛ складають план-графік її роботи. У таблиці 5.5 наведено спрощений план-графік роботи прямоточної лінії.
Таблиця 5.5 План-графік роботи перервно-потокової (прямоточної) лінії (N™ = 300 шт., г = 1,6 хв)
Значення такту ППЛ підраховано
за відомою формулою
Кількість робочих місць за операціями технологічного процесу підраховується за формулами:
чи
де Nsodm - годинне завдання лінії по випуску виробів, шт./год.;
Пгод. - годинна продуктивність операції, шт./год.
Тривалість роботи недовантаженого робочого місця на і-тій операції:
На суміжних операціях технологічного процесу внаслідок різної їхньої трудомісткості неминучі оборотні міжопераційні запаси. Ці запаси підраховують як різницю кількості виробів, виготовлених на суміжних операціях за визначений час:
де Т - період роботи на суміжних операціях при незмінній кількості робочих місць, хв.;
С, С+1 - кількість робочих місць на і-тій та (г+1) операціях;
t., t.+[ - трудомісткість і-тої та (г+1) операцій, хв.
У нашому прикладі запас між 1 -шою та 2-гою операціями змінюється таким чином:
Запас зі знаком (+) відповідає зростанню його за розрахунковий період. Запас зі знаком (-) відповідає його зменшенню.
Оборотний запас між 2-гою і 3-тьою операціями:
1-й період
2-й період
Оборотний запас між 3-тьою і 4-тою операціями:
1 -й період
2-й період
3-й період
Епюри запасів наведено на рис. 5.7.
5.7. Основи проектування перемінно-потокових ліній
Цей вид потокового виробництва організовують, коли програма випуску одного типорозміру виробів недостатня для повного завантаження лінії. У цьому разі на лінії виготовляють декілька видів, як схожих у конструктивному та технологічному плані, так і несхожих.
Тобто це багатономенклатурні потокові лінії. Перемінно-потокове виробництво може бути організоване як безперервно-потокове, так й перервно-потокове.
Рис. 5.7. Епюри запасів на ППЛ за робочу зміну (480 хв) (до табл. 5.5)
Для перемінно-потокових ліній розраховують величину середнього розрахункового такту г як деяку середню характеристику продуктивності лінії і часткових (робочих) тактів лінії для кожного окремого найменування виробів - г}.
Середній розрахунковий такт потокової лінії визначають за формулою:
де Fd - дійсний фонд часу роботи лінії у плановому періоді, хв;
j - допустимий коефіцієнт втрат часу на переналагоджування, ремонти тощо (0,02...0,08);
Nja„. - програма запуску у'-того виробу в плановому періоді, шт.
Якщо закріплені за лінією вироби мають різну трудомісткість, то обробка їх з єдиним тактом буде супроводжуватись періодичним недовантаженням обладнання на лінії, і тим більшим, чим більша
різниця у трудомісткості. У такому разі доцільно вести обробку виробів на лінії з різними, частковими для кожного виду виробів, тактами (а, отже, і з перемінною швидкістю транспортера).
Є декілька методів розрахунку часткових тактів залежно від ступеня різниці у трудомісткості виробів, вимог до ритмічності роботи лінії, кількості закріплених за лінією груп виробів, програмних завдань із випуску (запуску) виробів.
1. Розрахунок робочого такту лінії за умовним об'єктом. Розрахунок ведуть шляхом приведення програми до умовного об'єкта. У цьому разі трудомісткість найтиповішого для лінії виробу приймають за базу (одиницю) - і.. Для інших виробів підраховують коефіцієнти приведення к„р. шляхом ділення їхньої трудомісткості (т) на трудомісткість умовної одиниці (тб).
Для кожної групи виробів визначають програму запуску в умовних одиницях:
і
Підраховують умовний такт лінії і часткові (робочі) такти г} з виготовлення кожної у-групи виробів.
Обов'язковою умовою при встановленні програмних завдань лінії для різних груп виробів має бути рівність
